Постанова № 74899770, 20.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/2797/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року (суддя - Волдінер Ф.А., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення - м.Луцьк, дата складання повного тексту - не вказана),

в адміністративній справі №803/1987/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області,

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У грудні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській області, в якому просив: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, викладеної у листі від 26.04.2017 року №Н-897/0-1057/0/6-17; 2) зобов'язати відповідача повторно, у встановленому законодавством порядку розглянути належну позивачу заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Клюської сільської ради Турійського району Волинської області та надати відповідний дозвіл на розробку технічної документації.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав відзив, просив відмовити повністю в задоволенні адміністративного позову.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Клюської сільської ради Турійського району Волинської області, що викладена у листі від 26 квітня 2017 року № Н-897/0-1057/0/6-17. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 квітня 2017 року щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Клюської сільської ради Турійського району Волинської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 426 гривень 67 копійок.

З цим рішенням суду першої інстанції від 27.02.2018 року не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду є необґрунтоване та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуально права, без повного та всебічного з`ясування фактичних обставин справи, а тому оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що позивач звернувся до ГУ із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га., яка знаходиться на території Клюської сільської ради Турійського району. Листом від 26.04.2017 року №Н-897/0-1057/0/6-17 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що в результаті розгляду наданих до заяви графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки встановлено, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель загального користування - пасовище, а тому надання вищезазначеного дозволу не є можливим. Даний факт також підтверджується Схемою землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель Клюської сільської ради Турійського району. Вказує апелянт, що статтею 37 ЗУ «Про охорону земель» встановлено заборону використання земельних ділянок способами, що призводить до погіршення їх якості, та обмеження діяльності на землях сільськогосподарського призначення щодо розорювання сіножатей, пасовищ, тобто основні вимоги до охорони родючості ґрунтів.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 27.02.2018 р. та винести нове рішення суду, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач апеляційної скарги не визнав, суду апеляційної інстанції подав відзив, просить оскаржене рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.02.2017 року до відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській області надійшла заява позивача ОСОБА_1 від 14.02.2017 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га., яка знаходиться на території Клюської сільської ради Турійського району Волинської області у межах норм безоплатної приватизації. До заяви додано копію кадастрової карти (плану), довідку про відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність по зазначеному виду використання, довідка 6-зем., паспортні дані (а.с. 11, 35).

26.04.2017 року відповідач листом за вих. №Н-897/0-1057/0/6-17 повідомив позивача про те, що в результаті розгляду наданих до заяви графічних матеріалів місця розташування земельної ділянки встановлено, що відповідно до проекту розмежувань земель державної та комунальної власності бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель загального користування - пасовище. Тому, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства не є можливим (а.с. 16, 38).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно частин 1, 2 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно пункту «в» частини 3 статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені статтею 121 ЗК України. Так, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Так, частиною 6 статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України. Так, частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, що затверджене постановою КМ України №15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, що затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (підпункт 13 пункту 4 Положення).

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Судом першої інстанції вірно враховано, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

При цьому, судом обґрунтовано зазначено, що за результатами розгляду відповідного клопотання позивача, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу. Така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених частиною 7 статті 118 ЗК України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Одночасно, судом першої інстанції правильно визначено, що лист №Н-897/0-1057/0/6-17 від 26.04.2017 року відповідача щодо відмови позивачу в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, являється необґрунтованим. Така відмова є немотивованою, не містить зазначення обставин, які б згідно ч.7 ст.118 ЗК України могли бути підставою для відмови в наданні відповідного дозволу, не містить посилання на норми законодавства, якими керувався відповідач.

Таким чином, являються безпідставними доводи апелянта про необхідність скасування оскарженого рішення суду першої інстанції від 27.02.2018 року.

Відносно висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу відповідний дозвіл на розробку технічної документації, то суд апеляційної інстанції враховує, що рішення суду першої інстанції не було оскаржено позивачем у відповідній частині.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції в абзаці третьому резолютивної частини рішення від 27.02.2018 року допущено описку, оскільки вказано зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 26 квітня 2017 року, хоча відповідна заява позивача була від 14 лютого 2017 року.

Однак, ця описка може бути виправлена самим судом першої інстанції згідно вимог ст.253 КАС України, і тому немає необхідності змінювати рішення суду першої інстанції.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року в адміністративній справі №803/1987/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи чи в порядку письмового провадження - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: В.Я. Макарик

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови складено 25.06.2018 року