Ухвала суду № 74897900, 25.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

Іменем України

про закриття провадження у справі

25.06.2018 р. № 820/4886/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Принцевській Ю.В.,

розглянувши у спрощеному письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали заяви Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій ,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Харківській області з заявою, в якій просить суд, підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача; зупинити видаткові операції відповідача на його рахунках, відкритих в банківських установах.

В обґрунтування заяви вказано на наявність підстав, передбачених ст.94 ПК України та ст. 283 КАС України для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача та зупинення видаткових операцій відповідача на його рахунках, відкритих в банківських установах у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Від представників сторін надійшли клопотання про розгляд заяви в письмовому провадженні.

Крім того, від представника відповідача надійшла письмова правова позиція, з запереченням проти заяви та проханням закриття провадження за наявності спору спору про право.

Суд, на підставі ст.ст. 205, 283 КАС України, вважає можливим розглянути заяву Головного управління ДФС у Харківській області в порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Так, 11.06.2018р., на підставі наказу № 4090, направлень № 5306, № 5307, № 5374,№ 5375 від 07.06.2018 року на проведення фактичної перевірки до господарських об'єктів, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1, та АДРЕСА_2, в яких здійснює свою діяльність ФОП ОСОБА_1, прибули посадові особи ГУ ДФС у Харківській області з метою проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України.

Уповноваженою особою відповідача було проставлено 11.06.2018 року підписи в направленнях та відмовлено перевіряючим в допуску до проведення перевірки, про що ними було складено відповідні акти від 11.06.2018 року № 4353/20-40-14/10/НОМЕР_1 та № 4354/20-40-14/10/НОМЕР_1.

Підставою для недопуску перевіряючих в порядку абз. 5 п. 81.1. ст. 81 ПК України, на думку відповідача, слугувала невідповідність наказу № 4090 вимогам абз. 3 п. 81.1., цієї ж статті, про що до акту недопуску було додано відповідні пояснення з зауваженнями.

У зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області було складено та підписано рішення від 22.06.2018 року № 6457/ФОП/20-40-14-10-19 та № 6460/ФОП/20-40-14-10-19 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача та ініційовано звернення до суду з заявою, яка фактично обґрунтована тим, що на думку заявника, дії ФОП ОСОБА_1, є незаконними, адже були відсутні підстави, закріплені абз. 5 п. 81.1. ст. 81 ПК України, для недопущення посадових осіб ГУ ДФС у Харківській області до проведення фактичної перевірки.

Розглядаючи вказану заяву суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 та 2 ч.1 ст. 283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо: зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків;

Згідно ч.2 зазначеної статті, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинна містити:1) найменування адміністративного суду;2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку заявника;3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, якщо такий відомий, щодо сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті;4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника;5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;6) підпис уповноваженої особи суб'єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

Згідно з частинами 4-6 вказаної статті, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо:1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку. Ухвалу про відмову в прийнятті заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 24 годин з моменту її постановлення.

У п. 9 Інформаційного листа ВАСУ від « 02» лютого 2011 року № 149/11/13-11 «Про особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби» вказано, що відповідно ... суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених КАС України. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту, оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо.

При цьому, суд зазначає, з посиланням на вказаний лист, що незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Крім того, слід вказати, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. В такому разі суд також повинен закрити провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням податкового органу.

При цьому, спір про право, в розумінні 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

У свою чергу, незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання.

Досліджуючи позицію відповідача в контексті недопуску перевіряючих, суд зазначає, що у даних правовідносинах має місце ланцюг подій, які пов'язані між собою та випливають один з одного: наказ № 4090 - недопуск фахівців відповідача до перевірки за незгоди з наказом - рішення про застосування умовного адміністративного арешту - звернення позивача з заявою в порядку ст. 283 КАС України.

Суд зазначає, що станом на час розгляду вказаної заяви відповідачем наказ № 4090 у судовому порядку не оскаржено, доказів протилежного суду не надано, проте, має місце заперечення платником податку законності підстав для призначення перевірки, тобто заперечення факту існування правовідносин, які стали передумовою для застосування спеціальних заходів.

Вказані заперечення полягають у наступному.

Так, згідно пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених ПК України, та за умови пред'явлення, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Відповідно до абз. 5 пп. 81.1. ст. 81 ПК України, пред'явлення документів, зазначених в абз. 2, 3, 4 пп. 81.1. ст. 81 ПК України, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як вказував відповідач, в наказі № 4090 від 07.06.18р., міститься вказівка про проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками та водночас підставою для її проведення визначено пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, за яким, відповідно до вимог п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких підстав: зокрема, письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Водночас в наказі, як стверджував відповідач, не міститься посилання на безпосередню підставу для призначення та проведення фактичної перевірки, а саме: не зазначено, яке ж звернення покупця (споживача) стало підставою для видачі наказу (номер реєстрації вхідної документації та стислий виклад змісту обставин, які свідчать про необхідність перевірки саме в порядку пп. 80.2.3. п. 80.2. ст. 80 ПК України), проте висловлено обставини, з приводу перевірки яких призначається фактична перевірка в порядку пп. 80.2.5., та пп. 80.2.7. п. 80.2. ст. 80 ПК України, а саме щодо виробництва та обігу підакцизних товарів та оформлення трудових відносин з працівниками, проте, без жодних посилань на відповідні пункти ПК України та наявності відповідної інформації , яка була отримана контролюючим органом у встановленому законом порядку.

Отже, відповідач висловлював незгоду з наказом № 4090 від 07.06.18р. за наявності невідповідності між обраною суб'єктом владних повноважень юридичною підставою для прийняття наказу (п. 80.2.3 ст. 80 ПК України) та визначеним у тексті спірного наказу предметом перевірки, оскільки пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України не має жодного відношення ані до оформлення трудових відносин з працівниками, ані до виробництва та обігу підакцизних товарів, позаяк призначення фактичних перевірок з цих питань передбачено іншими пунктами ст. 80 ПК України, на які контролюючий орган при виданні наказу не посилався.

Підсумовуючи наведене, суд, не надаючи оцінку наказу № 4090, оскільки останній не є предметом розгляду вказаної справи, зазначає, що фактично, в даному випадку, має місце заперечення платником податку законності підстав для призначення перевірки, тобто, спір про право, а тому, враховуючи факт відкриття провадження по заяві в порядку ст. 283 КАС України, заявлені контролюючим органом вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявами контролюючого органу, що зумовлює підстави для закриття провадження.

При розгляді вказаної заяви судом було враховано висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в постанові від 30.01.2018 р. по справі № 808/3441/14, які, в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування.

Керуючись ст.ст. 243,283, 294,297 КАС України ,-

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за заявою Головного управління ДФС у Харківській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена протягом 24 годин з моменту її постановлення - через Харківський окружний адміністративний суд.

Ухвалу у повному обсязі складено 25 червня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.