Постанова № 74898867, 13.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2018 р. Справа№ 921/327/17-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018

у справі №921/327/17-г (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна»

до: 1. Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області;

2. Державної казначейської служби України

про відшкодування матеріальної шкоди та зобов'язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» (надалі - ТОВ «Аскор-Україна», позивач) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області (надалі - ГУ ДФС України у Тернопільській області, відповідач-1) та Державної казначейської служби України (надалі також - відповідач-2) про відшкодування шкоди в розмірі 925 129,16 грн, заподіяної працівниками Управління податкової міліції ДФС в Тернопільській області внаслідок вилучення 12 та 13 липня 2012 року алкогольних напоїв у кількості 13 233 пляшок, що підлягали поверненню ТОВ «Аскор-Україна» вищевказаним органом, правонаступником якого є ГУ ДФС України у Тернопільській області та зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів Державного бюджету України у зазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.05.2017 порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2017 справу №921/327/17-г направлено до Господарського суду міста Києва за встановленою підсудністю.

11.12.2017 ухвалою Господарського суду міста Києва вищевказану справу №921/327/17-г прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у справі №921/327/17-г позивачеві відмовлено у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.33 т.2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №921/327/17-г позивачеві у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з недоведеності позивачем розміру майнової шкоди; обрання останнім неефективного способу захисту свого порушеного права; відсутності доказів, які б підтверджували знищення, пошкодження або неможливість повернення відповідачем вилученої у позивача алкогольної продукції; відсутності відомостей про пред'явлення до примусового виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2012 у справі про адміністративне правопорушення в частині повернення майна та, відповідно, неможливості такого виконання органом примусового виконання судових рішень у зв'язку зі знищенням та/або втратою продукції фіскальним органом. Водночас, суд дійшов висновку, що вимога позивача до Державної казначейської служби України про зобов'язання здійснити безспірне списання коштів державного бюджету України стосується порядку виконання рішення суду.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ «Аскор-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт послався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, зокрема, помилковість висновку про необґрунтованість позивачем дійсного розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, що, на думку позивача, спростовується протоколом вилучення горілчаних виробів, актом перевірки, в яких зафіксована міцність цих алкогольних напоїв; TOB «Аскор-Україна» зверталося з листами до Тернопільської ОДПІ ДФС України про повернення алкогольних напоїв, вилучених працівниками ВПМ Тернопільської ОДПІ в Тернопільській області, однак вказана продукція не була повернута, а тому вважає, що за рахунок Державного бюджету України йому має бути компенсована загальна сума роздрібної вартості алкогольних напоїв, вилучених відповідачем-1.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Аскор-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №921/327/17-г, встановлено ГУ ДФС України у Тернопільській області та Державній казначейській службі України строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач-1 скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач-1 наголошував на тому, що позивачем не доведено факту заподіяння йому шкоди або втрат немайнового характеру, незаконності дій (бездіяльності) ГУ ДФС України у Тернопільській області; судом правомірно встановлено відсутність у матеріалах справи доказів, які б підтверджували знищення, пошкодження, або неможливість повернення вилученої відповідачем-1 горілчаної продукції, у зв'язку з чим у останнього не виникло права на компенсацію її вартості.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Аскор-Україна» призначено на 07.05.2018, встановлено Державній казначейській службі України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 у розгляді апеляційної скарги ТОВ «Аскор-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №921/327/17-г оголошено перерву на 04.06.2018.

29.05.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові обґрунтування щодо визнання доказу недопустимим та клопотання про відкладення апеляційного провадження, обґрунтоване перебуванням представника позивача у відпустці в період з 04.06.2018 по 11.06.2018 та важливістю для скаржника даного спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, наявністю від останнього вищевказаного клопотання, розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.06.2018.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Аскор-Україна» у повному обсязі.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти вимог апеляційної скарги заперечили, вважають її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просили суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

13.06.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на підставі наказу В.о. начальника Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України в Тернопільській області від 12.07.2012 №109 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Аскор-Україна» та направлення №215/21-1 (а.с.144, 145 т.1), Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПС України у Тернопільській області проведено перевірку місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, в ході, якої оперуповноваженим ВПМ Тернопільської ОДПІ в Тернопільській області проведено опис та вилучення зі складу TOB «Аскор-Україна» 13 233 пляшки місткістю по 0,5л та 0,7л алкогольних напоїв (горілка) виробника TOB «Лікеро-горілчаного заводу «Альтера», на загальну суму 236 777,15 грн, що підтверджується протоколом від 12.07.2012, зокрема: горілка «Хлібна Кристалівська особлива» міцністю 40% з датою розливу 24.03.2012 місткістю 0,5 літра в кількості 299 пляшок, вартість однієї пляшки 17,70 грн на загальну суму 299 х 17,70 грн = 5292,30 грн.; горілка «Хлібна Кристалівська класична» міцністю 40% з датою розливу 21.03.2012, місткістю 0,5 літра в кількості 329 пляшок, вартість однієї пляшки 17,70 грн на загальну суму 329 х 17,70 грн = 5823,30 грн; горілка «Хлібна Кристалівська люкс» міцністю 40% з датою розливу 19.09.2011, ємністю 0,5 літра, в кількості 1658 пляшок, вартість однієї пляшки 17,70 грн. на загальну суму 1658 х 17,70 грн. = 29346,60 грн.; горілка «Кристалівська особлива» міцністю 40% з датою розливу 19.12.2011, місткістю 0,5 літра, в кількості 3119 пляшок, вартість однієї пляшки 17,70 грн на загальну суму 3119 х 17,70 грн = 55 206,30 грн; горілка «Кристалівська пшенична» міцністю 40% з датою розливу 19.09.2011, місткістю 0,5 літра, в кількості 6483 пляшок, вартість однієї пляшки 17,70 грн на загальну суму 6483 х 17,70 грн = 114749,10 грн; горілка «Березовий цвіт» міцністю 40% з датою розливу 19.05.2011, місткістю 0,5 літра, в кількості 436 пляшок, вартість однієї пляшки 17,90 грн на загальну суму 436 х 17,90 грн = 7804,40 грн; горілка «Кристалівська Марочна Люкс» міцністю 40% з датою розливу 22.03.2012, місткістю 0,5 літра, в кількості 175 пляшок, вартість однієї пляшки 19,85 грн, на загальну суму 175 х 19,85 грн = 3473,75 грн; горілка «Кристалівська Марочна Особлива» міцністю 40% з датою розливу 13.05.2011, місткістю 0,5 літра, в кількості 672 пляшки, вартість однієї пляшки 19,85 грн на загальну суму 672 х 19,85 грн = 13339,20 грн; горілка «Кристалівська Марочна Особлива» міцністю 40% з датою розливу 12.12.2011, місткістю 0,7 літра, в кількості 62 пляшки, вартість однієї пляшки 28,10 грн на загальну суму 62 х 28,10 грн = 1742,20 грн, що підтверджується копією протоколу від 12.07.2012 (а.с.149 т.1).

За результатами фактичної перевірки 18.07.2012 складено Акт № 188/21-1/24627614 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, що є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, в якому зазначено, що проведеною перевіркою встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, які позначені марками акцизного податку з ознаками підроблення у місці зберігання оптових партій алкогольних напоїв за адресою: м.Тернопіль, вул.Бродівська, 44 (літ.Е) та належить суб'єкту господарювання ТОВ «Аскор-Україна», виробник алкогольних напоїв ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Альтера» (юридична адреса: м.Донецьк, пр-т Дзержинського, 24, код ЄДРПОУ: 31049491). Разом горілчаної продукції зберігалось у кількості 13 233 одиниць пляшок, вартість якої по цінах придбання становить 236 777,15 грн (а.с.145 т.1).

Постановою оперуповноваженого ВПМ Тернопільської ОДПІ від 21.07.2012 в порушенні кримінальної справи стосовно директора та посадових осіб TOB «Аскор-Україна» за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.216 КК України відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України 1960 року (а.с.21-23 т.1).

Пунктом 3 зазначеної постанови вирішено направити матеріали по факту зберігання алкогольних напоїв, обклеєних підробленими марками акцизного податку в складських приміщеннях за адресою: м.Тернопіль, вул. Бродівська, 44 Е стосовно директора TOB «Аскор-Україна» ОСОБА_4 в Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області для вирішення питання про її притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.164-5 КУпАП.

Крім того, пунктом 5 вказаної постанови вирішено вилучені працівниками податкової міліції у Тернопільській області в складських приміщеннях TOB «Аскор-Україна» згідно протоколу від 12.07.2012 алкогольні напої в кількості 13 215 пляшок місткістю по 0,5 та 0,7 літра залишити на зберіганні в ДПС у Тернопільській області, до вирішення питання УПМ ДПС у Донецькій області щодо розпорядження ними.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2012 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 164-5 КУпАП - закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-5 КУпАП, а також вирішено повернути ОСОБА_4 вилучені в складському приміщенні ТОВ «Аскор-Україна» алкогольні напої в загальній кількості 13 233 пляшок місткістю по 0,5 л та 0,7 л, які зберігаються у ДПС в Тернопільській області (а.с.33-35 т.1).

У наведеній постанові зазначено, що працівниками ВПМ Тернопільської ОДНІ проведено, зокрема, відбір прозорої рідини розлитої в скляні пляшки об'ємом по 0,5 л та 0,7 л, які виявлені в складських приміщеннях TOB «Аскор - Україна», згідно актів відбору взірців від 16.07.2012 та 18.07.2012. Відібрані скляні пляшки із рідиною прозорого кольору направлено в ДП «Тернопільстандартметрологія» для дослідження їх вмісту на предмет відповідності вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки та горілки особливі. Технічні умови». Згідно наданих ДП «Тернопільстандартметрологія» протоколів випробувань від 20.07.2012 № 0325, № 0325 (1), № 0325 (2), № 0325 (3), № 0325 (4), 0325 (5), № 0324 (1), № 0324 (2), № 0324 (3), № 0324 (4), № 0324 (5), № 0324 (6), № 0324 (7), № 0324 (8) зразки направлених на дослідження рідин за міцністю відповідають вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки та горілки особливі. Технічні умови».

Керівником Департаменту за результатами проведеної перевірки винесено рішення №000197 від 17.08.2012, яким застосовано до TOB «Аскор-Україна» фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 236 777,15 грн.

Водночас, матеріали справи містять копію звернення позивача від 22.10.2012 на адресу начальника Тернопільської об'єднаної ДПІ щодо організації та здійснення повернення на склад ТОВ «Аскор-Україна» вилучених згідно протоколу від 12 та 13 липня 2012 року працівниками ДПІ алкогольних напоїв виробника ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Альтера» у кількості 13 233 пляшок (а.с.27 т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому, за актом прийому-передачі від 23.10.2012, затвердженим першим заступником начальника Тернопільської ОДПІ Тернопільської області, алкогольні напої, вилучені у ТОВ «Аскор Україна», а саме: горілка «Хлібна Кристалівська особлива», ємністю 0,5 літра кількості 299 пляшок; горілка «Хлібна Кристалівська класична», ємністю 0,5 літра, в кількості 329 пляшок; горілка «Хлібна Кристалівська люкс» ємністю 0,5 літра, в кількості 1658 пляшок; горілка «Кристалівська особлива» ємністю 0,5 літра, в кількості 3119 пляшок; горілка «Кристалівська пшенична» ємністю 0,5 літра, в кількості 6483 пляшок; горілка «Березовий цвіт» ємністю 0,5 літра, в кількості 436 пляшок; горілка «Кристалівська Марочна Люкс» ємністю 0,5 літра, в кількості 175 пляшок; горілка «Кристалівська Марочна Особлива» ємністю 0,5 літра, в кількості 672 пляшки; горілка «Кристалівська Марочна Особлива» ємністю 0,7 літра, в кількості 62 пляшки, були передані до Управління податкової міліції ДПС у Донецькій області по матеріалах КОЗП №33 від 11.07.2012, зареєстрованих за ознаками злочину, передбаченого ст.216 КК України (а.с. 32 т.1).

Листом від 05.08.2015 № 1265/10/19-00-07-06-11/7976 ГУ ДФС у Тернопільській області у відповідь на лист позивача від 27.07.2015 № 480 повідомило позивача про те, що матеріали перевірки за фактом виявлення 12.07.2012 алкогольних напоїв у складському приміщенні ТОВ «Аскор Україна» в кількості 13 233 пляшки, із зазначенням виробника - ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Альтера», згідно листа від 21.07.2012 № 8947 /10/07-9010/120 та акту прийому-передачі вилучених ТМЦ від 23.10.2012, передано в управління податкової міліції ДПС у Донецькій області для прийняття рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

12.08.2015 позивач звернувся до ГУ ДФС України у Донецькій області з листом № 518 та просив надати йому інформацію по факту передачі податковою міліцією ДПС в Тернопільській області Управлінню податкової міліції ДПС в Донецькій області вилучених у ТОВ «Аскор-Україна» алкогольних напоїв виробника ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Альтера» в кількості 13 233 пляшок на загальну суму 236 777,15 грн.

На вказане звернення ГУ ДФС України у Донецькій області листом від 04.09.2015 вих. № 8206/10/05-99-07-06 повідомило позивача про те, що службова документація, у т.ч. листування з іншими регіональними підрозділами служби станом до липня 2014 року зберігалась у приміщенні Головного управління Міндоходів у Донецькій області за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, буд.114, яке в липні 2014 року було захоплене невідомими особами, у зв'язку з чим Головне управління ДФС у Донецькій області в даний час знаходиться в м. Маріуполь та не має доступу до вищезазначеного приміщення, службової документації та вилучених товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються на тимчасово неконтрольованій державою Україна території, що в свою чергу не дає можливості підтвердити або спростувати факти, вказані у листі. Водночас, позивача інформовано про те, що за фактом заволодіння майном Головного управління Міндоходів у Донецькій області слідчим підрозділом Приморського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області 12.09.2014 відкрито кримінальне провадження №1201405078001379 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.341 КК України.

Позивачем, з метою підтвердження права власності на вилучені податковим органом алкогольні напої, було надано до суду першої інстанції:

- копію договору поставки № БГ-21 від 09.04.2012, укладеного між ТОВ «Торговий дім Альтера» та ТОВ «Аскор-Україна», за умовами якого постачальник (ТОВ «Торговий дім Альтера») зобов'язався поставити покупцеві (ТОВ «Аскор-Україна») алкогольні напої (товар) партіями згідно замовлень останнього, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору;

- копії банківських виписок по особовому рахунку, на підтвердження здійснення оплат постачальнику.

В свою чергу, представник позивача у клопотаннях, поданих суду першої інстанції 15.06.2017 та 14.07.2017 зазначав, що вилучена податковим органом горілчана продукція у кількості 13 233 пляшки, була поставлена позивачеві продавцем за видатковими накладними: ТДН000705 від 10.04.2012 на суму 25 106,55 грн, № ТДН000756 від 17.05.2012 - на суму 50 710,50 грн, №ТДН000757 від 17.05.2012 - на суму 59 472,00 грн, №ТДН000832 від 02.07.2012 - на суму 11 727,20 грн, №ТДН000823 від 02.07.2012 - на суму 99 120,00 грн, які були вилучені в подальшому повноважними працівниками відповідача-1 в ході перевірки, що проводилась 12 та 13 липня 2012 року, а тому надані позивачем до матеріалів справи в копіях в результаті відновлення останніх із внутрішньої операційної бази даних бухгалтерського обліку позивача.

В матеріалах справи також наявні:

- постанова Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 у справі № 2-а/1970/3484/12, якою задоволено заяву ТОВ «Аскор-Україна» та скасовано постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 2-а/1970/3484/12 за нововиявленими обставинами, у позові Державній фіскальній службі України до ТОВ «Аскор-Україна» про стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 236 777,15 грн відмовлено. Постанова мотивована тим, що на момент виникнення спірних правовідносин податковий орган порушив вимоги діючого на той час податкового законодавства та виніс рішення "Про застосування фінансових санкцій" від 17 серпня 2012 року №000197 до ТОВ "Аскор-Україна" в сумі 236 777,15 грн з порушенням порядку, передбаченого для стягнення податкового боргу без обов'язкового направлення платникові податків податкових вимог.

- ухвала Вищого адміністративного суду від 23.08.2016, якою залишено без змін ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.11.2015 у справі № 2а/1970/3158/12, якою залишено без задоволення заяву ТОВ «Аскор-Україна» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.10.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013, якими відмовлено у позові ТОВ «Аскор-Україна» до ГУ ДФС України у Тернопільській області, Державної фіскальної служби України про визнання нечинним та скасування акту від 12.07.2012 № 188/21-1/24627614 та рішення про застосування фінансових санкцій від 17.08.2012 № 000197. Судові рішення мотивовані тим, що сумнів заявника стосовно повноважень спеціаліста Департаменту державної політики у сфері пробірного нагляду, документів суворої звітності та лотерейної діяльності Міністерства фінансів України, яким проводилось дослідження визначення автентичності акцизних марок, у відповідності до Національного стандарту України ДСТУ 4165:2003, - не є істотною для справи обставиною, що не була і не могла бути відомою на час розгляду справи.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до суду з даним позовом про відшкодування ТОВ «Аскор-Україна» матеріальної шкоди в розмірі 925 129,16 грн в якості компенсації роздрібної вартості вилучених 12 та 13 липня 2012 року алкогольних напоїв у кількості 13233 пляшок, що підлягали поверненню ТОВ «Аскор-Україна» Управлінням ПМ ДФС в Тернопільській області, правонаступником якого є ГУ ДФС України у Тернопільській області, а також просив зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів Державного бюджету України в розмірі 925 129,16 грн.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди викладено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 ст. 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 6 статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно ч.1 ст. 1192 Цивільного кодексу України, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох загальних умов відповідальності (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини заподіювача шкоди - суб'єкта владних повноважень, тобто за наявності трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Втім, одночасна наявність названих трьох елементів складу правопорушення є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків (аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.01.2012 по справі № 38/67, від 01.03.2011 по справі № 13/68-10).

Збитками є грошове вираження майнової шкоди (з таким висновком погодився Верховний Суд України у постанові від 18.03.2015 по справі № 3-18гс15).

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є:

-втрати, яких особа зазнала в зв"язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

-доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, при цьому згідно з положеннями статтей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача. При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Частина 4 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.

Відповідно до пункту 35 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС, ДПА, СБУ, ВСУ та Державної судової адміністрації України від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125, вилучені товари і продукція, а також майно, які можуть швидко псуватися, втратити свою вартість у зв'язку з моральним старінням, зберігання яких утруднено або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких прирівнюються до їх вартості і не можуть бути повернуті власнику, негайно після вилучення, огляду, проведення необхідних досліджень і перевірки їх якості органами Державної інспекції по якості товарів передаються спеціально виділеним підприємствам для реалізації в порядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови КМУ від 25.08.1998 № 1340 "Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним".

Пункт 73 вказаної Інструкції визначає, що у випадках, коли поверненню власникам підлягають вилучені у них промтовари, вони повертаються за рішенням працівника органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. Особі, якій повертаються вилучені у неї промтовари, надсилається повідомлення, копія якого підшивається до кримінальної справи. Повернення речей проводиться під розписку, про що в журналі робиться відповідна відмітка. У разі винесення вироку (ухвали) суду, постанови про закриття кримінальної справи, у якій вилучені товари, що швидко псуються, та продуктові товари, які потребували спеціальних умов зберігання, були реалізовані, їх власникам сплачується вартість вилученого за цінами, що існують на момент повернення.

