Постанова № 74900837, 14.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3143/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року, ухвалене суддею Біньковською Н.В. у м.Івано-Франківськ о 13:24, повний текст якого складений 20 березня 2018 року, у справі №809/46/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2018 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача – Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0051091307 від 29.09.2017, форми «Р» №0051101307 від 29.09.2017 та податкову вимогу форми «Ф» №27698-17 від 17.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач в порушення вимог Митного кодексу України та Податкового кодексу України необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про невірне декларування дати першої реєстрації вантажного автомобіля, ввезеного на митну територію України, та протиправно оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив суму грошового зобов'язання з акцизного податку та податку на додану вартість. Вважає, що не може нести відповідальність за недостовірну інформацію в документах про первинну реєстрацію транспортних засобів Федеративної Республіки Німеччини, оскільки така інформація є наслідком протиправних дій відповідних іноземних органів реєстрації транспортних засобів, про які позивачу не було відомо. Водночас зазначає, що під час митного оформлення транспортного засобу будь-яких зауважень у митного органу не було.

Крім того зазначає про невірне застосування коефіцієнта ставки акцизного податку та протиправне винесення податкової вимоги, так як податкові зобов’язання не є узгодженими, оскільки ним податкові повідомлення-рішення отримані не були.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що підставою для прийняття оскаржуваних иподаткових повідомлень-рішень стало не визначення більшого розміру митної вартості товару, а сплати митних платежів у меншому розмірі, ніж визначено законодавством внаслідок невірного визначення терміну використання автомобіля у зв’язку із поданням недостовірних відомостей щодо сплати першої реєстрації такого транспортного засобу. Держава в особі ГУ ДФС в Івано-Франківській області не обтяжила позивача додатковими зобов’язаннями, а визначила вірний митний платіж при розмитненні транспортного засобу. Що стосується правомірності застосування коефіцієнта ставки акцизного податку, суд зазначив, що останній правомірно визначений контролюючим органом у точній відповідності до вимог пп.215.3.5-2 п. 215.3 ст.215 ПК України (коефіцієнт 40 до ставки акцизного податку для транспортних засобів, що використовуються від 5 до 8 років та відповідає коду згідно УКТЗЕД), тобто 0,02*40=0,8. Суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом правомірно у відповідності до норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомленн-рішення від 29.09.2017 супровідним листом від 02.10.2017 були надіслані за адресою останнього відомого місцезнаходження позивача з повідомленням про вручення у порядку, визначеному п.42.2 ст.42 ПК України, однак повернулись на адресу контролюючого органу із відміткою, засвідченою підписом уповноваженої особи поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання» та відтиском печатки із датою 03.11.2017, а тому, враховуючи положення п.58.3 ст. 58 ПК України, вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою з повідомленням про вручення. Згідно п.57.3 ст.57 ПК України з 04.11.2017 у позивача виник обов’язок сплатити протягом 10 календаних днів визначене контролюючим органом грошове зобов’язання.

Відповідачу правомірно нарахована пеня за несплату узгоджених податкових зобов’язань з акцизного податку та податку на додану вартість. Таким чином, податковим органом правомірно сформовано та надіслано позивачу податкова вимога №27698-17 від 17.11.2017 на загальну суму 102489,27 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представники позивача - адвокат ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 оскаржили його в апеляційному порядку. Вважають, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просять скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слізд задовольнити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за дорученням ОСОБА_1 на митну територію України ввезено вантажний автомобіль, що був у використанні, марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2 148 куб.см, код УКТЗЕД НОМЕР_2 (особа відповідальна за фінансове регулювання ОСОБА_1І.).

Під час здійснення митного оформлення цього автомобіля було подано реєстраційні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2015 № HAL-S-1-169/15-00061 серії ZBI 162830635 (технічний паспорт автомобіля частина І) та серії WP 849473 (технічний паспорт автомобіля частина ІІ) на транспортний засіб з державним номерним знаком № HAL AG492, виданий реєстраційно-транспортним відомством (Установа з допуску транспортних засобів до експлуатації) міста Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччина, із зазначенням дати першого допуску транспортного засобу до експлуатації першої реєстрації 03.11.2010 (т.1 а.с. 230-235).

24.06.2015 відділом митного оформлення 206020000 Івано-Франківської митниці здійснене оформлення вантажного автомобіля за митною декларацією ІМ 40 ДЕ 206020000/2015/400377 від 24.06.2015 (вантажний автомобіль марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2 148 куб.см, код УКТЗЕД НОМЕР_2). При митному оформленні транспортного засобу нараховано наступні митні платежі:

- ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 3687,75 грн;

- додатковий імпортний збір (вид 122) за ставкою 5% в розмірі 1843,87 грн;

- акцизний збір (вид 185) за ставкою 0,02 EUR за 1 куб. см. об'єму циліндрів двигуна в розмірі 1036,08 грн;

- податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 8689,04 грн.

Загальна сума нарахованих митних платежів становить 15256,73 грн.

Розрахунок митних платежів проведено з врахуванням заявленої позивачем дати першої реєстрації транспортного засобу - 03.11.2010 та з урахуванням курсу валют на дату складання митної декларації.

На підставі пп.1 п.3 ст.345, пп.2 п.2 ст.351 Митного кодексу України, наказу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 03.08.2017 №1332, заступником начальника відділу контрольно-перевірочної роботи податків і зборів з юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 при митному оформленні товару за митною декларацією №206020000/2015/400377 від 24.06.2015.

Перевіркою встановлено порушення вимог пп.16.1.4, п.16.1 ст.16, пп.215.3.5-2 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано акцизний збір в розмірі 40407,29 грн, пп.16.1.4, п.16.1 ст.16, пп. «в», п.185.1 ст.185, п.187.8 ст.187 та п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість в розмірі 8 081,46 грн, про що складено акт від 22.08.2017 №925/09-19-13-07-11/НОМЕР_3 (т.1 а.с.107-118).

Згідно висновків контролюючого органу, фактична дата першої реєстрації ввезеного вантажного автомобіля, згідно інформації митних органів Федеративної Республіки Німеччини, становить 24.11.2009.

Відтак, на думку відповідача, вантажний автомобіль марки марки Mercedes-Benz, модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об’єм циліндра двигуна 2148 см.куб., використовувався з 5 до 8 років, а тому для оподаткування даного автомобіля повинна застосовуватися ставка акцизного податку 0,8 євро/см.куб, замість 0,02 євро/куб.см.

З урахуванням наведеного, контролюючим здійснено визначення повного обсягу митних платежів, які мали бути нараховані і сплачені позивачем при митному оформленні транспортного засобу:

- ввізне мито (вид 121) за ставкою 10% в розмірі 3687,75 грн;

- додатковий імпортний збір (вид 122) за ставкою 5% в розмірі 1843,87 грн;

- акцизний збір (вид 185) за ставкою 0,8 EUR за 1 куб. см об'єму циліндрів двигуна в розмірі 41443,37 грн;

- податок на додану вартість (вид 128) за ставкою 20% в розмірі 16770,49 грн.

На підставі акта перевірки Головним управління ДФС в Івано-Франківській області винесено податкові повідомлення ріщення форми «Р»:

- №0051091307 від 29.09.2017, яким позивачу збільшено суму грошових зобов»язань за платежем - транспортні засоби, на суму 50509,11 грн, в тому числі за основним зобов’язанням - 40407,29 грн, за штрафними санкціями -10101,82 грн (т.1 а.с.102);

- №0051101307 від 29.09.2017, яким позивачу збільшено суму грошових зобов»язань за платежем – податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 10101,83 грн, в тому числі за основним зобов’язанням – 8081,46 грн, за штрафними санкціями -2020,37 грн (т.1 а.с.101).

