Рішення № 74900249, 20.06.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4215/18

Провадження № 2/161/1860/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 червня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Черняка В.В.

за участю секретаря судового засідання – Новаковської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем, яка є суміжним землекористувачем належної позивачу на праві приватної власності земельної ділянки, встановлено бетонну огорожу на частині земельної ділянки, яка є власністю позивача, чим порушено її права власника. З урахуванням зазначеного на підставі ч.ч. 2, 3 ст.152 ЗК просить зобов’язати відповідача - ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належній їй на праві власності відповідно до Державного акту на право власності на землю (серії III – ВЛ № 005784) від 10.07.2003 року земельної ділянки площею 0, 1 га за адресою: м.Луцьк, вул.Смілякова, 16, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом винесення (перенесення) бетонної огорожі відповідачем за межі належної їй земельної ділянки.

Позивач та її представник подали на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач в судове засідання не прибула. У письмовому відзиві на позовну заяву зазначає, що до приватизації в 1997 році межі належної їй земельної ділянки було встановлено в натурі землевпорядною організацією ручним способом за допомогою металевої стрічки, згідно метричної системи у присутності суміжних землекористувачів. Позивачка претензій до існуючих меж не мала. В 2000 році за власні кошти при усній згоді всіх сусідів нею було встановлено капітальний паркан з бетонних стовпів та бетонних секцій, на що ОСОБА_1 також не заперечувала. Представлений позивачкою ОСОБА_3 винесенні меж в натуру, як підставу для задоволення позову не вважає належним доказом, оскільки останній виконаний не державним сертифікованим землевпорядним підприємством,а фізичною особою-підприємцем, який на сьогоднішній день припинив свою діяльність.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що явка відповідача в судове засідання не визнавалася обов’язковою, свої заперечення щодо даного спору відповідачем викладено письмово, суд дійшов висновку про можливість заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 Науково-виробничим підприємством «Технічне бюро кадастру» була виконана технічна документація зі складання Державного акта на право приватної власності на землю № 34038016. Відповідно до висновку Управління містобудування і архітектури по проектній документації з видачі Державного акта на право приватної власності на землю, погодженого начальником управління містобудування та архітектури та начальником управління по земельних ресурсах, протипожежні та санітарні норми і правила забудови земельної ділянки витримані, земельна ділянка, площею 1004 кв.м. в м.Луцьку, вул.Смілякова, 16, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд – придатна для використання. ОСОБА_3 погодження зовнішніх меж землекористування, який підписано суміжними землекористувачами: ОСОБА_2, ОСОБА_4

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії III-ВЛ № 005784, виданого Луцьким міським управлінням земельних ресурсів 10.07.2003 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1000 га, кадастровим номером: НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: Волинська обл., м.Луцьк, вул.Смілякова, 16, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с.3).

Земельна ділянка межує:

- від А до Б – землекористування ОСОБА_2;

- від Б до В – вулиця Смілякова;

- від В до Г - землі комунальної власності;

- від Г до А – землекористування ОСОБА_4

На підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії III-ВЛ № 005784 від 10.07.2003 року представником комунального підприємства «Луцькміськбуд» інженером – геодезистом ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат № 010067, виданий 22.03.2013 року, відповідно до протоколу рішення Кваліфікаційної комісії від 09.03.2013 року № 6) складено акт винесення меж земельної ділянки в натуру, яким відведено в натурі земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га за адресою: м.Луцьк, вул.Смілякова, 16. Поворотні точки межі земельної ділянки закріплено в натурі (на місцевості) знаками довготривалого зберігання.

Як вбачається з технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул.Смілякова, 16 в м.Луцьку, на належній ОСОБА_1 території суміжним землекористувачем ОСОБА_2 влаштована бетонна огорожа.

Відтак, суміжний землекористувач ОСОБА_2 порушує права позивача як власника земельної ділянки, зокрема, перешкоджає їй у користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом облаштування бетонної огорожі.

Твердження відповідача про те, що капітальний паркан нею було встановлено при усній згоді всіх сусідів, в т.ч., ОСОБА_1, є безпідставними, так як жодних документальних підтверджень існування такої угоди не існує. Крім того, позивач заперечує проти такого використання земельної ділянки.

Згідно ст.ст.319, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пункт «г» ч.1 ст.91 Земельного кодексу України передбачає обов’язок власників земельних ділянок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.33 Постанови № 5 від 30.03.2012року із відповідними змінами «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз’яснив, що позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

За змістом частин 1, 2 ст.212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З вищезазначених правових норм вбачається, що особа, яка використовувала земельну ділянку з порушенням прав іншої особи, повинна привести земельну ділянку у придатний для використання стан, зокрема у попередній стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за власний кошт.

Відтак, суд приходить до висновку про під ставність позовних вимог, а тому право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Керуючись ст. 10, 12, 77, 78, 263, 265, 268, 282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_2 (м.Луцьк, вул.Смілякова, 14) не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належній їй на праві власності відповідно до Державного акту на право власності на землю (серії III – ВЛ № 005784) від 10.07.2003 року земельної ділянки площею 0, 1 га за адресою: м.Луцьк, вул.Смілякова, 16, кадастровий номер НОМЕР_1, шляхом винесення (перенесення) бетонної огорожі за межі належної їй земельної ділянки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 20.06.2018 року.

Суддя Черняк В.В.