Рішення № 74897367, 25.06.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №813/2133/18

25 червня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1135 о/с від 06.04.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області;

поновити ОСОБА_1 на посаді помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 07.04.2018 року;

зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років час перебування у вимушеному прогулі з 07.11.2015 року по 28.02.2018 року, що становить 2 роки 5 місяців;

стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.03.2018 року по день винесення судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Головного управління МВС України у Львівській області від 06.04.2018 року №1134 о/с, на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року у справі №813/4340/17, позивача було поновлено на посаді помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 13.04.2017 року. Наказом від 06.04.2018 року №1135 о/с Головного управління МВС України у Львівській області позивача звільнено з органів внутрішніх справ за п.64 "г" (через скорочення штатів). Таке звільнення позивач вважає протиправним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та порушує його конституційні права.

Ухвалою суду від 04.05.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем на день розгляду справи відзиву на позовну заяву не подано.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з січня 07.07.2000 року.

Станом на 06.11.2015 позивач перебував на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області.

Наказом №848 о/с від 06.11.2015 року ОСОБА_1 звільнений з займаної посади.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС України у Львівській області №848 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення ОСОБА_1, помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського районного відділу ГУМВС України у Львівські області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського районного відділу ГУМВС України у Львівські області з 07.11.2015 року. Стягнуто з Миколаївського районного відділу ГУМВС України у Львівській області на користь ОСОБА_1 8179 грн. 53 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за виключенням податків та інших обов'язкових платежів.

Наказом ГУМВС України у Львівській області від 11.04.2017 року №1033 скасовано наказ 848 о/с та поновлено позивача на посаді помічника начальника відділу оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 07.11.2015 року. Однак, наказом від 11.04.2017 №1038 о/с ОСОБА_2 повторно звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів).

Позивач - ОСОБА_2 оскаржив наказ №1038 о/с "Про звільнення" від 11.04.2017 року в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі 813/1763/17 наказ №1038 о/с "Про звільнення" від 11.04.2017 року визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов'язано поновити позивача на посаді помічника начальника відділу оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 12.04.2017 року.

Наказом №1099 о/с "Про виконання рішення суду" від 17 листопада 2017 року ГУ МВС України у Львівській області поновлено позивача на вищевказаній посаді з 12.04.2017 року.

Проте, наказом № 1100 о/с " Про звільнення" від 17 листопада 2017 року ОСОБА_2 повторно звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів) з 12.04.2017 року.

ОСОБА_2 оскаржив наказ №1100 о/с "Про звільнення" від 12.04.2017 року в судовому порядку.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі №813/4340/17 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 1100 о/с від 17.11.2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 12.04.2017 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника начальника відділу оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 13 квітня 2017 року; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 38465 (тридцять вісім тисяч чотириста шістдесят п'ять) гривень грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів; постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4789 (чотири тисячі сімсот вісімдесят дев'ять) гривень 16 копійок звернуто до негайного виконання.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.04.2018 №1134 о/с скасовано наказ 1100 о/с, та поновлено позивача на посаді помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 12.04.2017 року. Проте, наказом від 06.04.2018 №1035 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за п.64 "г" (через скорочення штатів).

Позивач не погоджується з наказом про звільнення з посади з огляду на його протиправність, яка встановлена судовими рішеннями у справі №813/1763/17 та у справі №813/4340/17. Зокрема, вказує, що попередні звільнення зі служби відбулися за аналогічних підстав, що й у спірному випадку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 року та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року.

Пунктом 64 "г" вказаного Положення передбачено, що особи середнього, старшого і начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду трудових спорів" (з подальшими змінами) при розгляді трудових спорів, пов'язаних із звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності штату працівників, чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази зміни в організації виробництва і праці, того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне звільнення.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Вказаний Закон опублікований 06.08.2015 в газеті "Голос України" та відповідно до його Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 07.11.2015, крім, зокрема, п. п. 8, 11 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем опублікування Закону, тобто 07.08.2015.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п.п.9, 10 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним вказаним Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування вказаного Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у вказаному пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Зазначені особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного у вказаному пункті терміну на підставах, визначених Положенням.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №813/1763/17 судом встановлено, що відповідач не надав жодних доказів того, що позивач відмовився від подальшого проходження служби в поліції, а також доказів того, що позивачу було запропоновано в подальшому проходити службу в органах поліції, а відтак суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вищевказаних вимог закону при винесені наказу про звільнення № 1038 о/с від 11.04.2017.

Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі №813/4340/17 судом також встановлено, що відповідач при прийнятті наказу від 17.11.2017 №1100 о/с зобов'язаний був розглянути можливість подальшого використання позивача на службі, та з'ясувати наявність наміру проходити службу в Національній поліції.

Розглядаючи дану справу суд дійшов до висновку про грубе порушення прав позивача та фактичне ухилення відповідача від виконання рішень суду, про що свідчить формальне видання наказу про поновлення позивача на посаді, та одразу в цей же день його звільнення.

Суд відзначає, що звільнення позивача згідно наказу №1135 о/с від 06.04.2018 року було здійснено за аналогічних обставин, яким постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №813/1763/17 та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі №813/4340/17 надано правову оцінку.

Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 28.10.2014 року та 04.11.2014 року встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 06.04.2018 року №1135 о/с позивача звільнено з посади помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області.

Таким чином, позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області.

У зв'язку з протиправністю наказу відповідача від 06.04.2018 року №1135 о/с "Про звільнення" та з урахуванням абзацу 2 пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, згідно з яким днем звільнення вважається останній день роботи, позивача належить поновити з 14.04.2017 року.

З огляду на наведене, позовні вимоги в частині дати поновлення позивача на посаді необхідно задовольнити частково, оскільки 13.04.2017 вважається останнім робочим днем позивача.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за увесь час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Суд звертає увагу, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №813/1763/17 на користь позивача стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.04.2017 по 27.06.2017 в сумі 10884, 50 грн. за виключенням податків і зборів. Крім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року у справі №813/4340/17 на користь позивача стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 28.06.2017 по 28.02.2018 в сумі 38465,00 грн. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Таким чином, тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок прийняття протиправного наказу відповідача від 06.04.2018 №1135 о/с необхідно обраховувати з 01.03.2018 по 25.06.2018, що становить 117 календарних дні.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою від 18.08.2016 № 8905 розмір грошового забезпечення позивача за вересень 2015 року становив 4258,16 грн., за жовтень 2015 року - 5320,15 грн. У вересні та жовтні 2015 року - 61 календарний день. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 157 грн. ((4258,16 грн. + 5320,15 грн.) : 61). З урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу 117, розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить 18369,00 грн. (157 грн. х 117 дні), який і підлягає до стягнення з ГУ МВС України у Львівській області в користь позивача.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Що стосується позовної вимоги позивача про зарахування ОСОБА_1 до вислуги років час перебування у вимушеному прогулі з 07.11.2015 року по 28.02.2018 року, що становить 2 роки 5 місяців, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 07 листопада 2015 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 13 квітня 2017 року.

Відтак, у разі виконання відповідачем рішень суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 позивачу зарахується час вимушеного прогулу.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, що при видачі відповідачем наказів про поновлення на посаді помічника начальника відділу оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 року відповідачем не зараховувався вимушений прогул з 07.11.2015 року по 28.02.2018 року до вислуги років.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при вивільненні працівників міліції (зокрема, створення територіальних органів впродовж місяця, з дня набрання чинності згаданим Законом), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

В іншому випадку, держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов слід задоволити частково. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1135 о/с "Про звільнення" від 06.04.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 13.04.2017 року. Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника начальника відділу оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області з 14 квітня 2017 року. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 18369 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4710 (чотири тисячі сімсот десять) гривень 00 копійок звернути до негайного виконання.

Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір з сторін не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1135 о/с "Про звільнення" від 06.04.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника начальника відділу-оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 13 квітня 2017 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді помічника начальника відділу оперативного чергового чергової частини штабу Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області з 14 квітня 2017 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Григоренка, 3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 18 369 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 00 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення на його користь грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4 710 (чотири тисячі сімсот десять) грн. 00 коп. звернути до негайного виконання.

Відмовити у задоволені позовної вимоги про зарахування ОСОБА_1 до вислуги років час перебування у вимушеному прогулі з 07.11.2015 року по 28.02.2018 року, що становить 2 роки 5 місяців.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Крутько О.В.