Зазначені податкові повідомлення-рішення 02.10.2017 відповідачем надіслано на адресу ОСОБА_1, однак згідно довідки відділення поштового зв’язку від 03.11.2017 не були вручені адресату, про що свідчить відмітка «причина повернення: за закінченням терміну зберігання» (т.1 а.с.161-163).

Відповідачем сформовано та надіслано позивачу податкову вимогу форми «Ф» №27698-17 від 17.11.2017, якою повідомлено платника податку що сума податкового боргу станом на 16.11.2017 складає 102 489,27 грн, в тому числі з акцизного податку з ввезених транспортних засобів 85 421,01 грн та податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів 17 068,26 грн, а також нарахованої пені в розмірі 41878,33 грн (т.1 а.с.89).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області форми «Р» №0051091307 від 29.09.2017, форми «Р» №0051101307 від 29.09.2017 та податкову вимогу форми «Ф» №27698-17 від 17.11.2017 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють їх відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України (далі – МК України) передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 МК України декларування товарів, що належать громадянам, може здійснюватися цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченими дорученнями.

Згідно ч.1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний, зокрема, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу (пункт 4); у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів (пункт 5).

Частиною 2 ст. 351 МК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Згідно п. 15.1. ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 180.1. ст. 180 ПК України, для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України,

Пунктом 190.1. статті 190 ПК України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Згідно п.п. 215.3.5-2 п. 215.3 ст. 215 ПК України акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів, що використовувалися з кодом товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_2 за ставкою податку у твердій сумі з одиниці реалізованого товару (продукції) (специфічні) 0,02 євро за 1 куб.см об’єму циліндрів двигуна.

Ставки податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТ ЗЕД, застосовуються для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років з коефіцієнтом 40 для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з коефіцієнтом - 50.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Із наявних в матеріалах справи доказів колегією суддів встановлено, що за дорученням ОСОБА_1 ввезено на територію України вантажний автомобіль, бувший у використанні, марки "Merсedes-Benz", модель модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2148 куб.см, та здійснено його митне оформлення у порядку, визначеному чинним законодавством.

Згідно з технічним паспортом на автомобіль від 18.06.2015, виданого уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччини, дата першої реєстрації автомобіля – 03.11.2010.

Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №186 від 23.06.2015 марка, модель, тип автомобільного транспортного засобу, колір, візуально видимий ідентифікаційний номер кузова, робочий об’єм двигуна представленого для огляду автомобіля співпадають із записами в свідоцтві про його реєстрацію та вартість автомобіля згідно висновку узгоджується із заявленою в декларації вартістю.

Реєстраційні документи, згідно яких здійснювалося митне оформлення автомобіля марки"Merсedes-Benz", модель модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2148 куб.см, та висновок експертно автотоварознавчого дослідження №186 від 23.06.2015 не визнані в передбаченому законодавством порядку недійсними.

Контролюючий орган під час перевірки позивача взяв до уваги лише лист Івано-Франківської митниці ДФС від 21.04.2017 №592/7/09-70-19-30, яким надано податкову інформацію, отриману від митних органів Федеративної Республіки Німеччина, щодо недостовірних даних про дату першої реєстрації транспортних засобів і відповідно заниження основи нарахування акцизного збору та ПДВ, в тому числі при здійсненні митного оформлення товару за митною декларацією 206020000/2015/400377 від 24.06.2015.

Зокрема, в листі митної служби Федеративної Республіки Німеччини від 14.02.2017 №Z4663-2016.UA.800106-DVIII.А.22 зазначається про можливі невідповідності під час видачі реєстраційних документів транспортних засобів реєстраційно-транспортним відомством Халле (Заале), що були предметом перевірки кримінальної поліції землі Саксонія-Анхальт, яка підтвердила підозру про те, що дані про першу реєстрацію транспортних засобів підроблені.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що вказаний лист митної служби Федеративної Республіки Німеччини від 14.02.2017 №Z4663-2016.UA.800106-DVIII.А.22 не містить відомостей про будь-яку причетність позивача до підробки реєстраційних документів вантажного автомобіля марки марки "Merсedes-Benz", модель модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2148 куб.см, а лише свідчить про протиправні дії державного реєстраційно-транспортного органу Халле (Заале) Федеративної Республіки Німеччини.

