Постанова № 74898895, 19.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа№ 910/289/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від позивача: Арчаков Д.В. довіреність № 238/А від 12.10.17

від відповідача: Крячковська І.М. довіреність № б/н від 27.04.18

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 р.

у справі №910/289/18 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Квазар""

до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства

юстиції України

2) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Верповську Олену Володимирівну

про визнання виконавчого напису №5704 таким, що не підлягає виконанню повністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 р. у справі №910/289/18 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Квазар" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 р. у справі № 910/289/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2018 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. відкрито апеляційне провадження у справі №910/289/18 та призначено до розгляду на 19.04.2018 року.

19.04.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з звільненням головуючого судді (судді-доповідача) Корсакової Г.В. з посади судді Київського апеляційного господарського суду у відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2018 р. для розгляду справи № 910/289/18 сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П. призначено розгляд справи на 12.06.2018 р.

11.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 р. у справі №910/289/18 залишити без змін.

12.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення матеріалів.

12.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення третіх осіб та витребування матеріалів виконавчого провадження № 55344700.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі № 910/289/18 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну.

11.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи-2 надійшли пояснення по справі, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2018 р. у справі №910/289/18 залишити без змін та розглянути апеляційну скаргу без участі третьої особи-2.

18.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла відповідь на апеляційну скаргу.

19.06.2018р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника позивача пояснення з урахуванням витребуваних судом документів нотаріальної справи виконавчого напису.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав повністю та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 29 квітня 2010 року між публічним акціонерним товариством «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНК РОСІЇ», правонаступником якого є відповідач, та публічним акціонерним товариством «КВАЗАР» був укладений договір про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ (далі - Кредитний договір). В подальшому сторонами вносилися зміни до Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, належне виконання Позичальником зобов'язань по цьому договору забезпечується:

а) заставою основних засобів (обладнання), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать позичальнику на праві власності, балансовою вартістю 26 994 063, 00 грн;

б) іпотекою - будівля виробничого корпусу №2 в літ. Т, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 129-з), загальною площею 17 896,60 кв.м., яке належить позичальнику на праві власності;

в) іпотекою - нежилі приміщення (в літ. А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2 672,80 кв.м., яке належить позичальнику на праві власності;

г) іпотекою - нежилі приміщення (в літ. Л), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 16 578,70 кв.м., яке належить позичальнику на праві власності;

д) порукою ОСОБА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

е) заставою обладнання - верстат дротяного різання DS 271, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який належить позичальнику на праві власності;

є) заставою обладнання балансовою вартістю не менше ніж 15 000 000 грн 00 коп. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позичальнику на праві власності.

Таким чином між сторонами виникли кредитні відносини на підставі Кредитного договору.

Також, 27.01.2012 року в забезпечення виконання публічним акціонерним товариством «КВАЗАР» зобов'язань за вказаним кредитним договором, між банком та товариством було укладено Іпотечний, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстровано в реєстрі №861 (далі - Іпотечний договір) , відповідно до умов якого в забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем 29.04.2010 року, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії (надалі - основний договір), які (зобов'язання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1. договору (предмет іпотеки).

Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є нежила будівля (літ. Л), загальною площею 16 578, 7 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000, та належить іпотекодавцю на праві власності згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18.05.2011 року.

Відповідно до пунктів 6.1-6.2, 6.4 Іпотечного договору, за рахунок предмета Іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно з ст. 2 цього договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення). Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на Предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання Іпотекодавцем будь-якого із зобов'язань, зазначених в ст. 2 цього договору, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином. У разі настання випадків, передбачених в п. 6.2. - 6.3 цього договору Іпотекодержателеь має реалізує Предмет іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчиненого виконавчого напису нотаріуса.

Як вбачається з пояснень відповідача, 29.07.2016 року на адресу ПАТ «Квазар» направлялась повідомлення-вимога іпотекодавцю/заставодавцю № 392/5/50 про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року. До направленої вимоги додавався розрахунок заборгованості. 05.08.2016 року вказана вимога була отримана уповноваженою особою позивача (копія доказів направлення та отримання вимоги наявні у матеріалах справи). Цим повідомленням-вимогою ПАТ «СБЕРБАНК» повідомив ПАТ «Квазар» про існуючу прострочену заборгованість за кредитним договором та попередив про те, що у випадку незадоволення вимоги банку, останній буде змушений задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного/заставного майна, в тому числі шляхом вчинення виконавчого напису.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами, 30.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинено виконавчий напис № 5704, яким запропоновано відповідачу звернути стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16 578, 7 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000, що належить позивачу та є предметом забезпечення виконання основного зобов'язання позивача за договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року із змінами і доповненнями.

В цьому виконавчому написі пропонується за рахунок реалізації предмета іпотеки задовольнити вимоги ПАТ «Сбербанк» за Кредитним договором у сумі 7 077 308 євро 41 євроцентів, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту - 6 340 000, 00 євро;

- заборгованість по процентах за користування кредитною лінією - 737 308, 41 євро.

Строк, за який проводиться стягнення - з 02.04.2016 року до 11.10.2016 року включно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачем було надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, вказана заборгованість позивача перед відповідачем на час вчинення виконавчого напису була безспірною та Нотаріус діяв у межах норм чинного законодавства України.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно з вимогами ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як унормовано ст. 88 Закону України «Про нотаріат» - нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (надалі -Перелік).

Пунктами 1 та 2 глави 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (надалі - Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 передбачено, що захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

Як передбачено підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктами 2.1 - 2.3 глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Пунктом 3 глави 16 розділу ІІ Порядку, встановлені умови за яких вчиняються виконавчі написи нотаріуса, зокрема (п.3.5), при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Отже, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З матеріалів нотаріальної справи, наданої третьою особою Приватним нотаріусом Верповською О.В., встановлено, що ПАТ «Сбербанк» було подано до нотаріуса заяву про вчинення виконавчого напису від 22.12.2016р. у якій Банк виклав прохання вчинити виконавчий напис на копії Іпотечного договору від 27.01.2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. зареєстрований в реєстрі за №861.

Додатками №№ 1-2 до вказаної заяви від 22.12.2016 року додано: копія договору іпотеки від 27.01.2012 р, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за зареєстровано в реєстрі за №861; належним чином засвідчені копії Договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року та всіх додаткових угод до нього.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні виконавчий напис №5704 нотаріуса було вчинено 30.12.2016 року на копії Іпотечного договору від 27.01.2012 року, шляхом прикріплення до копії договору спеціального бланку нотаріальних документів.

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що останній вчинений приватним нотаріусом Верповською О.В. відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі вчинення виконавчих написів нотаріусів.

До відносин стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, крім іпотечних договорів, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, застосовується пункт 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно пункту 1 Переліку для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Оскільки, між сторонами виникли кредитні відносини на підставі договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року, до вказаних правовідносин підлягає застосуванню пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який регулює стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Відповідно до положень вказаного понкту для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зазначене свідчить, що заявлена вимога Банку про вчинення виконавчого напису від 22.12.2016 року не підпадає під той вид заборгованості, про який ідеться в Переліку, подані до заяви документи не відповідають передбаченим Переліком документам, які мають бути подані нотаріусу для вчинення нотаріального напису на виконання зобов'язань, що виникають із кредитних правовідносин.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача та третьої особи нотаріуса Верповської О.В на пункт 5.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки зазначений пункт передбачає, що якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

Так, відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи із правової природи іпотеки визначеної ст. 1 Закону України «Про іпотеку», та з аналізу частини 3 ст. 545 Цивільного кодексу України, іпотечний договір не є борговим документом, оскільки укладається з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за основним договором, яким у даному випадку є кредитний договір

Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази, що на оригіналі договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року зроблена відмітка нотаріусом про вчинення виконавчого напису і зазначенням, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій, що передбачає пункт 5.3 Порядку.

Копія договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року, що міститься в матеріалах нотаріальної справи, також не містить вказаної відмітки нотаріусом.

Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження того, що на момент вчинення виконавчого напису існувала об'єктивна необхідність провести стягнення за борговим документом саме частинами, як це передбачено у п. 5.3 Порядку. При цьому, з положень п. 1.4 договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року вбачається, що останнім днем кредитної лінії є 28.04.2016 року, а відтак станом на момент вчинення виконавчого напису (30.12.2016) Банк мав право та можливість заявляти вимогу про задоволення своїх вимог у повному обсязі, а не лише на частину таких вимог.

Вказане свідчить про відсутність підстав застосування до спірних правовідносин положень пункту 5.3 Порядку та вчинення виконавчого напису на копії документу.

Слід зауважити, що на необхідність дослідження того чи вчинено виконавчий напис саме на оригіналі боргового документу звертає увагу Верховний Суд у своїй постанові від 27.02.2018 у справі №910/13233/17, вирішуючи спір у аналогічних правовідносинах.

Колегія суддів також зазначає, що строк, за яким проводиться стягнення за виконавчим написом, визначено нотаріусом період з 02.04.2016 по 11.10.2016р. включно. Проте розрахунок суми боргу по процентах за користування кредитом в розмірі 737 308,41 євро, що наданий нотаріусу становить період з 29.07.2015 по 10.10.2016р.

