Рішення № 74897381, 19.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2018 р. № 814/771/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: Міляєвої Ю.Б., Мазура С.В., Ломіноги А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034 до відповідача:Державної служби України з безпеки на транспорті, пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 про:визнання протиправним і скасування наказу від 21.03.2018 № 30-д; визнання незаконним та скасування рішення про позбавлення премії,ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека або відповідач) від 21.03.2018 № 30-д «Про накладення дисциплінарного стягнення».

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала на недоведеність факту вчинення нею дисциплінарного проступку, на порушення відповідачем порядку службового розслідування, на те, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності відбулося після спливу встановленого частиною третьою статті 65 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» (надалі - Закон № 889).

Ухвалою від 27.03.2018 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу (т. спр. 1, арк. 61).

У відзиві на позовну заяву (т. спр. 1, арк. 69-72) Служба вказала, що проведеним службовим розслідуванням були встановлені факти порушення позивачем вимог законодавства, що регулює проходження державної служби, та численні порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни. Відповідач заперечив твердження позивача про недотримання процедури проведення службового розслідування і зазначив, що для ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи ОСОБА_1 звернулася лише після того, як рішення по справі було прийнято.

Ухвалою від 26.04.2018 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову шляхом пред'явлення нової вимоги - про визнання незаконним та скасування рішення голови Укртрансбезпеки Ноняка М.В. про позбавлення ОСОБА_1 премії за серпень 2017 року та березень 2018 року (т. спр. 1, арк. 131-132). Відповідно до заяви позивача (т. спр. 1, арк. 105-107), позбавлення її премії за березень 2018 року стало наслідком притягнення її до дисциплінарної відповідальності, а про причини депреміювання за серпень 2017 року вона дізналася лише у березні 2018 року. За твердженнями ОСОБА_1, у відповідача не було підстав для позбавлення її премії.

Ухвалою від 26.04.2018 (т. спр. 1, арк. 131-132) суд зобов'язав Укртрансінспекцію надати належним чином засвідчені копії документів дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 та всіх документів, пов'язаних з позбавленням позивача премії за серпень 2017 року та березень 2018 року. Крім того, суд зобов'язав відповідача надати для огляду в судовому засіданні оригінали документів дисциплінарної справи.

У відзиві на заяву позивача про зміну предмета позову (т. спр. 1, арк. 134-136) відповідач вказав, що причиною позбавлення позивача премії за серпень 2017 року став факт залишення нею 22.08.2017 робочого місця (яким в той день був пункт пересувного габаритно-вагового контролю, розташований на 211км+920м а/д Р-09 «Ульянівка-Миколаїв», надалі - пункт ГВК).

Позивач подала відповідь на відзиви (т. спр, 1, арк. 139-142), заперечення (т. спр. 3, арк. 39-40), відповідач - додаткові пояснення на заперечення (т. спр. 3, арк. 43-46). У додаткових поясненнях представник Укртрансбезпеки вказала зокрема на те, що позивач пропустила строк для звернення до суду в частині вимог про визнання протиправним її депреміювання за серпень 2017 року.

Оскільки відповідач виконав вимоги ухвали суду від 26.04.2018 частково, ухвалою від 22.05.2018 (т. спр. 3, арк. 5-6) суд повторно зобов'язав відповідача надати для огляду в судовому засіданні деякі документи дисциплінарної справи; відмовив у задоволенні клопотання позивача від 21.05.2018 (т. спр. 3, арк. 2-4).

В судовому засіданні були оглянуті оригінали документів дисциплінарної справи (копії - т. спр. 2, арк. 15-239).

В судовому засіданні позивач і її представник вимоги позову підтримали, представники відповідача просили у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до наявної в матеріалах дисциплінарної справи особової картки ОСОБА_1, у квітні 2005 року її було призначено на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю територіального управління Головавтотрансінспекції у Миколаївській області; у квітні 2013 року - на посаду провідного державного фінансового інспектора Миколаївської об'єднаної державної інспекції; у червні 2014 року - на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області (т. спр. 2, арк. 196).

Згідно з наказом від 15.12.2015 № 154-к за підписом в.о. голови Укртрансбезпеки, ОСОБА_1 було призначено з 16.12.2015 на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - Управління) «… за переведенням з Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області …» (т. спр. 2, арк. 80).

Наказом від 11.04.2017 № 494-к голова Укррансбезпеки призначив ОСОБА_1 з 13.04.2017 головним спеціалістом відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління «… як таку, що успішно пройшла конкурсний відбір …» (т. спр. 2, арк. 81).

20.09.2017 начальник Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі - Управління) звернувся до голови Укртрансбезпеки із службовою запискою № 5014/30/1-17 з приводу «… можливого наявного конфлікту інтересів та інших порушень антикорупційного законодавства у службовій діяльності головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління … ОСОБА_1 …» (надалі - Службова записка 1, т. спр. 2, арк. 50-52). Як було вказано у цій службовій записці, чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_7 є фізичною особою-підприємцем та у січні 2015 року отримав ліцензію на «Внутрішні перевезення пасажирів автобусами». Згідно з пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (надалі - Закон № 1700), особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону (позивач належить до таких осіб), зобов'язані повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно.

У Службовій записці 1 начальник Управління вказав, що вказану норму Закону № 1700 «… до теперішнього часу проігноровано … ОСОБА_7 ... та мене особисто як безпосереднього керівника про можливий чи потенційний конфлікт інтересів не повідомила, чим грубо порушила вимоги антикорупційного законодавства …».

20.09.2017 начальник Антикорупційного управління Укртрансбезпеки звернувся до в.о. голови Укртрансбезпеки із службовою запискою № 06/392-17, в якій зокрема вказав: «… у службовій діяльності … ОСОБА_1 вбачається наявність потенційного конфлікту інтересів, зокрема суперечностей між особистими майновими, немайновими у нього чи близьких йому осіб та його службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення або не вчинення дій під час виконання своїх службових повноважень …» (надалі - Службова записка 2, т. спр. 2, арк. 46-49).

Наказом від 22.09.2017 № 1884-к ОСОБА_1 було переведено з 22.09.2017 на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на водному транспорті Управління (т. спр. 2, арк. 135).

З метою перевірки відомостей, викладених у Службових записках, а також встановлення «… обґрунтованих підстав щодо відкриття дисциплінарного провадження …», 29.09.2017 голова Укртрансінспекції видав наказ № 955 «Про проведення службового розслідування» (т. спр. 2, арк. 42). Строк проведення службового розслідування двічі продовжувався наказами від 05.10.2017 № 969 та від 18.10.2017 № 1002 відповідно (т. спр. 2, арк. 44, 45).

Акт службового розслідування був складений 24.11.2017 (т. спр. 2, арк. 29-41). Згідно з висновками акта, комісія, створена відповідно до наказу № 955: визнала викладені у Службових записках факти такими, що «… знайшли своє об'єктивне підтвердження …»; проінформувала суб'єкта призначення (голову Укртрансбезпеки) «… щодо розгляду питання про ініціювання дисциплінарного провадження та застосування виду дисциплінарного стягнення … у зв'язку із виявленими ознаками дисциплінарного проступку у діях (бездіяльності) … ОСОБА_1 …».

Наказом від 21.03.2018 № 30-д «Про накладення дисциплінарного стягнення» (надалі - Наказ, т. спр. 1, арк. 12-13) голова Укртрансбезпеки, на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 16.03.2018 № 25/ДК/18, оголосив ОСОБА_1 догану.

В матеріалах дисциплінарної справи відсутній документ під назвою «Подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 16.03.2018 № 25/ДК/18», наявний лише «Висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 16.03.2018 (надалі - Висновок, т. спр. 2, арк. 238-239), в якому зокрема вказано: «… ОСОБА_1 допущено бездіяльність у вигляді неналежного виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників … чим допущено порушення вимог пунктів 1, 7, 8, 9 частини 1 статті 8, частини 1 статті 9, пункту 1 частини 1 статті 61, статті 62 Закону України «Про державну службу», частини 1 статті 28, частини 1 статті 37, статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 6 розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб органів місцевого самоврядування затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби від 05.08.2016 № 158 … пунктів 1.2, 2.38, 2.39 посадової інструкції головного спеціаліста відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління …». Особи, які підписали Висновок, подали голові Укртрансбезпеки пропозицію про оголошення ОСОБА_1 догани на підставі пункту 2 частини першої статті 66 Закону № 889.

Суттю порушення у Висновку вказано зокрема те, що «… 24.11.2017 виявлено триваючий потенційний конфлікт інтересів у службовій діяльності ОСОБА_1 … невиконання ОСОБА_1 вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо вчасного забезпечення вжиття відповідних заходів реагування, нею вчинено дії/бездіяльність зокрема приховування наявного потенційного конфлікту інтересів, що виразилося у невжитті передбачених заходів щодо недопущення виникнення та врегулювання потенційного конфлікту інтересів, а також неповідомлення про наявність у неї потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника у встановлені строки, що в результаті призвело до порушення вимог антикорупційного законодавства України».

Інформації щодо того, коли розпочався цей конфлікт, та коли саме ОСОБА_1 мала про нього повідомити, Висновок не містить.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Як вказано у частині першій статті 65 Закону № 889, підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 889, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Закон № 889 не містить терміну «триваючий дисциплінарний проступок», а статтею 65 не встановлені винятки з правил обчислення строків для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності.

Закон № 1700 набрав чинності 26.04.2015. В той час у чоловіка ОСОБА_1 (яка працювала на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Миколаївській області, вже була ліцензія на право надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом (т. спр. 2, арк. 168). На посаду в Управлінні позивач, як вказано вище, була призначена 16.12.2015. Відповідно, з урахуванням вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону № 1700, ОСОБА_1 була зобов'язана повідомити керівника про наявність потенційного конфлікту інтересів (за твердженнями відповідача) у грудні 2015 року. За таких обставин, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за це порушення у березні 2018 року не може бути визнано законним.

Крім того, про можливість наявності у ОСОБА_8 конфлікту інтересів в зв'язку з діяльністю її чоловіка в.о. начальника Управління було відомо з окремого доручення голови Уктрансбезпеки від 02.11.2016 (т. спр. 3, арк. 41). Відповідно, у листопаді 2016 року як голові Укртрансбезпеки, так і начальнику Управління було відомо (мало бути відомо) про те, що ОСОБА_1 не дотрималася вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону № 1700. З урахуванням цього, відповідальність за вчинення позивачем дисциплінарного проступку могла бути застосована не пізніше травня 2017 року.

Як вказано у частині шостій статті 66 Закону № 889, дисциплінарне стягнення у вигляді догани накладається виключно за поданням дисциплінарної комісії; згідно з частиною першою статті 68 Закону № 889, дисциплінарні провадження ініціюються суб'єктом призначення.

Надані відповідачем докази підтверджують, що суб'єкт призначення (голова Укртрансбезпеки) дисциплінарне провадження не ініціював. Так, наказом від 29.09.2017 № 955 було призначено службове розслідування, яке, відповідно до статті 71 Закону № 889, може проводитися в рамках дисциплінарного провадження, ініційованого суб'єктом призначення, тобто може бути складовою частиною дисциплінарного провадження.

Крім того, як вказано вище, в матеріалах дисциплінарної справи відсутнє подання дисциплінарної комісії, яке, в силу частин 10 та 11 статті 69 Закону № 889, є підставою для прийняття суб'єктом призначення відповідного рішення.

З урахуванням наведеного суд встановив, що при виданні Наказу відповідач порушив Закон № 889.

Наслідком визнання протиправним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є висновок суду про безпідставну невиплату ОСОБА_1 премії за березень 2018 року.

Стосовно невиплати ОСОБА_1 премії за серпень 2017 року суд зазначив таке.

У додаткових поясненнях на заперечення (т. спр. 3, арк. 43-46) представник відповідача послалася на затверджене наказом Укртрансбезпеки від 20.07.2016 № 452 Положення про преміювання державних службовців Державної служби України з безпеки на транспорті (з подальшими змінами).

Текст цього Положення відповідач не надав. Відсутність наказу від 20.07.2016 № 452 (власне, як і всіх інших, якими, згідно з поясненнями представника відповідача, до Положення були внесені зміни) на офіційному сайті Укртрансбезпеки унеможливило надання судом оцінки доводам відповідача щодо того, що прийняття головою Укртрансбезпеки рішення про невиплату позивачу премії за серпень 2017 року було законним та обґрунтованим.

Відповідач не надав рішення голови Укртрансбезпеки щодо розміру премії позивача за серпень 2017 року, тому суд визнав, що позбавлення (у розумінні - невиплата) премії було безпідставним.

Проти доводів Укртрансбезпеки відносно того, що позбавлення премії позивача не вимагало видання відповідного наказу, свідчить і те, що пунктом 5 розділу І Типового положення про преміювання державних службовців органів державної влади, інших державних органів, їхніх апаратів (секретаріатів), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 13.06.2016 № 646 відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 52 Закону № 889, чітко встановлено, що розмір премії державного службовця встановлюється керівником державної служби в державному органі шляхом видання відповідного наказу (розпорядження).

Крім того, відповідно до наданих Укртрансбезпекою документів (т. спр. 2, арк. 11-14), в.о. начальника Управління, ініціюючи позбавлення ОСОБА_1 премії за серпень 2017 року, навів різні підстави для цього: «безпідставне залишення робочого місця 22.08.2017 та несвоєчасне звітування про виконану роботу при рейдових або інших перевірках» та «низькі показники». Доказів «низьких показників» (а саме ця підстава була зазначена в «Обґрунтуванні подання щодо встановлення місячної премії державним службовцям та працівникам Укртрансбезпеки за серпень 2017 року») у роботі ОСОБА_1 в серпні 2017 року відповідач не надав.

З урахуванням наведеного суд встановив, що відповідач допустив порушення права позивача на отримання премії.

Як вказано у частині третій статті 5 Закону № 889, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

На думку суду, позовні вимоги, що заявлені в зв'язку з безпідставною невиплатою ОСОБА_1 премії за серпень 2017 року (порушенням законодавства про оплату праці), не є справою, про яку вказано у частині п'ятій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Саме такий інший строк встановлено частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю, тому суд відхилив доводи відповідача про необхідність застосування судом наслідків пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судовий збір в сумі 528,60 грн., сплачений за забезпечення позову, розподілу не підлягає, оскільки клопотання про забезпечення позову було розглянуто судом та у його задоволенню позивачу відмовлено.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54034, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.03.2018 № 30-д «Про накладення дисциплінарного стягнення».

3. Визнати протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті про позбавлення премії ОСОБА_1 за результатами роботи у серпні 2017 року та у березні 2018 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, 54034, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1409,60 грн. (сплачений платіжними квитанціями від 23.03.2018 № 0.0.997380966.1 та від 26.04.2018 № 0.0.1022475522.1), витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

рішення суддею 25 червня 2018 року