Рішення № 74897391, 23.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1169/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в загальному позовному провадженні у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просить:

- визнати незаконними дії Захарівської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови в наданні дозволу на розробку технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1;

- зобов'язати Захарівську районну державну адміністрацію Одеської області винести розпорядження щодо надання дозволу ОСОБА_1 на розробку технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на масиві № АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона отримала у встановленому законом порядку сертифікат на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2 від 19.08.1996 року. Бажаючи виділити в натурі (на місцевості) земельну частку пай, що належить позивачці згідно виданого сертифікату, в липні 2012 року вона звернулась до Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області. Згідно заяви позивачки Фрунзівська районна державна адміністрація Одеської області підготувала клопотання щодо розроблення технічної документації щодо відведення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) колишнього КСП «Перемога», розташованої на території Новозаріцької сільської ради, площею 8,7700 умовних кадастрових гектарів та передбачити видачу державного акту на право власності на землю. Позивач вказала, що по причині відсутності у неї достатніх коштів, така документація не була розроблена, та відповідно державний акт не отримано.

З метою реалізації свого права на земельну частку (пай) та відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», 06.09.2017 року позивач звернулась повторно до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на масиві № 31 ділянка № на території Новозаріцької сільської ради. До поданої заяви було надано наступні документи, а саме: погодження Новозаріцької сільської ради від 28.03.2017 року № 02-23/67; викопіювання зі схеми поділу земель колективної власності колишнього КСП «Перемога»; відомості із документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою від 04.09.20 17 року № 97-15-0.192-1262/185-17; копія сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2 від 19.08.1996 року; копія паспорту громадянина України для виїзду за кордон. В результаті розгляду її заяви відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно листа відповідача від 25.11.2017 року №Б-507, підставою для відмови стало подання позивачкою копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвалою від 26.03.2018 року у вказаній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 14.05.2018 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 25 травня 2018 року.

У судове засідання, призначене на 25 травня 2018 року на 10:00 годину, позивач не з'явилася. 21.05.2018 року надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач у судове засідання також не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. 14.05.2018 року до суду через канцелярію надав заяву про розгляд справи за відсутності відповідача.

14.05.2018 року відповідачем надано відзив, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розробку технічної документації з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у зв'язку з поданням останньою до заяви копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон замість паспорту громадянина України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 19.08.1996 року головою Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області видано ОСОБА_1 - члену колективного сільськогосподарського підприємства "Перемога" сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 (а.с. 14).

18.07.2012 року Фрунзівська районна державна адміністрації Одеської області, за заявою ОСОБА_1, надіслала клопотання Державній або недержавній землевпорядній організації, яка має ліценцію, з проханням виготовити технічну документацію щодо відведення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) колишнього КСП "Перемога", розташованої на території Новозаріцької сільської ради, площею 8,7700 умовних кадастрових гектарів, згідно сертифікатом серії НОМЕР_2, на масові №31, та передбачити видати державний акт на право власності на землю (а.с. 10).

28.03.2017 року Новозаріцька сільська рада Захарівського району Одеської області видала ОСОБА_1 погодження на передачу земельної ділянки частки (паю) в натурі із земель колективної власності колишнього КСП "Перемога", відповідно до схеми розпайовки (а.с. 11).

06.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

25.11.2017 року Захарівська районна державна адміністрація Одеської області направила позивачу лист, відповідно до якого зазначила, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), оскільки позивач надала копію паспорта для виїзду за кордон, що підтверджує громадянство України. Як зазначено у відповіді відповідача, відповідно до п.2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної ради України від 23.02.2007 року, паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном. А документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, згідно п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року, є паспорт громадянина України.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п'ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Згідно п.2 Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної ради України від 23.03.2007 року, паспорт - це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Згідно ст.22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Як вбачається з листа Захарівської районної державної адміністрації Одеської області від 25.11.2017 року, підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стало подання позивачем копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Відмова відповідача ґрунтується на нормативних документах, а саме на постановах Верховної ради України щодо визначення понять «паспорт», тоді як дані поняття «паспорт» також визначені Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Суд зазначає, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.

Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Суд зазначає, що Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не визначений обов'язковий перелік документів, які заявник повинен подати з заявою про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Подаючи до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області заяву про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), крім сертифікату на право на земельну частку (пай) серія НОМЕР_2 від 19.08.1996 року, позивач також подала паспорт для виїзду за кордон як додатковий документ для посвідчення особи заявника. А паспорт для виїзду за кордон, як то передбачено ст.22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога відповідача щодо подання позивачем паспорта громадянина України є незаконною, а відповідно дії щодо відмови в наданні дозволу на розробку технічної документації з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - протиправними.

Інших підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку технічної документації з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у листі відповідача від 25.11.2017 року №Б-507 не зазначено, і позивачем для прийняття рішення на його користь (про надання дозволу) виконано всі умови, визначені законом.

За таких обставин, прийняття відповідачем рішення на користь позивача не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому суд враховує, що в липні 2012 року відповідач вже приймав рішення на користь позивача щодо надання дозволу на розробку технічної документації щодо відведення в натурі земельної ділянки (а.с. 10), але воно не було реалізоване позивачем через відсутність коштів.

Тому суд дійшов висновку про можливість, відповідно до абз.1 ч.4 ст.245 КАС України, зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо надання позивачу дозволу на розробку технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229, ст.ст. 241-246, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до Захарівської районної державної адміністрації Одеської області (адреса: вул. Центральна, 69, смт. Захарівка, Захарівський район, Одеська область, 66700, код ЄДРПОУ 04057238) - задовольнити повністю.

Визнати незаконними дії Захарівської районної державної адміністрації Одеської області (адреса: вул. Центральна, 69, смт. Захарівка, Захарівський район, Одеська область, 66700, код ЄДРПОУ 04057238) щодо відмови в наданні дозволу на розробку технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).

Зобов'язати Захарівську районну державну адміністрацію Одеської області (адреса: вул. Центральна, 69, смт. Захарівка, Захарівський район, Одеська область, 66700, код ЄДРПОУ 04057238) прийняти рішення щодо надання дозволу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) на розробку технічної документації встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на масиві № 31 на території Новозаріцької сільської ради Захарівського району Одеської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Захарівської районної державної адміністрації Одеської області (адреса: вул. Центральна, 69, смт. Захарівка, Захарівський район, Одеська область, 66700, код ЄДРПОУ 04057238) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Андрухів

.