За приписами пункту 86 Інструкції, у разі пошкодження, втрати вилучених речових доказів, цінностей та іншого майна заподіяні їх власникам збитки підлягають відшкодуванню на підставі Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого наказами Міністерства юстиції України №6/5, Генеральної прокуратури України №3, Міністерства фінансів України №41від 04.03.1996 року (далі - Положення). Незабезпечення належного обліку та умов зберігання, передачі речових доказів, цінностей та іншого майна, яке спричинило їх втрату, пошкодження, є підставою для притягнення до передбаченої законом відповідальності осіб, з вини яких настали вказані наслідки.

Пунктом 14 Положення визначено, що відповідно до частини 2 ст. 4 Закону майно, зазначене в п. 2 ст. 3 Закону (конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт), повертається в натурі тією установою або органом, у якого воно знаходиться, у місячний термін з дня звернення громадянина або його спадкоємців, якщо воно сталося протягом шести місяців після направлення їм повідомлення.

Пересилка або доставка майна провадиться також за рахунок цих органів.

У разі, коли повернення майна в натурі неможливе, за рахунок підприємств, установ, організацій, яким воно було передано безоплатно, відшкодовується його вартість.

Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина.

Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина з вимогою про відшкодування шкоди.

Згідно з частиною 3 ст. 4 Закону у разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

У першому з цих випадків громадянин має право звернутися до фінансового органу за місцем свого проживання з вимогою про відшкодування йому повної вартості майна, а в другому випадку - тієї частини його вартості, яку підприємство, установа чи організація не взмозі йому сплатити внаслідок недостатності у них коштів.

У разі незгоди з рішенням фінансового органу громадянин може оспорити його в суді.

У випадку, коли майно було передано за плату, питання відшкодування його вартості за вимогою громадянина вирішує фінансовий орган, якщо кошти за майно надійшли до державного бюджету, або інший орган, що одержав кошти за це майно.

Рішення цих органів можуть бути оспорені громадянином в суді.

У випадках, коли майно було знищене, втрачене або пошкоджене під час знаходження у розпорядженні органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури чи суду, з вимогою про відшкодування вартості майна громадянин має право звернутися до цих органів, а якщо неможливість повернення майна в натурі виникла після передачі його фінансовому органу, вимога пред'являється до цього органу.

З зазначеною вимогою до вказаних органів громадянин має право звернутися протягом шести місяців після направлення йому повідомлення.

Розгляд зазначеної вимоги громадянина до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду провадиться в місячний термін і в порядку, передбаченому п. 12 Положення.

Вимога громадянина до фінансового органу також розглядається в місячний термін з дня його звернення.

Постанова органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури може бути оскаржена громадянином відповідному прокуророві.

Якщо вимога про повернення майна або відшкодування його вартості у безспірному порядку не задоволена або громадянин не згодний з прийнятим рішенням, він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

При відмові суду у позові про відшкодування вартості знищеного, втраченого чи пошкодженого майна за рахунок коштів органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду вона відшкодовується відповідним фінансовим органом у порядку, встановленому п. 13 Положення.

Вартість майна відповідно до частини 4 ст. 4 Закону визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини 1 ст. 12 цього ж Кодексу особа здійснює свої права вільно на власний розсуд.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Абзацом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту порушеного права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. (абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

До інших способів судового захисту цивільних прав чи інтересів можна віднести способи, які не охоплюються переліком їх у ст. 16 Цивільного кодексу України, що визначені окремими законами та договорами або застосування яких випливає із загальних положень про судовий захист.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)). З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, однак, як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом заявлення вимог про відшкодування матеріальної шкоди та зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету України - не відповідає ефективному засобу захисту, оскільки заявлена вимога про відшкодування шкоди не містить чіткого визначення особи, якій вона адресована, як не містить і прохання позивача стягнути вказані кошти. При цьому, суд першої інстанції позбавлений права самостійно змінювати та/або визначати за позивача формулювання позовних вимог (тобто фактично, предмет позову).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ТОВ «Аскор-Україна» про зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету України в розмірі 925 129,16 грн є такою, що заявлена передчасно та стосується порядку виконання рішення суду.

Разом з тим, як зазначив суд в оскаржуваному рішенні, позивач визначив розмір заподіяної майнової шкоди, виходячи з обсягу вилучених у нього алкогольних напоїв, а реальність заподіяної такої шкоди обґрунтовується неможливістю їх повернення в повному обсязі, у зв'язку з чим, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", позивачем здійснено відповідний розрахунок, виходячи з розрахунку 1 літра 100%-го спирту та міцність вилученого товару 40% та заявлено про компенсацію вартості роздрібної вартості вилученої алкогольної продукції.

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями скаржника про помилковість висновку місцевого суду стосовно того, що матеріали справи не містять достатніх відомостей, які б підтверджували міцність вилученої продукції величиною в 40%, враховуючи ті обставини, що в наявному в справі Акті перевірки №188/21-1/24627614, чітко зафіксована міцність вилучених спиртних напоїв, яка становить 40%, а тому висновок в цій частині є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає правильним та погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем розміру заподіяної йому відповідачем-1 шкоди у заявленому розмірі, оскільки позивач належним чином не довів понесення ним витрат на придбання у ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Альтера» на суму 236 777,15 грн.

Так, на підтвердження вищенаведених обставин позивач надав до матеріалів справи договір поставки №БГ-21 від 09.04.2012, платіжні доручення, які підтверджують лише частково оплату товару на суму 73 517,72 грн.

Колегія суддів критично ставиться до пояснень позивача про неможливість надання суду первинних документів, які б підтверджували здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Альтера» у зв'язку з вилученням оригіналів цих документів відповідачем-1 під час проведеної ним 12 та 13 липня 2012 перевірки, оскільки згідно інформації, відображеної в Акті перевірки №188/21-1/24627614 від 18.07.2012, який підписаний зі сторони ТОВ «Аскор-Україна» директором ОСОБА_4, у позивача вилучались відповідачем-1 не оригінали, а копії видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних на 23 аркушах (а.с.147 т.1).

Водночас, судова колегія находить правильним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували знищення, пошкодження, або неможливість повернення відповідачем-1 вилученої у позивача алкогольної продукції, у зв'язку з чим вимога про компенсацію вартості вилучених горілчаних напоїв заявлена передчасно.

У скарзі апелянт наголошував на необґрунтованості висновків суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували факт знищення, пошкодження чи неможливість повернення відповідачем-1 вилученої відповідачем-1 алкогольної продукції. На переконання скаржника, даний факт доводиться безпосередніми поясненнями, наданими в судових засіданнях представниками відповідача-1, які вказували про неможливість її такого повернення.

Однак, з такими твердженнями суд апеляційної інстанції погодитись не може, оскільки у своїх поясненнях представники відповідача-1 пояснювали, що алкогольні напої, вилучені у ТОВ «Аскор-Україна» в рамках досудового розслідування кримінального провадження були передані Управлінню податкової міліції у Донецькій області, а інформація, викладена Головним управлінням ДФС України у Донецькій області в листі №8206/10/05-99-07-06 від 04.09.2015 про перебування службової документації та вилучених товарно-матеріальних цінностей на тимчасово неконтрольованій Державою Україна території у м.Донецьк не може безумовно свідчити про їх пошкодження, втрату чи знищення.

З цих же підстав колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що неможливість повернення вилучених алкогольних напоїв їх власникові підтверджується також листами в.о. першого заступника начальника ГУ ДФС у Тернопільській області А.А. Василько за вих. №1265/10/19-00-07-06-11/7976 від 05.08.2015 та керівника ГУ ДФС у Донецькій області за вих. №8206/10/05/-99-07-06 від 04.09.2015, в яких викладена відмова у задоволенні запитів позивача.

При цьому, суд зазначає, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2012 провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 164-5 КУпАП - закрито в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-5 КУпАП, а також вирішено повернути ОСОБА_4 вилучені алкогольні напої, в складському приміщенні ТОВ "Аскор-Україна" в загальній кількості 13 233 пляшок ємністю по 0,5 л. та 0,7 л., які зберігаються у ДПС в Тернопільській області. Вказана постанова є чинною.

Твердження скаржника про ігнорування та невиконання відповідачем-1 постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2012 в адміністративній справі №1915/13980/2012 в частині повернення вилучених зі складу ТОВ «Аскор-Україна» алкогольних напоїв, колегія суддів находить безпідставними з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджується, а скаржником зосереджено увагу на тій обставині, що ТОВ «Аскор-Україна» ще 22.10.2012 зверталось до начальника Тернопольської ОДПІ з проханням здійснити повернення на склад позивача вилучених у нього згідно протоколу від 12 та 13 липня 2012 алкогольних напоїв у кількості 13 233 пляшок.

Однак, судова колегія зауважує на тому, що приймаючи постанову в адміністративній справі №1915/13980/2012, судом вирішувалось питання щодо наявності чи відсутності в діях директора ТОВ «Аскор-Україна» ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164-5 КУпАП.

Цією ж постановою в адміністративній справі судом постановлено вилучені зі складського приміщення ТОВ «Аскор-Україна» алкогольні напої в загальній кількості 13 233 пляшок місткістю по 0,5 л та 0,7л, які зберігаються у ДПС в Тернопільської області, повернути саме ОСОБА_4, а не безпосередньому власникові товару, яким є позивач.

Варто зазначити, що матеріали справи не містять доказів оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» даної постанови в частині прийняття судом рішення про повернення вилученого майна особі, яка не є його власником.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що вимога про компенсацію вартості знищеного, втраченого чи пошкодженого майна заявлена позивачем передчасно.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом з тим, позивачем належними засобами доказування правомірність заявлених позовних вимог не доведено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Аскор-Україна».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції при розгляді справи порушення норм процесуального права, що на думку позивача виразилось у неприйнятті судом його заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Як вказує в скарзі апелянт, господарський суд надав перевагу в реалізації процесуальних прав відповідачам у справі, відмовивши у прийнятті поданої ним заяви про збільшення позовних вимог від 15.01.2018 та повертаючи йому аналогічну, повторно подану 05.02.2018 заяву.

Так, у відповідності до п.2 частини 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами частини 5 цієї статті у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подається докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких документів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 у даній справі, суд не прийняв та повернув позивачеві заяву про збільшення розміру позовних вимог у зв'язку з неподанням останнім суду доказів направлення такої заяви відповідачам у справі.

З огляду на викладене, дії суду першої інстанції з повернення позивачеві вищевказаної заяви є правомірними, оскільки повністю відповідають вимогам частини 5 ст.46 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 у справі №921/327/17-г суд постановив призначити підготовче засідання на 15.01.2018, встановивши відповідачам десятиденний строк для подання відзивів на позов, який відраховується з дня вручення останнім цієї ухвали, а позивачеві - відповіді на відзиви відповідачів у той же десятиденний строк.

Апелянт вважає, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення неправомірно враховано відзиви відповідачів, які подані з порушенням вимог статей 165, 178 ГПК України щодо строків їх подання, чим надано переваги у здійсненні процесуальних прав.

Однак, з такою позицією скаржника суд апеляційної інстанції не погоджується, оскільки частина 2 статті 178 ГПК України визначає право суду, а не обов'язок, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 14.02.2018 у справі №921/327/17-г прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ «Аскор-Україна» - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскор-Україна» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №921/327/17-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №921/327/17-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №921/327/17-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.06.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук