Постанова № 74903223, 24.06.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/3127/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"24" червня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" червня 2018 р. у справі за позовом Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області до Громадської організації "Правозахисна організація "Джерело довіри" в особі голови ОСОБА_4 про обмеження проведення мирної інформаційної акції , -

суддя в 1-й інстанції - Семенюк М.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Житомир,

дата складання повного тексту рішення - 23.06.2018

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2018 року Виконавчий комітет Бердичівської міської ради звернувся з позовом до Громадської організації «Правозахисна організація «Джерело довіри»» про обмеження права на проведення 24 червня 2018 року з 18-ї до 20 –ї години на площі Центральній,1 м. Бердичева мирної інформаційної акції по проблемі екологічного забруднення річки Гнилоп’ять від м. Бердичева до м. Житомира, шляхом перенесення акції на інший день.

Позов мотивований тим, що відповідно до плану роботи виконкому на 2 квартал 2018 року (затвердженого рішенням №80 від 02.04.2018 року) затверджено організаційно-масові заходи щодо проведення 23-24 червня 2018 року у м. Бердичеві масових заходів з Дня міста, Дня молоді та Днів польської культури, Програма святкувань оприлюднена. Згідно вказаної Програми, 24 червня 2018 року на площі Центральній, 1 м. Бердичева заплановано проведення ряд загальноміських святкових заходів, як то: розміщення на площі палаток для святкової виїзної торгівлі, танцювальний марафон, концертна програма.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у позові Виконавчого комітету Бердичівської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, його оскаржив Виконавчий комітет Бердичівської міської ради, подавши апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного адміністративного суду. В апеляційній скарзі порушується питання про скасування судового рішення з прийняттям нового про задоволення позову, з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказує на те, що позивач має обґрунтований сумнів щодо мирності акції, а відтак, ймовірна можливість провокацій, оскільки в ході акції вимоги будуть пред’являтись до органів місцевого самоврядування і можливе розпалювання суперечок. Позивач, вказуючи на те, що з нагоди святкування на Центральній площі, де запланована мирна акція, буде велика кількість громадян, приблизно 30 тисяч, з огляду на протилежність міркувань та поглядів громадян, є підстави вважати, що не виключаються заворушення, порушення громадського порядку, а тому існуватиме небезпека для громадян.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановив суд та слідує з матеріалів справи, 21.06.2018 голова ГО "Правозахисна організація "Джерело довіри" ОСОБА_4 звернувся до голови Бердичівської міської ради з повідомленням про проведення акції, в якому зазначив, що 24.06.2018 з 18:00 год по 20:00 за адресою м. Бердичів, пл. Центральна, 1, буде проводитись мирна акція по проблемі екологічного забруднення річки Гнилоп'ять від м. Бердичева до м. Житомира каналізаційними стоками м. Бердичева, метою якої є доведення до населення інформації про екологічне забруднення та вручення вимоги про ліквідацію наслідків екологічного забруднення, заходами є роз'яснювальна робота і збір підписів під вимогою, засобами - встановлення палатки, розповсюдження письмової інформації.

22.06.2018 Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області прийняв рішення № 202 "Про розгляд звернення громадської організації", яким вирішив запропонувати ГО "Правозахисна організація "Джерело довіри" провести зазначену у повідомленні акцію в інший день.

Листом від 22.06.2018 № 54 "Про звернення ГО" відділ культури Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області повідомив міського голову, що враховуючи участь у заходах дітей та підлітків, беручи до уваги лист-звернення начальника відділу культури до міського голови від 20.06.2018 № 52/1, з метою недопущення соціальної напруги, що може призвести до непередбачуваних наслідків, відділ культури вважає недоцільним одночасне проведення на площі Центральній патріотично-мистецьких заходів та інформаційно - протестних акцій та запропонувало ГО "Правозахисна організація "Джерело довіри" змінити місце проведення або дату проведення акції.

Вирішуючи спір та відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що право громадян України на мирні зібрання гарантується Конституцією України, згідно з ч. 1 ст. 39 якої вони мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Вирішуючи питання про можливість обмеження даного мирного зібрання, суд першої інстанції виходив з того, що таке є допустимим лише у винятковому порядку. Перевіряючи наявність підстав для застосування обмежень, суд першої інстанції виходив з того, що умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Конституції України, обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 64 Конституції визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правильність реалізації права людини на свободу мирних зібрань Європейський суд з прав людини висловив у рішеннях у справах "Станков та об'єднана македонська організація "Ілінден" проти Болгарії" (2001), "Іванов та інші проти Болгарії" (2005), "Християнська народна демократична партія проти Молдови" (2006), "Оллінджер проти Австрії" (2006), "Вєренцов проти України" (2013) та інших.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), ратифікована Верховною Радою України згідно із Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", гарантує кожній особі, серед інших прав і свобод, право на свободу зібрань та об'єднання.

Статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, також визнається право на мирні збори. Згідно з вказаною статтею, користування цим правом не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, які накладаються відповідно до закону і які є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах державної чи суспільної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав та свобод інших осіб.