Акт перевірки від 22.08.2017 №925/09-19-13-07-11/НОМЕР_3 також не містить будь-яких фактів протиправних дій позивача щодо підроблення інформації в реєстраційних документах на вантажний автомобіль марки "Merсedes-Benz", модель модель VITO III, номер кузова НОМЕР_1, об'єм циліндрів двигуна 2148 куб.см., а лише підтверджує факт подання ОСОБА_1 під час митного оформлення зазначеного транспортного засобу таких документів та їхнє проходження під час митних процедур без будь-яких зауважень зі сторони митних органів.

Водночас склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215, абзацами 1, 3 підпункту 214.1.2 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов’язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України моторних транспортних засобів для перевезення вантажів.

Системне тлумачення норм підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215, абзаців 1, 3 підпункту 214.1.2 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України дозволяє прийти до висновку, що розмір акцизного податку та податку на додану вартість, які нараховуються при митному оформленні вантажних моторних транспортних засобів на митну територію України, визначається з урахуванням задекларованої митної вартості і коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а також строку попередньої експлуатації, встановлених на підставі документів, поданих до митного оформлення.

Позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суму акцизного податку, виходячи із строку попередньої експлуатації такого автомобіля, встановленого на підставі первинних реєстраційних документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов’язання під час здійснення митних процедур.

Сума податку на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, визначається на підставі положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, з урахуванням розміру нарахованого і включеного до вартості товару акцизного податку. Відтак, збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість можливе за умови доведення податковим органом факту неправильного визначення акцизного податку.

Виходячи із змісту частини шостої статті 69 Митного кодексу України, донарахування сум податкових зобов’язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформацій під час митного оформлення.

Встановлені судом обставини справи свідчать про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень і, як наслідок, безпідставне збільшення грошових зобов’язань з акцизного податку та податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 квітня 2018 року (справа № 809/1227/17), від 15 травня 2018 року (справа №809/1459/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, визнається згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства та принципів, передбачених ч.2 ст.2 КАС України. Відтак протиправність нарахування позивачу податкових зобов'язань з акцизного податку та податку на додану вартість, має наслідком скасування прийнятих Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, форми «Р» №0051091307 від 29.09.2017, форми «Р» №0051101307 від 29.09.2017 та податкової вимоги Головного управління ДФС в Івано-Франківській області форми «Ф» №27698-17 від 17.11.2017 про сплату суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За правилами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб»єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує чи пов»язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п.1, п.2 ч.9 ст.139 КАС України).

Відповідно до ст. 322 КАС України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про новий розподіл судових витрат, понесених у зв»язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та про розподіл судових витрат, понесених у зв»язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В розумінні ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Таким чином, оскільки документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір при зверненні до суду з адміністративним позовом в розмірі 1631,00 відповідно до квитанції №0.0.932061258.1 від 04.01.2018 (т.1 а.с.3) та судовий бір за подання апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі №809/46/1876 в розмірі 2446,50 грн відповідно до квитанції № 0.0.1009859251.1 від 13.04.2018 (т.2 а.с.24), вказані витрати пов’язані з розглядом справи, розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, колегія суддів приходить до висновку про його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб»єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 задовольнити, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі №809/46/18 – скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області форми «Р» №0051101307 від 29.09.2017, №0051091307 від 29.09.2017 та податкову вимогу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області форми «Ф» №27698-17 від 17.11.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (ЄДРПОУ 39394463) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП №2505116772) судові витрати у розмірі 4077 (чотири тисячі сімдесят сім) гривень 50 коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Постанова складена в повному обсязі 23.06.2018.