Рішення № 74900323, 25.06.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/16903/17

Провадження № 2/161/2612/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої – судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі – Загоровській І.І.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивує тим, що ОСОБА_3 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала Заяву б/н від 04.10.2010 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Оскільки позичальник ОСОБА_3 свої зобов’язання по договору не виконала, станом на 02.10.2017 року у неї утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами та штрафами в розмірі – 17902,52 грн. А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 17902,52 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених в відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписала Заяву б/н від 04.10.2010 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушуючи умови договору, свої зобов’язання за договором належним чином не виконувала, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.

Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с.5-8) вбачається, що станом на 02.10.2017 року у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі – 17902,52 грн., яка складається заборгованості за кредитом – 3186,07 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом – 8215,29 грн., заборгованості по пені – 5172,47 грн., а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг – 500,00 грн. (фіксована частина) та 828,69 грн. (процентна складова).

Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_3 істотно порушила умови кредитного договору, ст. 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, в зв’язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу, пені та процентів за користування кредитними коштами є правомірними і їх слід задовольнити в цій частині.

Однак, суд не може погодитися з одночасним застосуванням позивачем цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання у вигляді пені та штрафу, з наступних підстав.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачена відповідальність позичальника у вигляді сплати пені та штрафу у разі прострочення виконання зобов'язання.

Із змісту позовної заяви вбачається що в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на прострочення відповідачем виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів за порушення умов договору слід відмовити, оскільки встановлено, що позичальник допустив порушення умов укладеного кредитного договору, за що позивач щоденно нараховує відповідачу пеню, а стягнення штрафу носить разовий характер, у зв'язку з тим, що порушенням позичальником будь-якого грошового зобов'язання на строк понад 30 днів, що змушує позивача звернутись до суду з позовом, а тому за порушення умов укладеного кредитного договору підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку пеня.

Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15, а також від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 5172,47 грн., оскільки до позивача вже застосована цивільно-правова санкція за порушення виконання грошового зобов’язання – штрафу в розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та в розмірі 828,69 грн. (процентна складова).

Підсумовуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме стягнути із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 жовтня 2010 року у загальному розмірі 12730,05 грн. з яких: 3186,07 грн. – основна сума боргу; 8215,29 грн. – проценти за користування кредитом; штраф у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та в розмірі 828,69 грн. (процентна складова).

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх безпідставністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» платіжним дорученням сплатило судовий збір у розмірі 1600 грн. (а.с.1).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково в сумі 12 730,05 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1 1387 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, що проживає за адресою: 43025, Волинська область, АДРЕСА_1, в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 04.10.2010 року в розмірі 12 730 ( дванадцять тисяч сімсот тридцять) гривень 05 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1 387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) гривень 47 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25.06.2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_4