Постанова № 74899195, 19.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа№ 910/22589/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

секретар судового засідання Бойко Р.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.02.2018 (суддя Лиськов М.О.)

у справі № 910/22589/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс»

про стягнення 8 172, 01 грн. та повернення майна

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранссервіс» (далі - ТОВ «Євротранссервіс», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» (далі - ТОВ «Магістраль-Транс», відповідач) про стягнення 8 172,01 грн. та повернення майна. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором найму (оренди) транспортного засобу №9125/12/14 від 31.12.2014 щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, відтак просило стягнути з відповідача 5 333, 33 грн. заборгованості та 2 838, 68 грн. неустойки. Крім цього, за наявності заборгованості відповідача за договором, позивачем на підставі ст. 782 ЦК України направлено відповідачу листа № 1 від 25.07.2017 про відмову від договору та погашення заборгованості, який останнім отримано 03.08.2017. Відповідно з цієї дати договір слід вважати розірваним, а обов'язок відповідача згідно ст. 785 ЦК України по поверненню позивачу автомобіля - загальний вантажний сідловий тягач - Е. RENAULT PREMIUM 430.19 Т, 2012 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) VF624GPA000065358, котрий має реєстраційний номер АА 9125 ОС - таким, що настав.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що на його адресу рахунки на оплату наданих послуг не надходили, а отже зобов'язань щодо оплати не виникало.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 910/22589/17 в частині стягнення суми основного боргу провадження у справі закрито. В іншій частині позовні вимоги ТОВ «Євротранссервіс» задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Магістраль-Транс» на користь ТОВ «Євротранссервіс» неустойку у сумі 2 838,68 грн. за договором найму (оренди) транспортного засобу № 9125/12/14 від 31.12.2014 р. та судовий збір в сумі 3 200 грн. Зобов'язано ТОВ «Магістраль-Транс» повернути ТОВ «Євротранссервіс» автомобіль - загальний вантажний сідловий тягач - Е. RENAULT PREMIUM 430.19 Т, 2012 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) VF624GPA000065358, котрий має реєстраційний номер АА 9125 ОС.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ «Магістраль-Транс» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права. За твердженнями апелянта, обов'язковою передумовою для здійснення оплати є наявність рахунку, який повинен бути узгоджений з орендарем, а не акту виконаних робіт, як помилково встановлено рішенням суду. На переконання апелянта, судом не досліджувалося питання, коли саме наступає строк платежу за оренду майна за договором та з якої дати наступило прострочення оплати. Оскільки апелянт отримав рахунок лише 05.12.2017, то строк платежу за договором настав лише 10.01.2018, тобто на день подання позову - не настав. Крім цього, умовами договору не передбачено можливості сплати коштів за оренду майна на підставі актів виконаних робіт, відповідно висновки суду про те, що акти виконаних робіт є підставою для оплати за оренду не відповідають ні умовам договору, ні вимогам ст.ст. 526, 530 ЦК України. Безпідставними, на думку апелянта, є також висновки про те, що лист позивача № 1 від 25.07.2017, який отриманий відповідачем 03.08.2017, є підставою для відмови від договору та повернення майна, адже у цьому листі викладена вимога позивача про погашення заборгованості в загальній сумі 1 014 556, 45 грн. без конкретизації суми по кожному договору, а також відсутнє будь-яке посилання на відмову, зокрема, від договору по даній справі тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив, в якому зазначив про безпідставність на необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.06.2018 з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується його підписом в повідомленні про перерву в судовому засіданні від 22.05.2018, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав, відтак апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами, тим більше, що в попередньому судовому засіданні 22.05.20018 представник відповідача надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Крім цього, представник позивача відмовився від раніше поданого ним клопотання про призначення експертизи, в зв'язку з чим апеляційний суд залишив його без розгляду.

Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 31.12.2014 між ТОВ «Євротранссервіс» (позивачем, наймодавцем за договором) та ТОВ «Магістраль-Транс» (відповідачем, наймачем за договором) укладено договір найму (оренди) транспортного засобу № 9125/12/14 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль - загальний вантажний сідловий тягач - Е, RENAULT PREMIUM 430.19 Т, 2012 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) VF624GPA000065358, котрий має реєстраційний номер АА 9125 ОС, зареєстрований за наймодавцем у Центрі ДАІ 8009, 30.12.2014. Автомобіль, який передається в найм (оренду), належить наймодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ № 653232, виданого Центр ДАІ 8009, 30.12.2014.

Відповідно до п. 1.2 Договору за домовленістю сторін автомобіль, що наймається, буде використовуватися наймачем за його призначенням для здійснення наймачем статутної діяльності, з правом виїзду за межі території України. У цих межах на підставі ст.800 ЦК України використання транспортного засобу здійснюється наймачем у його діяльності самостійно.

Цей Договір згідно п. 2.1 укладається строком на 36 (тридцять шість) місяців з дати його підписання сторонами. Сторони погодили, що при користуванні наймачем автомобілем, переданим за Договором, протягом одного місяця після закінчення строку Договору без заперечень з боку наймодавця він є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому правочині.

Пунктом 3.1 Договору сторони встановили, що плата за користування наймачем об'єктом найму (автомобілем) встановлюється сторонами кожного місяця згідно узгоджених ними рахунків, які наймач зобов'язується оплачувати щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.

Підписання Договору сторонами розцінюється як передання автомобіля (п. 4. 1).

За змістом п. 4.2 Договору повернення майна після закінчення строку його дії здійснюється наймачем на першу вимогу наймодавця (з урахуванням вимог п. 2.1 Договору), заявлену у письмовій формі, що оформлюється актом, скріпленим підписами учасників правочину.

Повернення автомобіля може бути здійснено до закінчення строку дії Договору, якщо сторони взаємно домовились про це ( п. 4.3 Договору).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України)

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном згідно ст. 765 ЦК України вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні належним чином виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за період з квітня по грудень 2016 в розмірі 3 000, 00 грн. Доказами надання послуг за Договором слугують затверджені сторонами акти виконаних робіт, які відповідачем не оплачені.

Як вище згадувалось, листом № 1 від 25.07.2017 про відмову від Договору та погашення заборгованості, який відповідачем отримано 03.08.2017, позивач повідомив останнього про наявність заборгованості з оплати орендних платежів за використання орендованим майном, а також зазначив про односторонню відмову від Договору, відтак просив повернути об'єкт оренди (найму) автомобіль.

Листом № 33 від 04.08.2017 відповідач відмовив в задоволенні вимог позивача щодо повернення транспортного засобу та зазначив, що умовами Договору не передбачено можливості його розірвання в односторонньому порядку.

29.11.2017 позивач повторно звернувся до відповідача, направивши йому листа №13 від 15.11.2017 про погашення існуючої заборгованості, який відповідачем отримано 05.12.2017, про що свідчать дані пошукової системи поштових відправлень з веб-сайту «Укрпошта».

01.12.2017 на адресу відповідача надіслано листа № 14 від 30.11.2017 про повернення транспортного засобу з вимогою про сплату орендних платежів по Договору за 2017. До листа надано рахунок № 9 на оплату послуг в сумі 2 333, 33 грн.

Оскільки в спірний період відповідач користувався об'єктом оренди, за що в повному обсязі не розрахувався й у нього виникла заборгованість перед позивачем, відповідно нарахування орендної плати за цей період є правомірним.

Твердження апелянта про те, що обов'язковою передумовою для здійснення оплати є наявність рахунку, узгодженого з орендарем, а не акту виконаних робіт, не заслуговують на увагу, оскільки Договором сторони погодили, що плата за користування наймачем об'єктом найму (автомобілем) встановлюється сторонами кожного місяця згідно узгоджених ними рахунків, які наймач зобов'язаний оплачувати щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.

Тобто, ключовим в даному випадку є те, що сторони не визначили чіткого розміру орендної плати, передбачивши, що він в подальшому буде узгоджуватися сторонами у відповідних рахунках.

Судом встановлено, що ТОВ «Магістраль-Транс» та ТОВ «Євротранссервіс» досягли згоди щодо визначення розміру платежів за користування наймачем об'єктом найму в актах виконаних робіт. При цьому, жодних заперечень щодо такого узгодження розміру орендних платежів ні від кого не надійшло.

В свою чергу, неотримання рахунків на оплату не є тією підставою, яка унеможливлює сплату орендних платежів, оскільки рахунок є лише документом, що містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. Відповідно неотримання рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку не звільняє орендаря від обов'язку сплатити у визначений Договором строк плату за користування найманим майном.

Посилання відповідача (апелянта) на те, що рахунки за Договором підлягали обов'язковому погодженню сторонами, не заслуговують на увагу, адже в матеріалах справи відсутнє листування сторін з приводу здійснення ними відповідних дій (погодження рахунків) у попередньому періоді.

З огляду на наведене та те, що матеріалами справи підтверджується факт передачі автомобіля - загальний вантажний сідловий тягач - Е. RENAULT PREMIUM 430.19 Т, 2012 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами) VF624GPA000065358, реєстраційний номер АА 9125 ОС, користування ним відповідачем та правомірне нарахування позивачем орендної плати, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 5 333, 33 грн., які доведені позивачем належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем.

Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції - 02.02.2018 відповідач оплатив вказану заборгованість з оплати орендних платежів в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність предмету спору з цього приводу та правомірно на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в цій частині.

Вимоги позивача про повернення вищезгаданого автомобіля, коли за приписами ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, а в такому разі договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору, як і відбулось у даній справі, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму в судовому порядку та повернення найманого майна наймодавцю.

За умовами п.4.2 Договору повернення майна наймачем після закінчення строку дії Договору здійснюється на першу вимогу наймодавця (з урахуванням вимог п.2.1 Договору), заявлену у письмовій формі, що оформлюється актом, скріпленим підписами учасників правочину.

Як встановлено матеріалами справи, 01.12.2017 на адресу відповідача позивачем надіслано листа № 14 від 30.11.2017 з вимогою про повернення транспортного засобу та сплату орендних платежів за Договором, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Повернення наймачем предмета договору найму (ст. 795 ЦК України), якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами Договору, з цього моменту Договір припиняється.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що саме з 03.08.2017 у відповідача на підставі ст. 785 ЦК України виникло зобов'язання по поверненню позивачу автомобіля, орендованого ним на підставі розірваного Договору, яке станом на дату подання позовної заяви та прийняття оскарженого рішення відповідачем не виконано, відтак позовні вимоги в цій частині як законні та обґрунтовані підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 838,68 грн. неустойки, нарахованої в зв'язку з неповерненням орендованого майна за актом приймання-передачі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з чим, така неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів ст.549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Законодавство в сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом повернення об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі не виконання обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством передбачена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойки пов'язується із простроченням орендарем виконання зобов'язання з повернення орендованого приміщення за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Оскільки відповідачем не повернуто позивачу автомобіль за актом приймання-передачі, як того вимагають умови Договору та вимоги чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки, нарахованої за період після розірвання договору, які доведено позивачем належними та допустимими доказами, не спростовано відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідача (апелянта) з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення місцевим судом вимог матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 240, 269-270, 273, 275, 281-284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Транс» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 910/22589/17 - без змін.

Матеріали справи № 910/22589/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.06.2018

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук