Рішення № 74897446, 20.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1194/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

представник позивача - Неделко В.М.

представник відповідача - Кисельов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" до ГУ ДФС в Одеській області про:

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009201406 від 12.03.2018р., №0009191406 від 12.03.2018р.

Ухвалою суду від 26.03.2018р. відкрито загальне позовне провадження по справі.

Протокольною ухвалою суду від 24.05.2018р., занесеною до журналу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за основу результатів отриманих при проведенні перевірки перевіряючими використані показники технічного засобу, приладу-індикатору та градуювальної таблиці, в свою чергу прилад-індикатор не є засобом вимірювальної техніки (ЗВТ). Окрім того, одержані готівкові кошти від продажу товарів у сумі 5 561,23 грн. були оприбутковані вчасно, що підтверджується записом у книзі обліку розрахункових операцій.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиву на позовну заяву (18.04.2018р. за вхід. №10573/18), зазначивши, що фахівцями ГУ ДФС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку ТОВ "СГ ТОРГ", за результатами якої складено акт №0027/14/29/14/39236326 від 02.02.2018р. У ході перевірки встановлені порушення: п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р., п. 2.6 гл. 2 Постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», на підставі яких відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0009201406 від 12.03.2018р., №0009191406 від 12.03.2018р., які на думку представника відповідача є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, відзив на позовну заяву, судом встановлено наступне.

02.02.2018р. посадовими особами ГУ ДФС у Миколаївської області з метою контролю дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, виробництва та обігу підакцизних товарів проведено фактичну перевірку господарської одиниці - газової АЗС, що розташована за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 107/18 та належить суб'єкту господарської діяльності - ТОВ "СГ ТОРГ".

Так, за результатами перевірки був складений акт №0027/14/29/14/39236326 від 02.02.2018р. (а.с.58-61) У ході перевірки встановлені порушення:

1) п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р., а саме ведення з порушенням встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на АЗС, встановлено надлишок товарних запасів на загальну суму 83 625,59 грн.

2) п. 2.6 гл. 2 Постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме: не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі у день їх фактичного надходження, загальна сума не оприбуткованої готівки у книзі обліку розрахункових операцій складає 5 561,23 грн.

На підставі висновків зазначених у акті перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0009201406 від 12.03.2018р., яким до ТОВ "СГ ТОРГ" за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 27 806,15 грн. (а.с.10)

- №0009191406 від 12.03.2018р., яким до ТОВ "СГ ТОРГ" яким на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" N 436/95 від 12 червня 1995 року за порушення п. 2.6 гл. 2 Постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 167 252,18 грн. (а.с.11)

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходив з наступного.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактичною перевіркою газової АЗС, що розташована за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 107/18, відповідачем встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. ведення з порушенням встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на АЗС, встановлено надлишок товарних запасів на загальну суму 83 625,59 грн., за яке до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені ст.20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р. (зі змінами та доповненнями) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Згідно ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р., є факт реалізації (продажу) не облікованих товарів. При цьому, суд звертає увагу, що акт перевірки не містить посилань на факт реалізації необлікованих товарів.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що за основу результатів отриманих при проведенні перевірки перевіряючи ми використані покази технічного засобу, приладу-індикатору (який не є засобом вимірювальної техніки) та градуювальної таблиці.

При цьому, Наказом Міністерства палива та енергетики України №332 від 03.06.2002р. затверджено Інструкцію «Про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту». Так, вказана Інструкція, встановлює єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності.

Пунктами 4.6, 4.8 вказаної Інструкції передбачено, для забезпечення достовірності та єдності вимірювань маси СВГ повинні використовуватися засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держспоживстандартом України.

До застосування допускаються вищевказані ЗВТ, типи яких включено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущених до застосування в Україні.

Пунктом 8.9 вказаної Інструкції передбачено, правила для визначення об'єму і маси СВГ у резервуарах і трубопроводах. Установлення наявності СВГ проводиться за допомогою рівнеміра та резервуара, що має свідоцтво про державну метрологічну атестацію або повірку. За наявності на резервуарах рівнемірів кожний із цих резервуарів повинен мати градуювальну таблицю, яка затверджується керівником територіального органу Держспоживстандарту України, який проводив державну метрологічну атестацію або повірку. За відсутності рівнеміра на резервуарах вимірювання залишків СВГ проводяться за допомогою лічильників СВГ шляхом його перекачування в інший резервуар.

Однак, у порушення викладених приписів, без використання вимірювальних приладів, які пройшли державну метрологічну атестацію або повірку, перевіряючими безпідставно та необґрунтовано зроблено висновок про порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р., а саме ведення з порушенням встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на АЗС, встановлено надлишок товарних запасів на загальну суму 83625,59 грн.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області№0009201406 від 12.03.2018р., яким до ТОВ "СГ ТОРГ" за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 27 806,15 грн. підлягає скасуванню.

Окрім того, як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено не оприбуткування позивачем готівкових коштів у повній сумі в день їх фактичного надходження (14.11.2017р.), загальна сума не оприбуткованої готівки у книзі обліку розрахункових операцій складає 5561,23 грн., у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6 ст. 33 Закону України "Про Національний банк України" для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює, зокрема, визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. (далі - Положення № 637) визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно з п. 1.2. гл. 1 Положення № 637, готівка (готівкові кошти) грошові знаки національної валюти України банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Готівкові розрахунки платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не повязані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

При цьому, каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Касова книга документи установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Відповідно до пп.1.2 п.1 гл.1 Положення № 637 готівкова виручка (виручка) - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і позареалізаційні надходження. Позареалізаційні надходження - надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Згідно п. 2.6 гл. 2 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Судом у ході офіційного з'ясування обставин справи було встановлено, що господарська одиниця - газова АЗС, що розташована за адресою: Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 107/18 працює цілодобово, що не заперечувалося сторонами.

Тобто, уся готівка, що надходить до касс повинна оприбутковуватись у касі газової АЗС у день одержання готівкових коштів, однак, не пізніше 24:00 годин, що передує за наступним робочим днем.

Судом встановлено, що згідно Z-звіту від 14.11.2017р. (з 00:51:30 год. по 23:25:51) одержані кошти від продажу товару у сумі 5 561,23 грн. було оприбутковано у повному обсязі та завчасно, що підтверджується записом у книзі обліку розрахункових операцій, нумерація чеків не порушена. (а.с.39-45)

Таким чином, висновок відповідача щодо не оприбуткування готівкових коштів у повній сумі в день їх фактичного надходження (14.11.2017р.), загальна суму не оприбуткованої готівки у книзі обліку розрахункових операцій №3000219678 р/3 складає 5 561,23 грн., чим порушено п.2.6 гл.2 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004р. є помилковим.

Окрім того, як підставою для застосування штрафних санкцій відповідач послався на абз.3 ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року N 436/95, яким встановлено, що за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується штраф у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Частина 2 статті 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 8 частини 2 Конституції України говорить, що Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 2 статті 58 Конституції України, визначає, що "ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення".

Це означає, що встановлення штрафних санкцій за правопорушення і визначення, які діяння визнаються правопорушенням у підзаконних нормативно-правових актах, зокрема в Указі Президента №436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки" суперечить чітким положенням норми ч.2 ст.58 Конституції України.

Указ Президента України №436/95 від 12.06.1995 року не є законом, не прирівняний у своєї юридичній силі до сили дії Закону, тому будь-яке застосування даного Указу є порушенням основоположних норм Конституції України, які є нормами найвищої юридичної сили і є нормами прямої дії.

На час прийняття оскаржуваного рішення у чинному законодавстві України існує спеціальний Закон який регламентує порядок ведення готівкових розрахунків у національній валюті України і оприбутковування готівки у касі Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями).

Однак, як вбачається з оскаржуваного повідомлення - рішення №0009191406 від 12.03.2018р. до позивача застосовані штрафні санкції встановлені абз. 3 ст. 1 Указу Президента України, тобто відповідач притягує підприємство до відповідальності за порушення, склад та санкція якого визначені у підзаконному нормативно-правовому акті, а саме Указі Президента України.

Так, Указ Президента України №436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулюванням обігу готівки" прийнятий 1995 року .

З 28 червня 1996 року на території України дії новий правовий порядок, запроваджений новою Конституцією України.

Новий правовий порядок передбачає з 28 червня 1996 року, що виключно законами України визначаються правові засади і гарантії підприємництва (п. 8 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Відповідно до п.1 Перехідних положень Конституції України (редакції станом на 1996 року) Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Також, одним із законів, що визначає правові гарантії підприємництва є Господарський Кодекс України №436 від 16.01.2003р., який набув чинності 01.01.2004р. З 01.01.2004р. в Україні діє правовий режим здійснення господарської діяльності, при якому (ч. 1 ст. 239 Господарсько-процесуального кодексу України) органи державної влади відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, в тому числі адміністративно-господарський штраф, інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Тобто, законодавець послідовно визначає, що санкції за порушення правил господарювання встановлюються виключно Законами України, і виключення у даному випадку для Указів Президента не передбачені.

Стаття 241 Господарського Кодексу України підтверджує попередній висновок суду.

Згідно із ч. 1 ст. 241 Господарського Кодексу України адміністративно-господарський штраф це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлений правил здійснення господарської діяльності.

Частина 2 цієї статті вказує, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями передбаченими ст. 239 цього Кодексу (ч. 3 ст. 241 Господарсько-процесуального кодексу України).

Таким чином, відповідачем застосовано норми матеріального законодавства, які не підлягали застосуванню, внаслідок чого помилково застосований штраф.

Відповідно до принципу законності визначеному ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Частина 2 статті 58 Конституції України визначає, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Окрім того, частиною 1 ст. 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд враховує правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.10.2011 року у справі "Щокін проти України" (заява №23759/03) та від 07.07.2011 року у справі "Серков проти України" (заява №39766/05), в яких ЄССЛ дійшов висновків про те що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство допускало неоднозначне трактування.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0009201406 від 12.03.2018р., №0009191406 від 12.03.2018р. підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно положень п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, суд у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта вданих повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи спростовні висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, які викладені у акті перевірки.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжних доручень №2184 від 15.03.2018р. та №2187 від 15.03.2018р. позивачем оплачено судовий збір у розмірі 4 270,78 грн. (а.с. 21, 22)

Відтак, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУ ДФС в Одеській області на користь позивача судові витрати у розмірі 4 270,78 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" (код ЄДРПОУ 39236326, місцезнаходження: 67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, 5/1) до ГУ ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009201406 від 12.03.2018р., №0009191406 від 12.03.2018р. - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0009201406 від 12.03.2018р. про застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 27806,15 грн. - визнати протиправним та скасувати.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0009191406 від 12.03.2018р. про застосування штрафних санкцій до Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій на суму 167 252,18 грн. - визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Одеській області (місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СГ ТОРГ" (код ЄДРПОУ 39236326, місцезнаходження: 67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Костіна, 5/1) судові витрати у розмірі 4 270,78 грн. (чотири тисячі двісті сімдесят гривень сімдесят вісім копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписане суддею 25.06.2018р.

Суддя Балан Я.В.