Рішення № 74897413, 13.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/5044/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Мергель І.Р.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сагайдак Д.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом громадянина Туреччини ОСОБА_4 про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся з позовом громадянин Туреччини ОСОБА_4 в якій просить суд визнати протиправним і скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 13.11.2017 року про скасування посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_2 терміном дії до 20.04.2018 року, громадянина Туреччини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області при прийнятті оскаржуваного рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання на території України, не застосовувало законодавство України у сукупності його норм, враховуючи Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 року № 251, що призвело до протиправного рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що підставою скасування посвідки на тимчасове проживання позивача стало подання Київського міського центру зайнятості від 13.09.2017 року №13-9425, відповідно до якого, наказом Центру зайнятості від 12.09.2017 року №176 "Про прийняття рішення щодо анулювання дозволів на застосування праці іноземців" скасовано дозвіл на працевлаштування ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 29.12.2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 24.01.2018 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/12994/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" до Київського міського центру зайнятості від 12.09.2017 року № 176 "Про прийняття рішення щодо анулювання дозволів на застосування праці іноземців".

Ухвалами суду від 23.05.2018 року провадження у справі поновлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив

Громадянин Туреччини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, користується багаторазовою візою типу D, строк перебування 90 днів, прибув в Україну 26.04.2017 року на запрошення ТзОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" для працевлаштування на цьому підприємстві. (а.с.16).

Наказом (розпорядженням) ТзОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" №00000000375-2-00003347 від 24.05.2017 року ОСОБА_4 прийнято на роботу на підприємство з 25.06.2017 року. (а.с.17).

Позивач був документований посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 виданою 22.06.2017 року, терміном дії до 20.04.2018 (а.с.18-19).

13.11.2017 року рішенням ГУ ДМС у Львівській області скасовано посвідку на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_2 терміном дії до 20.04.2018 року, громадянину Туреччини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11-12).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його протиправним і скасування.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, а також порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Згідно ч.3 ст.5 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.

Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною четвертою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (крім іноземців та осіб без громадянства, які згідно із законодавством України мають право на працевлаштування без отримання такого дозволу) та зобов'язання роботодавця повідомити центральні органи виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сферах міграції, зайнятості населення та трудової міграції про дострокове розірвання чи припинення трудового договору (контракту) з таким іноземцем або особою без громадянства (ч.4 ст.5 Закону №3773-VI).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону №3773-VI, строк дії посвідки на тимчасове проживання для відповідних категорій іноземців та осіб без громадянства становить у випадку, визначеному частиною четвертою статті 4 цього Закону, - строк дії дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання, визначається Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року.

Пунктом 19 вказаного Порядку встановлено, що посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі:

1)отримання від органу Національної поліції, іншого органу виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів;

2)отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця та особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи;

3)коли іноземця та особу без громадянства засуджено в Україні до позбавлення волі;

4)коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні;

5)коли уповноваженим органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця та особи без громадянства або їх примусове видворення за межі України;

6)інших випадках, передбачених законами.

Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання приймається начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для скасування посвідки.

Відповідно до п. 21 Порядку, іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

Згідно матеріалів справи, підставою скасування посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_4 стало повідомлення Київського міського центру зайнятості від 13.09.2017 року № 13-9425, про прийняття наказу Центру зайнятості від 12.09.2017 року №176, яким анульовано дозвіл на застосування праці іноземців, зокрема дозвіл на працевлаштування ОСОБА_4. (а.с.36-38).

Пунктом 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання не передбачено такої підстави для скасування посвідки на тимчасове проживання на території України, як повідомлення з центру зайнятості про анулювання дозволів на застосування праці іноземців.

Суд звертає увагу на те, що спірне рішення прийнято головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, а не начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником, як зазначено в Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Крім того, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2018 року у справі №826/12994/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл " задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ від 12.09.2017 року №176 "Про прийняття рішення щодо анулювання дозволів на застосування праці іноземців". Рішення набрало законної сили 23.03.2018 року.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач доказів на підтвердження обґрунтованості прийнятого рішення від 13.11.2017 року про скасування посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_2 не надав.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 13.11.2017 року про скасування посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_2 терміном дії до 20.04.2018 року, громадянини Туреччини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є протиправним та наявні підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 77, 90, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 13.11.2017 року про скасування посвідки на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_2 терміном дії до 20.04.2018 року, громадянини Туреччини ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1.).

3. Стягнути з Головного управління ДМС України у Львівській області (вул. Руданського, 3, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 37831493) за рахунок бюджетних асигнувань 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. сплаченого судового збору на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23 червня 2018 року.

Суддя Коморний О.І.