Рішення № 74902992, 20.06.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/533/17

Провадження № 2/521/1606/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«20» червня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ковальської Вікторії Валентинівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Одеська міська рада, про скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси із позовом до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ковальської В. В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Одеська міська рада, про скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що 25 листопада 2013 року приватний нотаріус Ковальська В.В. прийняла рішення про реєстрацію за нею квартири АДРЕСА_2, та квартири АДРЕСА_1. Зазначала, що підставою для прийняття відповідачем неправомірного рішення є договір № 00/0112 від 20 січня 2000 року щодо відчуження квартири АДРЕСА_2 та договір № 01/1232 від 03 грудня 2001 року щодо відчуження квартири АДРЕСА_1, які були укладені на Одеській універсальній товарній біржі GIP, до яких вона не має ні якого відношення. Стверджувала, що відповідач штучно зробила її власником 2-х квартир, при цьому позбавивши справжніх власників прав на їх майно.

Вказувала, що ці рішення є неправомірними та підлягають скасуванню з тих підстав, що вони були прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позивач просила суд ухвалити рішення, яким скасувати неправомірне рішення відповідача від 25 листопада 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2; скасувати неправомірне рішення відповідача від 25 листопада 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представник позивача у судовому засіданні позовну заяву підтримала, просила суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечувала. Раніше надала до суду письмові заперечення проти позову та відзив, відповідно до яких вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Раніше надав до суду письмові заперечення проти позову.

Інші учасники процесу у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Цивільним кодексом України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Встановлено, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ковальською В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 8285403, номер запису про право власності 3524051, відповідно до якого 25.11.2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1

З матеріалів реєстраційної справи, матеріалів нотаріального провадження, наданих до суду, вбачається що державна реєстрація права власності за ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 здійснена відповідачем на підставі, зокрема, договору купівлі-продажу нерухомого майна Одеської універсальної товарної біржі GIP № 01/1232 від 03.12.2001 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, довідки комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради №5324-10/452-У від 22.11.2013 року, виданої ОСОБА_1 про те, що за нею в комунальному підприємстві зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру на підставі договору № 01/1232 від 03.12.2001 року та інших документів, необхідних для реєстрації права власності.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 19 липня 2017року, яке 17 травня 2018року набрало законної сили позовні вимоги ОСОБА_7 до приватного нотаріусу Ковальської В. В. за участю третьої особи ОСОБА_1, ОСОБА_5 про скасування рішення державного реєстратора були задоволені; визнано неправомірним та скасувано рішення індексний номер 8285403, номер запису про право власності 3524051 від 25 листопада 2013 року, прийняте приватним нотаріусом ОМНО Ковальською В.В.

Згідно ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування неправомірного рішення відповідача від 25 листопада 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру квартири АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню, оскільки спірне рішення про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру квартири АДРЕСА_1 - скасовано.

Окрім зазначеного, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 липня 2016 року по цивільної справі № 521/14976/15-ц, яке набрало законної сили 15 вересня 2016 року встановлено, що ОСОБА_5 набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку, тобто правомірно, не порушує прав інших осіб.

Що ж стосується вимог позивача щодо скасування неправомірного рішення відповідача від 25 листопада 2013 року про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Рішення по кримінальному провадженню № 12014160470004682, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не прийнято.

Статтею 56 ЦПК України, передбачені органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, але ОСОБА_1 до вказаної категорії осіб не відноситься, у зв'язку з чим її позов не підлягає задоволенню.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду. Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову у позові.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як, вбачається із змісту позову, ОСОБА_1 не вказує, які її права, свободи чи інтереси порушені, невизнані або оспорювані.

Будучи допитаною у судовому засіданні 22 червня 2017 року в якості свідка, позивач також не надала відповіді на питання, які саме її права порушені, невизнані або оспорювані, а пояснила, що два роки їй телефонував ОСОБА_7, погрожував та звинувачував в тому, що вона шахрайка. За місцем її мешкання вважають, що ОСОБА_1 купувала та продавала квартири, до яких не має відношення, у зв'язку з чим остання звернулася з позовом до суду, що підтверджується частковою роздруківкою її допиту.

Вищевказані обставини не є підставами для звернення до суду.

Будь-які докази порушення прав чи інтересів позивача у справі відсутні.

Таким чином, із матеріалів справи не вбачається порушення прав чи інтересів саме позивача.

Оскільки, позивачем не доведено порушення саме її прав відповідачем, тому її право не підлягає захисту судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-84цс14, в який зазначено, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати трава, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення або відмову в їх задоволені.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми Права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У позові зазначається, що ОСОБА_1 не має відношення до квартири АДРЕСА_2, та квартири АДРЕСА_1 (а.с.1-6 том 1), і з цього приводу до матеріалів справи були надані протоколи допиту ОСОБА_1 (а.с.36-41 том 1), пояснення ОСОБА_7 (а.с.57 том 2), часткова роздруківка судового засідання за 22.06.2017 року, а саме допиту ОСОБА_1 в якості свідка (а.с.68-71 том 2)

Вказані докази є доказами того, що права чи інтереси позивача на вказані квартири не порушені.

Крім того, з цього вбачається, що між позивачем та відповідачем відсутній об'єкт спірних правовідносин, а саме відсутній предмет спору, у зв'язку з тим, що під предметом спору розуміється об'єкт, благо, з приводу якого ведеться спір між позивачем та відповідачем, наприклад рухоме чи нерухоме майно, грошові кошті, права та обов'язки особи і т.д.

За змістом статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу позивача на той факт, що до теперішнього часу договори купівлі-продажу №00/0112 від 20 січня 2000 року та № 01/1232 від 03 грудня 2001 року не визнані недійсними.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, третя особа - Одеська універсальна товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу недійсним заяву ОСОБА_8 та ОСОБА_7 задоволено, прийнято відмову від позову. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2015 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Тобто жоден з правочинів, вчинених щодо спірного майна недійсним у встановленому законом порядку не визнано, навпаки, представником позивача у зазначеній справі, ОСОБА_8 оспорювався договір купівлі-продажу нерухомого майна № 01/1232, укладений 03 грудня 2001 року на Одеській універсальній товарній біржі GIP між ОСОБА_7 та ОСОБА_1, але ними було подано відмову від позову, внаслідок чого провадження у справі про визнання правочину недійсним було закрито.

Особисто ОСОБА_1 договір купівлі-продажу № 01/1232 від 03 грудня 2001 рокуквартири АДРЕСА_2 у судовому порядку до теперішнього часу не оскаржила.

Тобто, у разі визнання судом зазначеного договору недійсним, позивач не буде позбавлена права на звернення до суду із заявою про скасування реєстрації зазначеного договору відповідачем.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до приписів ст.ст.12-13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

ОСОБА_1 не надала суду докази порушення її прав відповідачем.

І лише у разі порушення таких прав позивач може звернутися до суду за їх захистом, обравши відповідний ефективний спосіб захисту права.

В даному випадку, позивач не надала суду належних, допустимих, переконливих доказів у обґрунтування своїх вимог в розумінні ст.ст.76,81 ЦПК України.

Крім того, позивач при розгляді справи не надала суду докази на підтвердження обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги.

Відтак, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження своїх вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 4, 7, 12, 13, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 284, 288, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ковальської Вікторії Валентинівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Одеська міська рада, про скасування рішень про реєстрацію права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Малиновський районний суд м. Одеси.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ

Повний текст рішення складено 20 червня 2018року.