Постанова № 74901722, 25.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/377/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2018, суддя Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.03.18 по справі № 816/377/18

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення - відмову ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ Полтавської області № 363 від 28.09.2017 у здійсненні перерахунку судді у відставці ОСОБА_2 щомісячного довічного утримання, з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/1810/2017 від 11.09.2017;

- зобов'язати Лубенське об'єднане УПФУ Полтавської області здійснити судді у відставці ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання у розмірі 90 %, з включенням суми матеріальної допомоги – 14500 грн, починаючи з 01.08.2017, виходячи із розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавської області № 02/1810/2017 від 11.09.2017 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 364 від 28.09.2017.

Зобов'язано Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити судді у відставці ОСОБА_2 перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання, починаючи з 01.08.2017, з включенням матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавської області № 02/1810/2017 від 11.09.2017, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у позові.

В обґрунтування вимог посилається на відсутність правових підстав для врахування суми допомоги на оздоровлення при перерахунку, оскільки вона не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Отже, апеляційний розгляд даної категорії справ, прийнятих у спрощеному позовному провадженні, має здійснюватися в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, з 19.03.1984 позивач працював на посаді судді Диканського районного суду Полтавської області /а.с. 13/, з 22.06.1987 – на посаді судді Лубенського міського суду /а.с. 13/, з 23.03.2004 – на посаді судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області /а.с. 14/.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII позивача звільнено з посади судді Лубенського міськрайонного суду Полтавської області /а.с. 19-28/.

Наказом Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.09.2016 № 34/ос.с звільнено ОСОБА_2, суддю та голову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, із займаної посади з 14.09.2016 у зв'язку з поданням заяви про відставку /а.с. 29/.

ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ Полтавської області від 03.10.2017 № 5612/05-10 позивачу направлено рішення від 28.09.2017 № 364 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно з заявою від 25.09.2017 /а.с. 33/.

Так в оскаржуваному рішення відповідачем зазначено: з аналізу наданих ОСОБА_2 заяви та довідки про суддівську винагороду від 11.09.2017 № 02/1810/2017, виданої ТУ ДСА України в Полтавській області вбачається, що допомога на оздоровлення в загальну суму не включена; у довідку включено суму матеріальної допомоги обчислену за повний рік, а не у розмірі 1/12; зазначено, що відсутні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки не передбачено включення 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки згідно зі статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" /а.с. 34/.

Позивач, не погоджуючись із рішенням ОСОБА_1 об'єднаного УПФУ Полтавської області від 28.09.2017 № 364, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірним, оскільки суми матеріальної допомоги на оздоровлення були виплачені позивачу, з них сплачено єдиний внесок, а отже зазначена сума підлягає врахуванню при призначенні та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання .

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон України № 2453-VI) позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Частинами 3 та 4 статті 142 Закону України №2453-VI (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно до ст. 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до ст. 134 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

Задовольняючи позов суд керувався пунктом 2.3.3 Інструкції №5 “Зі статистики заробітної плати”, матеріальна допомога відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці, а також ст.66 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно до ч.1 ст.66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Колегія суддів зазначає, що спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є Закон України “Про судоустрій і статус суддів”.

Зазначеним законом чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Посилання суду першої інстанції на ст. 2 Закону України “Про оплату праці”, пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно яких матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, а саме Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є помилковим є застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року, № 21-430а11, 6 листопада 2013 року 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі ст. 37 Закону України “Про державну службу” № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання суду першої інстанцій на положення ст. 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та ст. 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України “Про судоустрій та статус суддів”.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, а отже рішення відповідача є правомірним, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення- необґрунтованими.

Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постанові від 27.02.2018р. № 738/1343/17.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п.п.1,2 3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, що є підставами для скасування оскарженого судового рішення та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2018р. по справі № 816/377/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5