Ухвала суду № 74897533, 25.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2984/18

УХВАЛА

25 червня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., вивчивши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРІСКОЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 28.12.2017 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРІСКОЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ), Державної фіскальної служби України (далі ДФС України), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №495387/23216458 від 28.12.2017 року;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.11.2017 року №37, подану ТОВ «БОРІСКОЛ» за датою її подання.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.55 КАС України встановлено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно зі ст.55 ГК України суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦКУ, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку

Статтею 57 ГК України встановлено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені, крім іншого, склад і компетенція його органів управління. Також Статут суб'єкта господарювання повинен містити, крім іншого, відомості про органи управління і контролю, їх компетенцію.

До позову наданий Статут ТОВ «БОРІСКОЛ», в якому зазначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників. Згідно зі ст.19 Статуту у товаристві створюється колегіальний виконавчий орган - Дирекція. Очолює Дирекцію генеральний директор. Дирекція обирається (призначається) Загальними зборами учасників Товариства. Генеральний директор вирішує усі питання діяльності товариства.

Позов від імені ТОВ «БОРІСКОЛ» підписаний директором ТОВ «БОРІСКОЛ», проте згідно зі Статутом така посада не передбачена. Представляти інтереси ТОВ в межах своєї компетенції без доручення має право відповідно до п.19.4 ст.19 Статуту лише Генеральний директор.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, крім іншого: - зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Вказані вимоги позивачем не виконані.

Позивач зазначає у якості відповідача ДПІ, проте вимог до нього не викладає. У той же час позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації №495387/23216458 від 28.12.2017 року, проте не визначає процесуальний статус цієї комісії у якості відповідача.

Частиною 3 ст.46 КАС України визначено, що відповідачем по справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, а також їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 затверджений Порядок роботи комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.1,2,3 Порядку він визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія), а також права та обов'язки її членів.

Комісія є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених п.201.16 ст.201 ПКУ та постановою КМУ від 29.03.2017 року №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФСУ яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, ПКУ та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком.

Комісія відповідно до п. 201.16.3 ст.201 ПКУ приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, зазначена Комісія є суб'єктом владних повноважень, якій надані повноваження відповідно до вимог ПКУ. Лише Комісія відповідно до п. 201.16.3 ст.201 ПКУ має право та зобов'язана приймати рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Вказане рішення як суб'єкта владних повноважень може бути оскаржене, в адміністративному порядку до ДФС, або до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 94 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, згідно зі змістом ст.94 КАС України кожний письмовий доказ наданий до позову повинен бути засвідченим в порядку, встановленому чинним законодавством, або самим позивачем із зазначенням дати засвідчення та зазначення про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Позивач у якості додатків до позову зазначив належним чином завірені копії документів, проте вказане не відповідає дійсності, оскільки частина копій документів на завірена взагалі (наприклад копія Статуту), на частині документів наявна печатка з реквізитами «ЕЦП Електронний цифровий підпис». Але наявність на письмовому документі такої печатки не свідчить про засвідчення документу у встановленому законом порядку.

Копії документів повинні бути засвідчені з додержанням вимог пп. 5.26, 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року № 55. Так, завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою «Згідно з оригіналом», засвідченою печаткою та дати засвідчення копії.

Таким чином позивачем не виконані вимоги ст.94 КАС України.

Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч.9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.

У разі своєчасного виконання ухвали суду та усунення недоліків позовної заяви не шляхом здачі належним чином оформленого позову, документів до канцелярії суду, а шляхом відправки його до суду у встановлений строк засобами поштового зв'язку, для попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків у встановлений строк позивачу необхідно про надіслання матеріалів засобами поштового зв'язку повідомити суд на його електрону адресу, телефон, факс.

Згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11. 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

У разі неотримання судом позову та матеріалів на виконання ухвали суду з урахуванням встановлених нормативів та відсутності повідомлень іншими засобами зв'язку суд буде вирішувати питання про повернення позову у вказані строки.

Керуючись ст. 160,161,169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРІСКОЛ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 28.12.2017 року, зобов'язання вчинити певні дії -залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позову та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Е.В. Катаєва