Мирні зібрання можна розтлумачити як масові заходи громадян, відкриті й доступні кожному, хто бажає взяти у них участь. Мирні заходи найчастіше проводяться з метою вираження ставлення тих чи інших груп, об'єднань громадян до суспільних явищ та проблем, привернення уваги органів влади до них та є однією із форм безпосередньої демократії. Основною рисою мирних зібрань є мирний характер їх проведення.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 11 Конвенції та ст. 280 КАС України, правовою підставою для задоволення позову про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є визнання судом того факту, що проведення такого заходу може створити реальну небезпеку інтересам національної або громадської безпеки; з метою запобігання заворушенням чи злочинам; для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У даній справі суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, зазначає, що вирішуючи питання щодо обмеження проведення мирного зібрання, суд має враховувати той факт, що рішення буде правомірним лише в тому разі, коли воно спрямоване на захист правового блага (права, свободи чи законного інтересу), яке за своїм значенням і роллю в суспільстві щонайменше дорівнює праву на свободу мирних зібрань. Відповідно, для прийняття рішення про заборону мирного зібрання недостатньо лише суто факту його загрози громадському порядку. Суд має також дотримуватись позиції, що рішення про заборону мирного зібрання є допустимим лише у винятковому випадку. Відповідно, навіть якщо зібранням може бути завдано шкоди рівнозначному правовому благу, суд, орієнтуючись на принцип співмірності втручання, має прийняти таке рішення, що буде в мінімально необхідному в такій ситуації обсязі обмежувати право на свободу мирних зібрань.

На переконання суду апеляційної інстанції, суд не має права в основу свого обмежувального рішення покласти, наприклад, необхідність гарантування громадянам можливості користуватися міським сквером, на території якого заплановано провести зібрання, оскільки будь-яке зібрання завжди буде супроводжуватися певними незручностями для інших осіб. Без таких незручностей реалізація права на свободу мирних зібрань була б, у принципі, неможливою, а відтак вони є припустимими й неминучими наслідками будь-якого мирного зібрання.

Так, у рішенні від 02.10.2001 у справі "Станков та Об'єднана македонська організація Ілінден проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини зазначив, що якщо будь-яка ймовірність напруги і гарячого обміну думками між протилежними групами у ході демонстрації буде підставою для її заборони, суспільство буде позбавлене можливості почути інші погляди з будь-якого питання, яке посягає на думку більшості.

Так, у разі прийняття судом обмежувального рішення у даній справі, обмеження за своїми юридичними наслідками для приватних осіб буде дорівнювати фактично забороні на проведення зібрання (учасники зібрання не отримають можливості висловити публічно свою позицію втому обсязі, в якому вони планували це зробити).

Викладене так само стосується і тих обмежувальних рішень суду, на підставі яких демонстрантам не дозволяється провести заплановану ними акцію в той або інший час, який однак є для них надзвичайно важливим і принциповим, як у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 280 КАС України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).

Згідно ч. 9 ст. 280 КАС України суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Конституційний Суд України у пункті 1 резолютивної частини Рішення від 01.12.2004 року №18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 в частині розуміння визначення права та інтересу зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений - загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Нормами міжнародного публічного права та практикою Європейського суду з прав людини, що є джерелом національного права України, - визначено зобов'язання держави не тільки забезпечити ефективне використання громадянами та іншими особами права на мирні зібрання, а й вжити заходи щодо захисту і безпеки всіх осіб, які реалізують своє право на такі мирні зібрання.

Виконавчі комітети місцевих рад народних депутатів, місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження щодо організації та контролю за забезпеченням охорони громадської безпеки, громадського порядку під час проведення мирних зібрань, а органи міліції - безпосередньо забезпечують громадський порядок, безпеку дорожнього руху, безпеку громадян тощо на таких заходах.

При цьому, суд вірно зазначив, що мирні зібрання є одною із форм безпосередньої демократії та мають на меті вираження свого ставлення до суспільних проблем та явищ тощо. Усі учасники мирних зібрань мають рівні права щодо реалізації свого права, тому не є достатнім для встановлення обмежень щодо реалізації права на мирні зібрання одночасне проведення масових заходів учасниками, які мають протилежні інтереси. Держава повинна вжити всіх можливих заходів до забезпечення здійснення свого права усіма учасниками громадських акцій. Чинне законодавство не встановлює пріоритету у проведенні одних масових заходів над іншими формами зібрання. Єдиною правовою підставою для задоволення позову органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є визнання судом того факту, що проведення такого заходу може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Така небезпека не повинна бути уявною, а ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку.

З огляду на це суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для обрання способу обмеження реалізації конституційного права громадян на мирні зібрання за зверненням суб'єкта владних повноважень, який був би адекватним (найменшим) за встановлених небезпеки чи загроз і забезпечував би досягнення мети такого обмеження - запобігання заворушенням чи злочинам, охороні здоров'я населення, захисту прав і свобод інших людей, саме шляхом задоволення позовних вимог .

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "23" червня 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "24" червня 2018 р.