Постанова № 74901428, 25.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/912/17

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року, ухвалену в порядку письмового провадження в м. Миколаєві, по справі за адміністративним позовом Комунального виробничого підприємства (КВП) по організації харчування в навчальних закладах до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДФС у Миколаївській області від 22.02.2017 року № 0001001405 про застосування суми штрафних санкцій у розмірі 508143,35 грн.,яке суперечить чинному законодавству.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач здійснює свою господарську діяльність в їдальні Миколаївської міської ради, де і проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО, які в повній сумі обліковуються в КОРО. Сукупність вказаних дій і є оприбуткуванням готівки у відповідності до ч. 3 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637. Крім того, у 2015 р. контролюючим органом вже проводилася перевірка позивача за аналогічних обставин і порушень ведення касових операцій встановлено не було.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Миколаївським окружним адміністративним адміністративним судом при розгляді даної справи не здійснено повного та всебічного розгляду справи, не взято до уваги доводи та докази, на які посилається ГУ ДФС у Миколаївській області при вирішенні даного спору. Висновки суду, на думку апелянта, є необґрунтованими та передчасними, оскільки в ході перевірки, зокрема, виявлено та зафіксовано факти порушення позивачем вимог п. 2.6 гл.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637,ю а саме несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 101628,67 грн. Вказане правопорушення виникло внаслідок не проведення по касовій книзі. Готівка проведена через РРО і відображена у КОРО від 05.10.2016 р. № 3000076192 на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день надходження не проведена по касовій книзі підприємства. Вказаний факт підтверджується поясненнями касира ОСОБА_1, яка підтвердила, що Касова книга за адресою здійснення господарської діяльності не ведеться, а виручка здається нею особисто один раз на 2-3 дні. Інформація щодо не проведення готівкових коштів по касовій книзі відображено у додатку до акта перевірки «Надходження торгової виручки до каси підприємства від їдальні №1 за адресою м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 20».

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, підстави для скасування або зміни рішення відсутні. У доповненні до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначив, що Комунальне підприємство безоплатно користується частиною нежитлових приміщень, які розташовані в приміщенні їдальні міськвиконкому по вул. Адміральська, 20 в м. Миколаєві. Відокремлені підрозділи, у тому числі в розумінні п.п.14.1.30, п.14.1 ст.14 ПКУ - у значенні, визначеному Цивільним кодексом України, на підприємстві відсутні.

В їдальні міськвиконкому здійснюються готівкові розрахунки із застосуванням РРО та у повній сумі обліковуються у КОРО, що і є оприбуткуванням, але не проводяться операції з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, бо виплати, пов`язані з оплатою праці, виробничими (господарськими) та іншими потребами не здійснюються. Отримана готівка здається до каси Підприємства, де відображається у касовій книзі, чим дотримано вимоги п.4.2 гл.4 Положення НБУ № 637 (або безпосередньо здається до Банку, для зарахування на поточний рахунок, що підтверджується банківськими квитанціями). Адже, даною нормою передбачено, що кожна юридична особа, що має касу (на Підприємстві вона знаходиться за адресою: вул.. Генерала Карпенка, 49 в м. Миколаєві) веде одну касову книгу (без урахування кас відокремлених підрозділів, які, як вже наголошувалось, відсутні). Пояснення касира ОСОБА_1 не свідчать про порушення, зазначені в акті перевірки. Відтак, застосування штрафної санкції, на думку позивача, безпідставне.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Від сторін не надійшло клопотань про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, у зв`язку з чим справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.02.2017 р. відповідачем проведена фактична перевірка їдальні міськвиконкому, де здійснює господарську діяльність позивач, щодо дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів, результати якої оформлені актом від 08.02.2017 р. № 0019/14/29/14/05475854.

Перевіркою встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 101628,67 грн., а саме: готівка проведена через РРО і відображена у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день одержання готівкових коштів не проведена по касовій книзі підприємства.

Висновки акту перевірки стали підставою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.02.2017 р. № 0001001405, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 508143,35 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій; касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; книга обліку розрахункових операцій - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки).

Указом «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 передбачено застосовування фінансові санкцій у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Системний аналіз норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), дає підстави для висновку про те, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункової книжки) та відображення на їх підставі готівки в книзі обліку розрахункових операцій.

Судом встановлено, що позивач здійснював облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО і саме щодо цього порушень не виявлено.

В той же час, обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів вказував про те, що готівкові кошти у день їх одержання не проведено по касовій книзі.

Слід враховувати, що за змістом пункту 4.2 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу.

Як встановлено судом, відокремлений підрозділ позивача не здійснював операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а вся отримана виручка після її оприбуткування у відповідності до вимог пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), здавалась до каси Підприємства, де відображалась у касовій книзі, чим дотримано вимоги п.4.2 гл.4 Положення НБУ № 637 (або безпосередньо здавалась до Банку, для зарахування на поточний рахунок, що підтверджується банківськими квитанціями.

З огляду на вищезазначене, висновок суду першої інстанції про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для застосування до Комунального виробничого підприємства (КВП) по організації харчування в навчальних закладах штрафних (фінансових) санкцій згідно з оскаржуваним актом індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року по справі № 804/1829/14.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик