Постанова № 74901497, 25.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/456/18

Категорія: 3.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Дніпровського районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви просить:

- вважати дії Дніпровського районного відділу у м. Херсоні Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. №2503-ХІІ - протиправними;

- зобов'язати юридичну особу, Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області організувати роботу з оформлення та видачі, а територіальний підрозділ, Дніпровський районний відділ у місті Херсон УДМС України в Херсонській області - оформити та видати бланк паспорту неповнолітньому ОСОБА_3 у формі паспортної книжечки, з проставленою відміткою місця проживання - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області та Дніпровський районний відділ у місті Херсон УДМС України в Херсонській області вести паспортний облік відносно неповнолітнього ОСОБА_3: за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення інформації про нього до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах особи - ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Дніпровського районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернуто позивачу.

На вказане судове рішення ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та позовну заяву із доданими документами направити до суду першої інстанції для відкриття провадження та розгляду її по суті. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що зазначена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як углядається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Дніпровського районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року даний позов було залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків. Як углядається із зазначеної ухвали, встановлено, що адміністративний позов не відповідає вимогам ч.ч.1,3,4 ст.161 КАС України, а саме, позов не містив власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, містив невизначений процесуальний статус Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Дніпровського районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області, до позову було додано документи не засвідчені належним чином та в матеріалах справи були відсутні докази сплати позивачем судового збору.

26 та 27 березня 2018 року позивачем, на виконання вимог ухвали Херсонського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року, було подано до суду заяви з доданими документами про усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 12.03.2018 року. Стосовно сплати судового збору за подання позовної заяви, ОСОБА_2 зазначив, що, на його думку, він звільнений від сплати судового збору на підставі приписів п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

В обґрунтування зазначеного позивач вказав, що згідно до вимог ст.1 Закону України «Про громадянство України» та ст.ст. 56, 57 КАС України він є батьком - законним представником своєї дитини - ОСОБА_3, а тому вважає, що він є особою, яка у випадках, передбачених законодавством, звернулася із заявою до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб, в розумінні диспозиції п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову.

Вирішуючи процесуальне питання щодо повернення позовної заяви ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 до Управління Державної міграційної служби України у Херсонській області, Дніпровського районного відділу у місті Херсоні Управління Державної міграційної служби в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - позивачеві, у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви, а саме несплати судового збору, суд першої інстанції виходив з того, що, з урахуванням норм діючого законодавства, законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. В той же час, права та обов'язки учасників справи, а також процесуальні права та обов'язки сторін визначено ст.ст.44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, на думку суду першої інстанції, законний представник, як представник позивача та громадянин, який звернувся із заявою до суду щодо захисту прав та інтересів іншої особи, автоматично не звільняється від сплати судового збору. Таке звільнення відбувається у випадку, якщо особа, в чиїх інтересах подано до суду відповідну заяву, наділяється пільгами щодо сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір». Передбачені законодавством випадки у розумінні приписів Закону України «Про судовий збір» слід розуміти як звернення в інтересах громадян, віднесених до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; інвалідів Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняних до них у встановленому порядку особи; інвалідів I та II груп, тощо. Як зазначає суд першої інстанції, позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження наявності у особи, в чиїх інтересах нею подано позовну заяву, пільг щодо сплати судового збору. При цьому, на думку суду першої інстанції, подання до суду будь-якої заяви в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб ще не є беззаперечною умовою для звільнення від сплати судового збору. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що судовий збір за подачу даного адміністративного позову позивачем не сплачений, а твердження позивача про наявність у нього пільги щодо його сплати суд вважає необґрунтованим. Клопотань про відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору від ОСОБА_2 не надходило. Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху в частині надання доказів сплати судового збору або документів (клопотань, в порядку передбаченому Законом України «Про судовий збір»), що підтверджують наявність у позивача пільг, щодо його сплати до суду не надано, у зв'язку з чим, як вважає суд першої інстанції, позовна заява підлягає поверненню.

Однак, колегія суддів не погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Згідно вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з положеннями статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Частиною 2 статті 43 КАС України передбачено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до частини 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Частиною 1 статті 242 Цивільного кодексу України встановлено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Таким чином, аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що неповнолітні особи не наділені адміністративною процесуальною дієздатністю, тобто не можуть бути самостійними учасниками в адміністративному процесі.

При цьому Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому законом передбачена можливість звернення до суду за захистом прав та законних інтересів неповнолітніх осіб їх законними представниками, а саме: батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками чи іншими особами, визначеними законом.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 звернувся до суду з метою захисту прав та законних інтересів свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, колегія суддів доходить висновку, що на вказану особу поширюється дія п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», а тому такі особи звільнені від сплати судового збору.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо повернення позовної заяви позивачеві з підстави не усунення недоліків позовної заяви, а саме ненадання доказів сплати судового збору або документів (клопотань, в порядку передбаченому Законом України «Про судовий збір»), що підтверджують наявність у позивача пільг, щодо його сплати.

Колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі 821/456/18 про повернення адміністративного позову - скасувати.

Справу направити до Херсонського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Крусян А.В. Градовський Ю.М.