Рішення № 74898011, 25.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1369/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Після усунення недоліків позову, позивач звернувся до суду з позовом від 17.04.2018, в якому просить: 1) визнати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області №22/12-11/1301 від 14.03.2018 про відмову виконати вимоги листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" та надати довідку про заробітну плату для нарахування пенсії ОСОБА_1, за період його роботи в зоні відчуження при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01.06.1986 по 30.06.1986, незаконним; 2) зобов'язати Головне управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області надати довідку про заробітну плату для нарахування пенсії ОСОБА_1, за період його роботи в зоні відчуження при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01.06.1986 по 30.06.1986, згідно розрахунку в розмірі 1352,42 карбованці.

В обгрунтування позовних позовних вимог покликається на порушенням відповідачем Конституції України, Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про правонаступництво України" і його прав. Вказує, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, так як з 06.06.1986 по 24.06.1986 приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини №31424. Держава гарантувала йому збереження зарплати за основним місцем роботи - Дунаєвецькій районній санітарно - епідеміологічній службі, звідки він був призваний на військові збори, і 200% надбавку за роботі в зоні відчуження та преміальні. Відповідно до висновку медико-соціальної комісії з 06.11.2002 йому встановлено 3-ю групу інвалідності, а з 21.07.2010 другу з захворювання, яке має причиновий зв'язок з виконанням військового обов'язку по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Йому стало відомо, що зарплата в Дунаєвецькій районній санітарно - епідеміологічній службі за період з 06.06.1986 по 24.06.1986 була нарахована і виплачена йому без врахування документів, які були таємними чи для службового користування. Він звернувся до начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області, і просив врахувати довідку про зарплату за 1986 рік, вимоги листа Міністерства праці та соціальної політики України №03-3/1652-018-2 від 13 квітня 2001 року "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" та прийняті Урядом Закони для оплати праці і преміювання ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС та надати йому цю довідку. Відповідач своїм Рішенням №22/12-11/1301 від 14.03.2018 відмовив йому у наданні довідки про його зарплату, тому він звернувся до суду з цим позовом (а.с. 28 - 32).

Відповідно ухвали від 24.04.2018, суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику осіб (а.с. 2-3).

Відповідач надав суду Відзив на позовну заяву за №22/15-08/2287 від 07.05.2018 в якому вказує, що ОСОБА_1 на його заяву, листом від 14.03.2018 за вихідним номером 22/12-11/1301 було повідомлено про неможливість надання довідки про його зарплату у зв'язку відсутності необхідних документів в архіві Головного управління та рекомендовано звернутися з відповідною заявою до Державного архіву Хмельницької області. 03.05.2018 Головне управління письмово звернулося до Архівного відділу Хмельницької міської ради, який повідомив, що в документах з кадрових питань, які знаходяться на зберіганні в архіві, прізвище ОСОБА_1 відсутнє. Просить відмовити у задоволенні позову ( а.с. 57).

Згідно Відповіді на Відзив від 11.05.2018, позивач вважає, що відповідач не спростував його аргументи і твердження по суті позовних вимог. Відповідач мав архівну довідку позивача про зарплату в Дунаєвецькій районній санітарно - епідеміологічній службі за 1986 рік, але безпідставно рекомендує йому звернутися до Державного архіву Хмельницької області, і сам звертається до Архівного відділу Хмельницької міської ради за довідкою про зарплату позивача щодо установи в якій позивач ніколи не працював. Просить позов задовольнити ( а.с. 64).

Встановивши обставини на які учасники покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази по справі, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Відповідно до заяви від 01.03.2018 з назвою " Уточнена заява про надання довідки про заробітну плату" ( далі - Заява від 01.03.2018) з додатками: 1) копія трудової книжки; 2) копія довідки військомату про проходження служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 3) копії довідки про зарплату за 1986 рік; копія рішення суду по подібній справі, ОСОБА_1 просить начальника Головного Управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області Грушка В.П. врахувати довідку про його зарплату за 1986 рік з урахуванням Законів про оплату праці і преміювання ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, і надати йому відповідну довідку про його зарплату за червень 1986 року для обрахунку пенсії ( а.с. 11 - 12).

Згідно з листом Головного Управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області за №22/12-11/1301 від 14.03.2018 (далі - Відповідь від 14.03.2018) позивача повідомлено, що не має змоги надати ОСОБА_1 довідку про його зарплату за червень 1986 року, оскільки відсутні необхідні документи в архіві управління. Рекомендовано звернутися до Державного архіву Хмельницької області ( а.с. 16).

Відповідач не заперечує права на отримання позивачем довідки про його зарплату за червень 1986, однак свою відмову щодо її видачі мотивує відсутністю необхідних документів (даних) в його архіві та Архівному відділі Хмельницької міської ради, чому суд дає критичну оцінку, враховуючи наступне.

