Постанова № 74899533, 21.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокусправа № 808/560/18 (суддя 1-ї інстанції - Прасов О.О., м. Запоріжжя)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді-доповідача Чередниченко В.Є.

суддів: Іванов С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 808/560/18 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 14 лютого 2018 року звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, згідно з яким, просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення відповідачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок травми та поранення, отриманих під час виконання обов'язків військової служби, відповідно Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- скасувати пункт 46 протоколу №4 від 19.01.2018 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов'язати відповідача у місячний термін призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності III групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Позов обґрунтовано тим, що інвалідність III групи, внаслідок травми, поранення та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, позивачу безстроково було встановлено 09.09.2013 року, під час дії постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 р., тому позивач має повне право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач навіть за умови визнання його аналогічного рішення неправомірним постановою Михайлівського районного суду Запорізької області від 23.08.2017 року у справі №321/592/17, чітко дотримуючись своєї позиції повторно допустив порушення прав позивача, як військовослужбовця, які гарантовані йому державою у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що обов'язковою вимогою для отримання одноразової грошової допомоги є факт встановлення інвалідності або в період проходження строкової військової служби або не пізніше трьох місяців після звільнення з строкової військової служби, враховуючи те, що інвалідність позивача настала пізніше ніж через три місяці після звільнення, підстав для виплати йому такої допомоги не має.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_2 проходив військову службу в період з 25.03.1983 по 28.04.1985 р., в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку, перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, та як не повнолітній призов) в складі військової частини польова пошта 39696 на території Демократичної республіки Афганістан в період з 30.06.1983 по 28.04.1985, що підтверджується копією військового квитка позивача та довідки Василівсько-Михайлівського об'єднаного районного військового комісаріату Запорізької області (а.с.10-11,15).

Під час виконання службових обов'язків в Демократичній республіці Афганістан позивач отримав поранення, контузію.

Згідно з посвідченням від 05.11.2013 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що у 1984 році, при виконанні обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, позивачем отримано множинні вогнепальні осколкові поранення, голови, лівої верхньої та лівої нижньої кінцівок (контузія головного мозку - 1984р.), що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1527/Ж від 03.09.2013 р., виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи (а.с.13), наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку: Змішаної енцефалопатії IIст. (посттравматичної, дисциркуляторної) з порушенням гемо і ліквородинаміки, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, помірними емоційно-вольовими і мнестичними розладами, церебростенічним синдромом, частими кризовими станами, центральної вестибулярної дисфункції ІІ-ІІІ ст. Панічного розладу. Епізодичних пароксизмальних атак. ІХС. Стенокардії напруження. ФК II, дифузного кардіосклерозу, синусової тахікардії, СН II А ст.ГХ II ст., ст.3, високий кардіоваскулярний ризик, облітеруючого атеросклерозу артерій нижніх кінцівок. Хронічна ішемія 1-2 А ст., а також захворювання: Хронічний гастродуоденіт з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку, фаза ремісії. Рубцево-виразкова деформація ЛДПК, вторинний панкреатит. ЖКХ. Хронічний калькульозний холецистит, фаза ремісії, що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами.

Відповідно до витягу з Протоколу №2268 від 20.09.2013 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_2 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.12).

Згідно з Виписком із акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №481182 від 21.10.2013 ОСОБА_2 встановлена III група інвалідності (огляд первинний), у зв'язку із пораненням, контузією та захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії (а.с.14).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 р. у справі №808/2133/16, яка набрала законної сили 16.01.2017, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду документів ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, що надійшли до Міністерства оборони України 04.04.2016 та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_2 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, що надійшли до Міністерства оборони України 04.04.2016 (а.с.41-42).

У Витязі з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №4 від 19.01.2018 зазначено наступне: "… 46.Сержанту в запасі ОСОБА_2 (Запорізький ОВК), документи якого надійшли відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 04.10.2016 за справою №808/2133/16 та ухвали Дніпропетровського апеляційною адміністративного суду від 10.01.2017, якого 28.04.1985 звільнено зі строкової військової служби та 21.10.2013 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом III групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія 10 ААБ №481182 від 21.10.2013). ОСОБА_2 не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з частиною 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення йому інвалідності, а також підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у раді загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008р. №499, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової військової служби, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_2 інвалідність встановлено понад 3-місячний термін. …" (а.с.34). Законність та обґрунтованість рішення відповідача щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням ІІІ групи інвалідності є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови виходить з наступного.

Перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в цьому випадку сум страхування у вигляді одноразової грошової допомоги.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону в первинній редакції передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 № 328-V, який набрав чинності 01 січня 2007, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, зокрема, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм цього Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15 та постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а (К/9901/6800/18).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З метою реалізації положень статті 16 Закону № 2011-ХІІ розроблено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Постанова № 499).

Згідно з пунктом 2 Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами пункту 7 Постанови № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Оскільки позивачу встановлено інвалідність 21.10.2013 року, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно-правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.

Слід зазначити й те, що доводи представника відповідача про те, що положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюються на позивача є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діюче законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2018 року у справі № 808/560/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до п.3 ч. 6 ст. 12, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21 червня 2018 року.

Повне судове рішення складено 25 червня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко