Рішення № 74897988, 25.06.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 822/1919/18

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2018 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 14058,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідача існує податковий борг в розмірі 14058,87 грн., в т.ч. основний борг - 6874,63 грн., штрафна санкція - 7167,43 грн., пеня - 16,81 грн., по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування та адміністраивних штрафів та інших санкцій. Наявний борг підтверджується розрахунком суми заборгованості, податковою вимогою форми "Ф" № 1314-25 від 13.11.2014 року.

Позивач вказує, що дана заборгованість відповідача є підтвердженою та підлягає стягненню до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг в сумі 14058,87 грн..

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі. На адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення за адресою, яка зазначена у позовній заяві. На день розгляду справи по суті відповідач не скористався своїм правом, передбаченим статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо надання відзиву на позовну заяву (відзив), інших заяв по суті справи чи клопотань до суду не надходило.

Таким чином, керуючись положеннями частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Суд встановив, що за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 рахується податковий борг в сумі 14058,87 грн., що виник на підставі: картки особового рахунку, податкової декларації про майновий стан і доходи № 9079893010 від 04.02.2015, податкового повідомлення - рішення № 0021511701 від 07.12.2015 року, податкової декларації про майновий стан і доходи № 9275119403 від 05.02.2016 року, податкового повідомлення - рішення № 001391301 від 10.05.2016 року, податкової декларації про майновий стан і доходи № 9269530728 від 08.02.2017 року, податкового повідомлення - рішення № 0000294000 від 21.06.2016 року та податкової вимоги № 1314-25 від 13.11.2014 року.

Пунктом 15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. пп. 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктами 36.1, 36.2, 36.3 ст.36 ПК України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України, передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На виконання вимог ст. 59 КАС України на адресу відповідачу надіслано податкову вимогу форми "Ф" № 1314-25 від 13.11.2014 року.

Згідно з п. 95.4 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Податковий борг відповідача підтверджується карткою особового рахунку, податковою декларацією про майновий стан і доходи № 9079893010 від 04.02.2015, податковим повідомленням - рішенням № 0021511701 від 07.12.2015 року, податковою декларацією про майновий стан і доходи № 9275119403 від 05.02.2016 року, податковим повідомленням - рішенням № 001391301 від 10.05.2016 року, податковою декларацією про майновий стан і доходи № 9269530728 від 08.02.2017 року, податковим повідомленням - рішенням № 0000294000 від 21.06.2016 року та податковою вимогою № 1314-25 від 13.11.2014 року.

Суд приймає до уваги те, що податкова вимога відповідачем не оскаржена та не скасована, доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано суду.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90 КАС України).

Враховуючи, що відповідачем заборгованість не сплачена, суд вважає вимоги Головного управління ДФС у Хмельницькій області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 14058,87грн. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг в сумі 14058,87 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят вісім) грн. 87 коп. в дохід Державного бюджету України.

Позивач: Головне управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ-39492190)

Відповідач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 30073, ідентифікаційний код - НОМЕР_6).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його підписання.

Головуючий суддя І.І. Тарновецький