Суд погоджується з доводами позивача про недоречність (безпідставність) звернення позивача до Архівного відділу Хмельницької міської ради (а.с. 59) на яке було отримано відповідь за №202/04-07-18 від 05.05.2018, про відсутність даних на ОСОБА_1 ( а.с. 60), адже в цьому архіві не повинно бути даних на позивача, який працював в 1986 році в Дунаєвецькій районній санітарно - епідеміологічній службі, а не в Хмельницькій міській санепідемстанції, Хмельницькій районній санепідемстанції, Хмельницькій дезинфекційній станції і Хмельницькій обласній санепідемстанції, що видно із змісту згаданих запиту і відповіді.

Постановою КМ України від 23.11.2011, № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок), який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно з п.7 Порядку, пенсії призваних на військові збори військовозобов'язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали у зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, призначаються виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, з урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки: у III зоні - 5, II - 4, I - 3). При цьому в усіх випадках заробітна плата для розрахунку пенсії не повинна бути нижчою від фактично одержаної суми у зазначений період.

Отже, позивачу для реалізації свого права визначеного Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і п.7 Порядку потрібна довідка про його зарплату, яку він в 1986 році отримував за основним місцем роботи в Дунаєвецькій районній санітарно - епідеміологічній службі.

Своє право на отримання від відповідача згаданої довідки, позивач реалізував шляхом звернення із Заявою від 01.03.2018.

Статтею 3 Закону України від 02.10.1996, № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР) визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно із ст.3 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст.7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Статтею 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідач при наданні позивачу Відповіді від 14.03.2018, яку ОСОБА_1 вважає рішенням, яке оскаржує у цій справі, на думку суду, не дотримався вимог Закону №393/96-ВР, так як: 1) не вирішив його по суті, якою є надання довідки про зарплату позивача в червні 1986 року з урахуванням Довідки Комунальної установи Дунаєвецької районної ради Хмельницької області "Трудовий архів" №386 від 20.02.2018 (а.с. 15) і інших наданих позивачем додатків до його Заяви від 01.03.2018, чи належних мотивів відмови з посиланням на Закон; 2) мотиви відмови (відсутність документів в його архівах і рекомендації щодо звернення до архівної установи) є безпідставними, адже документи були подані позивачем, тому їм потрібно було надати оцінку у випадку потреби, або вжити заходів для їх отримання у належної установи ( не звертатись до архівних установ в яких не могло бути документів щодо позивача, що є у цьому випадку); 3) надати позивачу роз'яснення про порядок оскарження прийнятого рішення, чого не має у Відповіді від 14.03.2018.

Також, суд вважає, що відповідач не приймав рішення про відмову виконати вимоги листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", як вважає позивач, а як встановлено судом, відповідач з порушенням Закону №393/96-ВР вирішив його Заяву від 01.03.2018. Тому не має підстав скасовувати цю відповідь на заяву позивача, яка по суті не рішенням суб'єкта владних повноважень, хоч вирішення її не відповідає вимогам Закону №393/96-ВР.

Щодо зобов'язання відповідача надати позивачу довідку про його зарплату з 01.06.1986 по 30.06.1986, суд вважає, що ця довідка повинна бути надана після вирішення по суті заяви позивача з дотриманням вимог Закону №393/96-ВР. Однак, з урахуванням предмету позову, суд не повинен вказувати зміст довідки щодо розміру зарплати позивача у розмірі 1352,42 крб і перевіряти правильність цього розрахунку позивача, адже такий у випадку наявності законних підстав, визначить відповідач на підставі документів з дотриманням вимог закону, тому в цій частині позов не задовольняється. Аналогічне стосується і згаданих позивачем в позові інших актів, і в тому числі листа Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища".

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а саме щодо протиправної відмови у розгляді відповідачем по суті його Заяви від 01.03.2018 про надання довідки про його зарплату за червень 1986 року, листом Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області №22/12-11/1301 від 14.03.2018, яке не є рішенням. При цьому, суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову не довів, що не порушив Закон №393/96-ВР при вирішенні звернення позивача, тому суд з урахуванням встановлених обставин та предмету позову, виходить за межі позовних вимог, і позовні вимоги задовольняє частково. Крім цього, суд вважає, що відповідач порушивши Закон №393/96-ВР повинен повторно вирішити Заяву від 01.03.2018 з урахуванням встановленого у цій справі, і без порушень Закону.

Керуючись Законом України "Про звернення громадян", статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 32400, код НОМЕР_1) до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області (вул. Чорновола, 176/1, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код 40358308) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області у листі за №22/12-11/1301 від 14.03.2018 щодо розгляду по суті письмового звернення позивача від 01.03.2018, зобов'язавши відповідача повторно розглянути цю заяву ОСОБА_1 про надання йому довідки про заробітну плату за червень 1986 року з урахуванням встановлених обставин у цій справі.

В решті позовних вимог відмовити.

Судових витрат по справі, які визначені ст. 132 КАС України, не має.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Повне рішення складене 25 червня 2018 року

Головуючий суддя А.І. Петричкович