Постанова № 74899388, 21.06.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокусправа № 808/2472/17 (суддя 1-ї інстанції – Садовий І.В., м. Запоріжжя)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді-доповідача ОСОБА_1

судді: Іванов С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду про залишення позову без розгляду від 16 березня 2018 року у справі № 808/2472/17 за позовом ОСОБА_2 до військової частини - польова пошта В3950 (А4267) Міністерства оборони України, третя особа - Центральний об'єднаний районний військовий комісаріат м. Запоріжжя про визнання протиправним та скасування наказів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 13 серпня 2017 року звернувся до суду з позовом до військової частини - польова пошта В3950 (А4267) Міністерства оборони України, згідно з яким, просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини – польова пошта В3950 (по особовому складу) №131-РС від 01.07.2016 ОСОБА_3 в частині звільнення ОСОБА_2 у запас за пунктом «е» ч.8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» (через службову невідповідність);

- визнати протиправним та скасувати п.2 наказу командира військової частини – польова пошта В3950 (по стройовій частині) №185 від 01.07.2016 ОСОБА_3 про виключення ОСОБА_2 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.07.2016 і направлення на військовий облік до Центрального ОРВК м. Запоріжжя, в редакції від 28.12.2017, згідно з наказом командира військової частини А4267 (по стройовій частині) №188;

- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини – польова пошта В3950, яка полягала у ненаправлені ОСОБА_2 після закінчення відпустки для лікування у зв’язку з хворобою, на медичний огляд військово-лікарської комісії для визнання ступеня придатності до військової служби і звільнення за станом здоров’я;

- зобов’язати військову частину – польова пошта В3950 прийняти наказ про звільнення ОСОБА_2 з військової служби на підставі пп. «б» п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», за станом здоров’я;

- зобов’язати військову частину – польова пошта В3950 виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення під час звільнення з військової служби на підставі п.п. «б» п.1 ч.8 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»;

- заяву ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду задовольнити, визнати поважними причини його пропуску та поновити пропущений процесуальний строк.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року позов залишено без розгляду у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвала суду мотивована тим, що про своє звільнення з військової служби солдат ОСОБА_2 дізнався перед строєм на ранковому шикуванні особового складу, тобто про наявність наказу командира військової частини-польова пошта В3950 (по особовому складу) від 01.07.2016 №131, у зв'язку з чим здав ввірене йому в користування інвентарне військове майно, а також про виключення зі списків особового складу військової частини польова пошта В3950, тобто про наявність наказу командира військової частини польова пошта В3950 (по стройовій частині) від 01.07.2016 №185, коли 02.07.2016 року отримував припис на прибуття до Центрального ОРВК м. Запоріжжя. Факт ознайомлення позивача зі вказаним наказом 02.07.2016 підтверджується його особистим підписом у п.136 журналу обліку видачі приписів військової частини – польова пошта В3950. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що строк звернення до суду рахується з дати отримання копії оскаржуваного наказу, а отже цей строк починає свій відлік 13.07.2017 року. Зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції щодо наявності підпису позивача про ознайомлення із оскаржуваним наказом – 02.07.2016 року, оскільки підпис не належить позивачу. Також зазначає про помилковий висновок суду першої інстанції щодо отримання позивачем разом із приписом і витягу з наказу, оскільки позивачу видано було лише припис.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому, відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Аналізуючи положення зазначеної статті, судова колегія зазначає, що законодавець, повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права в ст. 233 КЗпП конкретизує це правило стосовно випадку звільнення саме працівника. В цьому разі для працівника строк обчислюється з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

При цьому, встановлення законом початку обчислення строку звернення до суду у справах про звільнення починаючи з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки не може бути підставою для зловживання та встановлення на власний розсуд особою, яку звільнено, дати початку перебігу такого строку шляхом ухилення від отримання такого наказу чи трудової книжки.

Чинне законодавство обмежує строки звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що, про своє звільнення з військової служби позивач дізнався перед строєм на ранковому шикуванні особового складу, тобто про наявність наказу командира військової частини-польова пошта В3950 (по особовому складу) від 01.07.2016 №131, у зв'язку з чим здав ввірене йому в користування інвентарне військове майно, а також про виключення зі списків особового складу військової частини польова пошта В3950, тобто про наявність наказу командира військової частини польова пошта В3950 (по стройовій частині) від 01.07.2016 №185, коли 02.07.2016 отримував припис на прибуття до Центрального ОРВК м. Запоріжжя.

При цьому, судом першої інстанції не зазначено дати коли саме позивач, на думку суду, дізнався перед строєм на ранковому шикуванні особового складу про своє звільнення з військової служби.

Не встановлено судом першої інстанції і те, як саме позивач дізнався про наявність оскаржуваного наказу перед строєм на ранковому шикуванні особового складу, а саме чи було доведено до відому позивача зміст такого наказу та підстави його прийняття.

Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що в категорії справ щодо поновлення на роботі велику роль відіграє той факт, чи знала особа про підстави її звільнення, оскільки саме обґрунтованість та підстави прийняття розпорядчого документу, яким її звільнено є предметом спору у цій категорії справ.

Судом першої інстанції встановлено, що наявність наказу командира військової частини польова пошта В3950 (по стройовій частині) від 01.07.2016 №185, позивач дізнався 02.07.2016 року коли отримував припис на прибуття до Центрального ОРВК м. Запоріжжя.

Факт ознайомлення позивача зі вказаним наказом 02.07.2016 року підтверджується його особистим підписом у п.136 журналу обліку видачі приписів військової частини – польова пошта В3950.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції неможливо погодитися, оскільки 02.07.2016 року позивач отримав припис на прибуття до Центрального ОРВК м. Запоріжжя, а не копію оскаржуваного наказу від 01.07.2016 №185 (а.с.80).

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що в отриманому приписі на прибуття до Центрального ОРВК м. Запоріжжя, було зазначено, що підставою для видачі цього припису став наказ командира військової частини польова пошта В3950, однак доказів отримання позивачем під час отримання припису копії будь-якого із оскаржуваних наказів матеріали справи не містять.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги та як наслідок не надано оцінку листу Запорізького обласного військового комісаріату №879/с від 26.06.2017 року, в якому зазначено, що позивач при постановці на облік до Центрального РВК м. Запоріжжя не надав відомостей про інвалідність та витяг з наказу про його звільнення з військової служби (т.1 а.с.33).

Зазначені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції не встановлено дати коли позивач дізнався про підстави його звільнення або мав можливість дізнатися про такі підстави та отримати копію оскаржуваних наказів, проте цього не зробив.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суд приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду, повинен встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника.

Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання «незаконної вигоди», уникнення відповідальності, тощо.

Як вбачається з позовної заяви, позивач перебував на лікуванні та обстежені в медичних закладах, за результатами яких, на підставі акту МСЕК №252 від 23.03.2017 року позивачу була встановлена 1 група інвалідності (т.1 а.с.25).

Суд, першої інстанції не надав оцінку зазначеним обставинам, та як наслідок не встановив чи мав позивач, при встановленні йому 1 групи інвалідності, об’єктивну можливість своєчасно звернутися до суду з позовною заявою або наявність в діях позивача умисного ігнорування правил щодо строків такого звернення.

Крім того суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки, щодо пропуску строку звернення до суду, іншим вимогам позивача, а саме щодо визнання протиправним та скасування п.2 наказу командира військової частини – польова пошта В3950 (по стройовій частині) №185 від 01.07.2016 ОСОБА_3 про виключення ОСОБА_2 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 01.07.2016 і направлення на військовий облік до Центрального ОРВК м. Запоріжжя, в редакції від 28.12.2017, згідно з наказом командира військової частини А4267 (по стройовій частині) №188 та визнання протиправною бездіяльності командира військової частини – польова пошта В3950, яка полягала у ненаправлені ОСОБА_2 після закінчення відпустки для лікування у зв’язку з хворобою, на медичний огляд військово-лікарської комісії для визнання ступеня придатності до військової служби і звільнення за станом здоров’я.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду у зв’язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої іншої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись: пунктом 1 частиною 1 статті 320, статтями 321, 328 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду про залишення позову без розгляду від 16 березня 2018 року у справі № 808/2472/17 скасувати та направити справу до суду першої іншої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21 червня 2018 року.

Повне судове рішення складено 25 червня 2018 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко