Рішення № 74897897, 25.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 червня 2018 р. Справа № 820/3961/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдак В.В.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає в не перерахунку з 23.03.2017 та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, разових премій розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 року від 13.03.2018 № 107 протиправною та такою, що порушує права ОСОБА_1 як людини;

- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 23.03.2017 пенсію без обмеження максимальним розміром, у розмірі якій обчислено 90% грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, разових премій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 від 13.03.2018 № 107;

- здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 23.03.2017 ;

- подати протягом п'ятнадцяті днів, з дня набрання постановою законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. І ст. 382 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що дії відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивачу є протиправним.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження, згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Позивач проходив службу в ГУ УМВС України в Харківській області та 31.12.2010, звільнений за станом здоров'я.

ГУПФУ призначено пенсію позивачу з 01.01.2011 за вислугою років, у розмірі 90% грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-12). Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУ ПФУ, пенсійна справа № 2003007976.

ГУ МВС України в Харківській області складено подання про призначення пенсії за вислугу років від 11.01.2011, разом з додатками, зокрема: грошовим атестатом № 335 від 31.12.2010 та довідкою про грошове забезпечення від 31.12.2010 № 335, направлено до ГУПФУ.

Зазначене подання не містить відомостей про грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, індексації та одноразову грошової допомогу при звільненні. На підставі зазначеного подання ГУПФУ призначило позивачу пенсію за вислугою років відповідно до Закону 2262-12.

При обчисленні розміру пенсії позивача, відповідачем не враховано фактично отримані позивачем, у складі грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових потреб, грошову винагороду та разові премії.

У березні 2018 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Харківській області із заявою про включення до Довідки про додаткові види грошового забезпечення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб, грошової винагороди та разових премій, які позивач отримував 24 останні календарні місяці служби підряд, перед звільненням.

Ліквідаційна комісія УДАЇ ГУМВС України в Харківській області надала позивачу довідку від 13.03.2017 № 107 про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, із зазначенням відомостей про грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільнені, які позивач отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення. (а.с.14)

Позивач звернувся до ГУПФУ із заявою від 22.03.2018 про прийняття Рішення щодо перерахунку та виплату позивачу пенсії з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, разових премій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, розмір яких зазначений у довідці відділу фінансово - економічного забезпечення УДАЇ ГУМВС України в Харківській області від 13.03.2018 № 107 про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1

Зазначену заяву та оригінал довідки ГУПФУ отримало 22.03.2018.

Листом № 2456/Г-14 від 11.04.2016 ГУПФУ повідомило позивача про відмову в перерахунку пенсії.

Не погодившись з рішенням ГУПФУ та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Судом, із довідки про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_2 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 для призначення пенсії вбачається, що в останній не зазначено всіх видів грошового забезпечення позивача, з яких має бути обчислений розмір пенсії позивача.

Зокрема при призначенні пенсії не враховано грошову винагороду, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, разові премії, які позивач фактично отримав протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення та з яких було утримано єдиний соціальний внесок.

Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Харківській області надала позивачу нову довідку від 13.03.2018 № 107, яку позивач із заявою від 22.03.2017 про перерахунок та виплату пенсії звернув до виконання до ГУПФУ.

Однак ГУПФУ не здійснило перерахунок розміру пенсії на підставі нових поданих пенсіонером документів та листом від 11.04.2018 відмовило позивачу в перерахунку пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою № 1294 упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом № 2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (частина перша статті 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі - Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Наведеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункти 33.1, 33.3 пункту 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Отже, допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова винагорода, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, разові премії, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ яка полягає в не перерахунку з 23.03.2017 та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, разових премій, розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 року від 13.03.2018 № 107 протиправною та такою, що порушує права ОСОБА_1.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає наступне.

Конституційний Суд України (рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016) стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-12, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Виходячи з наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-12 суперечать статті 17 Конституції України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Таким чином ГУПФУ не має законних підстав обмежувати розмір пенсії позивачу максимальним розміром.

Згідно із п.п. 1 та 2 Прикінцевих Положень Закону України №911-VIII від 24.12.2015 року цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року та дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Враховуючи те, що позивач є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії.

Суд вважає, що зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 23.03.2017 пенсії з урахуванням грошової винагороди, разових премій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових потреб, розмір яких зазначений у ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення, нараховані ОСОБА_1 в період з 01.01.2009 по 31.12.2010 від 13.03.2018 № 107 та здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 23.03.2017 - є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити пенсію позивачу, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для встановлення контролю за виконанням даного рішення шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає в не перерахунку з 23.03.2017 та не виплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, який обчислено з грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, разових премій розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 року від 13.03.2018 № 107 протиправною та такою, що порушує права ОСОБА_1 як людини;

Зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 23.03.2017 пенсію без обмеження максимальним розміром, у розмірі якій обчислено 90% грошового забезпечення з урахуванням грошової винагороди, разових премій, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань розмір яких зазначений у довідці ліквідаційної комісії ГУМВСУ в Харківській області про одноразові додаткові види грошового забезпечення нараховані ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010 від 13.03.2018 № 107 та здійснити виплату суми перерахунку однією сумою, починаючи з 23.03.2017.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 25.06.2018.

Суддя В.В. Сагайдак