Постанова № 74899465, 20.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року справа №805/4133/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченка І.В., Гаврищук Т.Г., секретарі судового засідання Романченко Г.О., за участю прокурора Буяновського В.В., представника позивача Хвороста Д.Г., представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2 р. у справі № 805/4133/17-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В.), яке складено в повному обсязі 05 березня 2018 року у м.Слов'янську, за позовом Заступника керівника Маріупольської місцевої прокуратури №1 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості зі сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 5661,55 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Маріупольської місцевої прокуратури № 1 Донецької області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_4 (далі -відповідач, апелянт), у якому просив суд стягнути заборгованість зі сплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 5661,55 гривень, що еквівалентно 196,65 євро.

В обґрунтування позову зазначали, що 14 квітня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, на території 620 км а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки FAW, модель СА3252, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 При проведенні перевірки посадовими особами проведено зважування транспортного засобу та встановлено його масу 36150 тон, осьове навантаження 7400, 13850 та 14900 тон, про що складено акт № 20154 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

На підставі акту та довідки складено розрахунок від 14 квітня 2017 року № АПВ 20154 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нарахована плата за проїзд у розмірі 196,65 євро, що згідно з даними НБУ станом на 14 квітня 2017 року еквівалентно 5661,55 гривень.

12 червня 2017 року позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про заборгованість у розмірі 5661,55 грн., який відповідач отримав 22 червня 2017 року, однак зазначену суму до теперішнього часу не сплатив.

У зв'язку з несплатою відповідачем на час подання позову плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 5661,55 гривень, прокурор просить стягнути зазначену суму в судовому порядку.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив:

-стягнув з ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: пр. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) заборгованість з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 5661 (п'ять тисяч шістсот шістдесят одну) гривню 55 копійок, що еквівалентно 196,65 євро, відповідно до курсу, встановленого Національним банком України станом на 14 квітня 2017 року, в дохід Державного бюджету України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Управлінням Уктрансбезпеки у Донецькій області виявлено порушення відповідачем під час перевезення вантажу, а саме встановлено його масу 36150 тон, та осьове навантаження 7400, 13850 та 14900 тон, на підставі чого позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 196,65 євро, яка на день проведення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком, становила 5661,55 грн.Проте, сума заборгованості відповідачем не сплачена, доказів зворотного суду не надано. Так само суду не надано доказів оскарження вказаного розрахунку.

З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою у якій зазначив, що позивачем порушено строки звернення до суду із даним позовом, які передбачені чинним процесуальним законодавством. Також апелянт зазначив, що позивач вказує на те, що відповідне габаритно-ваговий контроль має здійснюватися за певною методикою, що затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, оскільки така методика до теперішнього часу не затверджена, проведення габаритно-вагового контролю та нарахування плати є незаконною. Окрім того, позивач зазначив про відсутність належних доказів, що свідчать про порушення ним вимог законодавства Про автомобільний транспорт.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор та позивач зазначили, що відповідно до затверджених нормативними актами вимог щодо оформлення документів під час габаритно-вагового контролю, внесення до них відомостей про номер пересувного пункту габаритно-вагового контролю, використане вагове обладнання, проведення щодо нього повірки та наявність відповідного свідоцтва спеціально уповноваженого органу у сфері метрології не передбачено.

Відсутність методики здійснення габаритно-вагового контролю, не є підставою для звільнення апелянта від обов'язку сплати нарахованої відповідно до Порядку №879 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу. Особливості здійснення габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 Порядку №879, які позивачем були дотримані.

Зважування транспортного засобу проводилось відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №360 від 07.04.2017р., графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області за період з 10.04.2017р. по 16.04.2017р., направлення на перевірку від 07.04.2017 року № 015596, відповідно до якого направлено Шайхлісламова В.М., Рєзанова В.В., Сидоренка О.Б. головних спеціалістів відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті для проведення комплексної рейдової перевірки транспортних засобів на Уд М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ 620км» з 14.04.2018 року по 14.04.2018 року, (містяться в матеріалах справи)

Пункт габаритно-вагового контролю відповідає вимогам наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.07.2016р. №255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування», що підтверджується Актом обстеження майданчика, який використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на ділянці автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ від 30.07.2017р.

Вимірювання проводилося за допомогою пересувних автомобільних ваг, які зареєстровані в Державному реєстрі засобів

Вважали, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, тотожні викладеним в апеляційній скарзі. Звернули увагу на недотримання Управлінням Уктрансбезпеки у Донецькій області порядку проведення габаритно-вагового контролю під час проведення комплексної рейдової перевірки транспортних засобів на аУд М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ 620км».

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.

14 квітня 2017 року співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, на території 620 км а/д М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме габаритно-ваговий контроль вантажного транспортного засобу марки FAW, модель СА3252, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_4 При перевірці посадовими особами проведено зважування транспортного засобу та встановлено його масу 36150 тонн, осьове навантаження 7400, 13850 та 14900 тон.

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт № 20154 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.04.2017 року, на підставі яких проведено розрахунок до акту (додаток №2 № АПВ 20154 від 14.04.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у розмірі 196,65 євро., що згідно з даними НБУ станом на 14 квітня 2017 року еквівалентно 5661,55 гривень (а.с. 38, 39).

12 червня 2017 року позивачем на адресу ОСОБА_4 було надіслано повідомлення про заборгованість, згідно якого повідомляється відповідача про необхідність внести вищевказану плату у розмірі 5661,55 грн.

Спірним по справі є правомірність проведення габаритно-вагового контролю про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Згідно п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У відповідності до п.п. 15, 27 п.5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (надалі - Порядок №1567).

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Габаритно-ваговий контроль є елементом державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом та дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень, специфіка проведення якого визначена Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879.

За приписами п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2011 року, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

У відповідності до Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно Порядку №879 такий контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансінспекції, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п.3 п.2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.

Згідно абз.18 ст.1 ЗУ «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом (окрім зазначених у ч.2 даної статті) є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Як вбачається з п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

В силу положень пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року, рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

За приписами п.28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно п. 31-1 Порядку №879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пунктом 26 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи 14.04.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Донецькій області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу виданого Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Так, зокрема, Управлінням Уктрансбезпеки у Донецькій області виявлено порушення відповідачем під час перевезення вантажу, а саме встановлено його масу 36150 тон, та осьове навантаження 7400, 13850 та 14900 тон, на підставі чого позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розмірі 196,65 євро, яка на день проведення розрахунку за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком, становила 5661,55 грн.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що при здійсненні габаритно-вагового контролю, водію транспортного засобу було надано копії всіх складених документів, у тому числі Акт АПВ №20154 від 14.04.2018р. Відповідно до змісту Акту, він не містить будь-яких зауважень водія щодо порядку проведення габаритно-вагового контролю та здійснення процедури зважування транспортного засобу апелянта.

Особливості здійснення габаритно-вагового контролю та вимоги до нього закріплені у пунктах 15 - 25 Порядку №879, які позивачем були дотримані.

Суд апеляційної інстанції також вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що зважування транспортного засобу проводилось невідомими особами, які не мали на те повноважень.

Зважування транспортного засобу проводилось відповідно до наказу Державної служби України з безпеки на транспорті №360 від 07.04.2017р., графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області за період з 10.04.2017р. по 16.04.2017р., направлення на перевірку від 07.04.2017 року № 015596, відповідно до якого направлено Шайхлісламова В.М., Рєзанова В.В., Сидоренка О.Б. головних спеціалістів відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті для проведення комплексної рейдової перевірки транспортних засобів на а/д М-14 «Одеса - Мелітополь - Новоазовськ 620км» з 14.04.2018 року по 14.04.2018 року.

Також на виконання наказу Міністерства Інфраструктури України від 28.07.2016р. №255 «Про затвердження Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування» відповідно до акту обстеження майданчика, який використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на ділянці автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ від 30.07.2017р., комісією у складі т.в.о заступника відділу Решетнікова І.В, інспектора відділу НЗД УПД ГУНП у Донецькій області Старосуда А.М., головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Сидоренка О.Б. було встановлено, що під час обстеження майданчика, який використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення М- 14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, км 620пост ДАІ «Мангуш» - майданчик було визнано таким, що відповідає вимогам Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016р. №255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2016р. за №1171/29301., що в свою чергу підтверджує дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю працівниками Укртрансбезпеки та відповідними працівниками Служби автомобільних доріг у Донецькій області.

Згідно з пунктами 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинно утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимipювaльнoгo і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Зважування здійснювалось за допомогою «ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGT», який зареєстрований в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У2570-07. Балансоутримувачем та власником зазначених автомобільних ваг є ДП «Донецький облавтодор «ф-я «Володарський автодор»

Згідно з інструкцією з експлуатації (далі - інструкція) «ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGT», а саме п.16.2 інструкції, повірка ваг відбувається у відповідності до ГОСТ 8.453-82 «ГСИ. Весы для статического взвешивания. Методы и средства поверки».

Відповідно до п.16.6 інструкції «Положительные результати поверки перед вводом в експлуатацию оформляются записью в разделе 15, а периодической поверке - в разделе 17 настоящего руководства по эксплуатации, заверенной подписью и оттиском поверочного клейма государственного поверителя. При этом записывается текущее контрольное число калибровки»

Згідно розділу 17 інструкції, 11.07.2016р. була проведена періодична повірка зазначених вагів державним повірителем Суховей Є.О., при цьому наявний відтиск повірочного тавра державного повірителя та його підпис.

Відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №193 від 08.02.2016р. (далі - Наказ 193) затверджено Порядок проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів. Так, відповідно до ч.1 п.3 розділу 4 Наказу 193 позитивні результати періодичної, позачергової повірок та повірки після ремонту ЗВТ засвідчують відбитком повірочного тавра на ЗВТ чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлюють свідоцтво про повірку ЗВТ за Формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Беручи до уваги наявну в матеріалах справи інструкцію з експлуатації «ваги пересувні автомобільні CHEKLODE FREEWEIGT», а також оформлене записом в розділі 17 інструкції результати періодичної повірки, суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу, що належить апелянту, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, та є придатним до застосування.

Цей факт підтверджується наявними в матеріалах справи сертифікатом (а.с.43) затвердження типу засобів вимірювальної техніки, свідоцтвом про повірку законодавчо регульвоного засобу вимірювальної техніки (а.с.44)

Апелянт вказує, що зі змісту Акта №20154 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 14.04.2017 року, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та оскаржуваного розрахунку не вбачається, що вони містять будь-які характеристики в частині вимірювального та зважувального обладнання. З огляду на вищевикладене такі твердження апелянта є безпідставними, оскільки відповідно до затверджених нормативними актами вимог щодо оформления вказаних документів, внесення до них відомостей про номер пересувного пункту габаритно-вагового контролю, використане вагове обладнання, проведения щодо нього повірки та наявність відповідного свідоцтва спеціально уповноваженого органу у сфері метрології не передбачено.

При таких обставинах суд вважає безпідставними посилання представників позивача на недостовірність вагового контролю.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що факт порушення підтверджується наявними матеріалами справи, а тому посилання апелянта на відсутність методики здійснення габаритно-вагового контролю є безпідставним, оскільки така відповідальність передбачена Законодавством а відсутність методики не може бути підставою для звільнення від обов'язку сплати нарахованої відповідно до Порядку № 879 плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції також не приймає до уваги посилання представників відповідача на наявні виправлення в розрахунку (а.с.39), оскільки таке виправлення містить ознаки технічної помилки та не спростовує факт вчинення порушення саме ОСОБА_4

Щодо строків звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до третього абзацу, пункту 31-1 Постанови КМ від 27 червня № 879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу був отриманий ОСОБА_4 22 червня 2018 року.

Тобто, початок строку звернення до суду слід пов'язувати з фактом, коли особа дізналась про визначення сплати.

В даному випадку строк звернення до суду слід обчислювати з 23 липня 2018 року (22.06.2018 + 30 днів, тому 23.07.2018 є наступним днем з якого виникає обов'язок сплати).

В абзаці другому частини 2 статті 99 КАС України (в редакції станом на день звернення) зазначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

З позовом до суду Прокурор звернувся 17.11.2018 року (а.с.31), тому строк звернення до суду не порушений.

В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. Європейський суд з прав людини по справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заява № 15809/02, рішення від 29.06.2007 року зазначив, що будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

При таких обставинах суд апеляційної інстанції вважає, що представники Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) діяли у спосіб визначений Законами України, та діяв обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції в вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.

Повний текст постанови складений 25 червня 2018 року.

Керуючись статями 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 р. у справі № 805/4133/17-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 р. у справі № 805/4133/17-а - залишити без змін.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття року та може бути оскаржена до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.О.Шишов

Судді І.В. Сіваченко

Т.Г.Гаврищук