Апеляційний суд розглядає справу в межах апеляційної скарги і не має вирішувати правомірність відповідача щодо нарахування заборгованості зі сплати процентів за кредитом.

З огляду на це судом встановлено, що період за яким проводиться стягнення заборгованості за сплатою процентів нарахованих за користування кредитними коштами, за спірним виконавчим написом в розмірі 737 308,41 євро не відповідає періоду, за який ці проценти в такому ж розмірі нараховані відповідачем та надані нотаріусу як додаток до заяви про вчинення виконавчого напису від 22.12.2016р.

Колегією суддів приймаються до уваги доводи позивача, з приводу обставин встановлених постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, яку залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року. Зазначеними судовими рішеннями визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття постанову КМ України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів». За результатами цього судового рішення іпотечні договори взагалі виключено з Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМ України від 29.06.1999 № 1178.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині про те, що виконавчий напис, який є предметом спору у справі вчинено 30.12.2016 року, тобто до моменту визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року. Таким чином, виконавчий напис було вчинено відповідно до діючого на той момент нормативного акту.

Разом з тим апеляційний господарський суд зазначає, що судом першої інстанції помилково відхилено обґрунтування позивача з посиланням на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. №К/800/6492/17, якими визнано незаконною та нечинною постанову КМ України №662 від 26.11.2014 року „Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", саме з моменту прийняття.

Вказане вбачається із мотивувальної частини Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14, у якій суд, посилаючить на положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. №7 «Про судове рішення в адміністративній справі», визначив момент, з якого втратила чинність у відповідній частині оскаржувана Постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, а саме з моменту її прийняття.

Судом першої інстанції також встановлено, що за рішенням Господарського суду м. Києва від 16.01.2018 у справі №910/15888/17 за позовом ПАТ „Сбербанк" до ПАТ „Квазар" про стягнення заборгованості за кредитом, процентами та штрафними санкціями за договором про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 року задоволено та стягнуто на користь відповідача: 6 340 000 євро боргу за кредитом, 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн. пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 240 000 грн. витрат по оплаті судового збору.

Водночас, за виконавчим написом передбачено за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги ПАТ „Сбербанк" в сумі: 6 340 000 євро боргу за кредитом, 737 308,41 євро боргу по процентах.

Отже, як рішення господарського суду, так і виконавчий напис приватного нотаріуса передбачають стягнення суми основної заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги те, що на момент вчинення спірного виконавчого напису спору у справі №910/15888/17 ще не існувало, відтак приватний нотаріус не мав можливості кваліфікувати вимоги відповідача як не безспірні саме з цих підстав, однак колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що наявність рішення суду про стягнення заборгованості та одночасна наявність ще не виконаного виконавчого напису нотаріуса, як засобу позасудового врегулювання, про звернення стягнення на майно за одним й тим же договором може мати наслідком подвійне стягненням і свідчить про те, що заборгованість не є безспірно.

Отже, колегія суддів приходить до висновку що зазначені вище обставини, свідчать про наявність підстав для визнання виконавчого напису №5704 від 30.12.2016 таким, що не підлягає виконанню.

Предметом доказування у спорах зазначеної категорії є наявність обставин, які свідчать про порушення нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису встановлених чинним законодавством правил вчинення нотаріальної дії.

Враховуючи зазначене, банком при звернені до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису не було надано перелік документів, передбачений діючим законодавством, які були необхідно для підтвердження безспірності заборгованості, згідно пункту 2 Порядку та ст. 87 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з чим спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Отже, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги щодо порушення норм матеріального права обґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник довів обґрунтованість апеляційної скарги, отже рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2018 року у справі № 910/289/18 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає задоволенню, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129 269, 270, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.02.2018р. у справі № 910/289/18 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 5704 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленоюу Володимирівною 30.12.2016р. про звернення стягнення на нежилу будівлю (літ. Л), загальною площею 16578,7 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 48879580000 та належить ПАТ «Квазар» в рахунок виконання ПАТ «Квазар» основного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010р. в сумі 7 077 308 євро 41 євроцентів, з яких: заборгованість за кредитною лінією - 6 340 000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитною лінією 737 308,41 євро зі строком стягнення з 02.04.2016р. до 11.10.2016р.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, код ЄДРПОУ 25959784) на користь Приватного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, код ЄДРПОУ 14314038) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 762,00 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 910/289/18 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Повний текст постанови складений 25.06.2018р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова