Рішення № 74897320, 25.06.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

25 червня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1667/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

представника позивача: Шевченка Д.В.

представника відповідача: Галушки М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови від 17.05.2018 у виконавчому провадженні № 54694771,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» (далі - позивач, ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот») до Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови від 17.05.2018 у виконавчому провадженні № 54694771.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 15.08.2017 Луганським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 812/930/17 щодо стягнення з ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 за період з 01.05.2017 по 30.06.2017 у розмірі 6840843,34 грн.

17.05.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області було винесено постанову (ВП № 54694771) про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою було описано та накладено арешт на наступне майно ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», а саме вантажні вагони №№ 59060061, 59232108, 59232132, 59232256, 59232264, 59584169, 59382481, 59382507.

Окрім цього вищенаведеною постановою було призначено відповідальним зберігачем фізичну особу ОСОБА_3, та встановлено обмеження права відчуження, знищення та пошкодження.

Жодного обмеження права користування майном в постанові зазначено не було. Натомність передача майна на зберігання іншій особі є безперечним порушенням права власності, передбаченого та гарантованого ст.317 Цивільного кодексу України та ст.41 Конституції України.

Заявник не погоджується з вищенаведеною постановою, вважає її винесеною з порушенням норм діючого законодавства, а дії державного виконавця незаконними.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця, відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушки Маргарити Володимирівни «Про опис та арешт майна (коштів) боржника» від 17.05.2018 у виконавчому провадженні № 54694771, якою було описано та накладено арешт на вантажні вагони №№ 59060061, 59232108, 59232132, 59232256, 59232264, 59584169, 59382481, 59382507.

Також позивачем у позовній заяві, заявлено клопотання про поновлення строк звернення до суду. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивачем було подано у встановлені строки адміністративний позов, а саме 25.05.2018. Проте, помилково було вказано неналежного відповідача, а також не додано доказів сплати судового збору, про що було винесено ухвалу від 04.06.2018 та надано строк на усунення недоліків. 12.06.2018 було надано виправлений адміністративний позов та додано документ про сплату судового збору, проте знову помилково було зазначено невідповідний код ЄДРПОУ, у зв'язку із чим адміністративний позов було повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 15 червня 2018 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 червня 2018 року. Цією ж ухвалою визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено Приватному акціонерному товариству «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» строк звернення до суду з адміністративним позовом.

20 червня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (а.с.21-28).

У своєму відзиву відповідач зазначив, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області перебуває зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості з ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь Управління пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьк Луганської області, до складу якого входять декілька виконавчих документів, в тому числі виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 № 812/623/17 про стягнення з ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах за списком №1 за період з 01.01.2017 по 30.04.2017 у розмірі 13758441,06 грн.

Також відповідач посилаючись на ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюється виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

За таких обставин відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити за необґрунтованістю.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено на 25 червня 2018 року.

У судовому засідання представник позивача надав пояснення щодо суті позовних вимог, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у відзиву на позов. Крім того, представник відповідача зазначив, що визначати зберігача арештованого майна це право виконавця. Жодних критеріїв, за якими виконавець може визначати зберігача законом не визначено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку необґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджується належними та допустимими доказами наступні обставини у справі.

В провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області Галушка М.В. перебуває зведене виконавче провадження 54786377, за виконанням виконавчих листів Луганського окружного адміністративного суду № 812/930/17 від 15.08.2017 та № 812/623/17 від 15.08.2017 про стягнення з ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованості (а.с.30 - 138).

26 вересня 2017 року винесено постанову про арешт майна боржника (а.с. 47) та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 51, 52).

Постановою від 28 вересня 2017 року накладено арешт на кошти боржника ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на загальну суму 22 659 212, 84 грн (а.с.59).

09 жовтня 2017 року головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.61-68).

15 січня 2018 року головним державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника (а.с.72).

27 лютого 2018 року за вихідним № 1316 відповідач направив на адресу ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» вимогу про забезпечення проведення виконавчих дій, які пов'язані з виявленням, описом та арештом майна боржника, 06 березня 2018 року о 10-00 за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Зелена, 5 (а.с.80).

Відповідно до розпоряджень № 51211863 від 22.03.2018, № 51211617 від 22.03.2018, № 51230118 від 22.03.2018, № 51211942 від 22.03.2018, № 51211307 від 22.03.2018, № 51230576 від 22.03.2018, № 51211942 від 22.03.2018, № 51230118 від 22.03.2018, № 51211617 від 22.03.2018, № 51211863 від 22.03.2018, № 51211307 від 22.03.2018, № 51230576 від 22.03.2018, платіжних доручень № 411 від 23.03.2018, № 409 від 23.03.2018, № 407 від 23.03.2018, № 421 від 23.03.2016, № 414 від 23.03.2018, № 420 від 23.03.2018, № 422 від 23.03.2018, № 408 від 23.03.2018, № 410 від 23.03.2018, № 412 від 23.03.2018, № 413 від 23.03.2018, № 419 від 23.03.2018 стягнуто з боржника кошти у розмірі 384 842, 54 грн (а.с.88-111).

26 березня 2018 року за вихідним № 2258 відповідач направив на адресу ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» вимогу про забезпечення проведення виконавчих дій, які пов'язані з виявленням, описом та арештом майна боржника, 02 квітня 2018 року за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5 (а.с.113-114).

Постановою від 30 березня 2018 року накладено арешт на все рухоме майно боржника ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 659 212, 84 грн. (а.с.116).

Постановою від 17 травня 2018 року здійснено опис та накладено арешт на майно боржника, а саме: вантажні вагони №№ 59060061, 59232108, 59232132, 59232256, 59232264, 59584169, 59382481, 59382507 (а.с.134-137). Так, пунктом 2 постанови зазначено, що на описане майно накладено арешт та встановлено обмежено права: відчуження та знищення, пошкодження. Пунктом 3 постанови призначено відповідального зберігача та попереджено його про кримінальну відповідальність фізичну особу ОСОБА_3.

Спірним питанням є правомірність дій відповідача щодо передачі арештованого майна за постановою від 17.05.2018 іншій особі та обмеження права користування арештованим майном.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця.

Так, відповідно до ч.1 цієї статті виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Статтею 56 Закону № 1404 встановлено порядок арешту та вилучення майна боржника.

Так, частиною 2 цієї статті встановлено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Частиною 1 статті 58 Закону № 1404 майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині 8 статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.

Відповідно до ч.4 ст.58 Закону № 1404 виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

З аналізу зазначених норм вбачається, що виконавець під час арешту майна може:

- обмежити право користування майном;

- здійснити опечатування або вилучення його у боржника;

- передати на зберігання іншим особам;

- передати на зберігання боржникові.

Зазначені дії виконавця під час арешту майна є дискрецією суб'єкта владних повноважень, якій вільний у виборі останнього.

Але вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

У судовому засіданні сторони надали пояснення, що до проведення та під час опису майна позивачем було зазначено про необхідність використання описаного майна, а саме вантажних вагонів для повноцінного впровадження технологічного процесу виробництва, що не було враховано відповідачем.

Арешт майна за своєю суттю є накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Відповідно до п.10 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані:

назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо);

якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису;

якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування;

прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач);

відмітка про роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт;

якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження;

відмітка про роз'яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця;

зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова відповідає вимогам Закону № 1404 та Інструкції № 512/5.

Відповідно до ст.319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Водночас, очевидним є те, що правомочності власника не є "безлімітними", законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності.

Складність визначення змісту права на мирне володіння майном, гарантованого ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, полягає у тому, що вказане право, як і більшість інших прав, не є абсолютним.

У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначаються правові підстави обмеження означеного права, що не вважаються, на думку Європейського суду, порушенням Конвенції. Зокрема, Конвенцією визначено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому, суд при вирішенні цього спору застосовує закріплений у судовій практиці Європейського Суду з прав людини принцип "належного урядування", який передбачає, що у разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справі "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява N 21151/04, від 8 квітня 2008 року).

З урахуванням того, що на виконанні відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Луганській області знаходиться зведене виконавче провадження з виконання виконавчих листів Луганського окружного адміністративного суду № 812/930/17 від 15.08.2017 та № 812/623/17 від 15.08.2017 про стягнення з ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області заборгованості, та виконавцем в межах та у спосіб визначений законом здійснив виконавчі дії - опис та арешт майна боржника, та враховуючи те, що вчинення дій щодо визначення відповідальної особи за зберігання арештованого майна є дискрецією суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот».

Питання про розподіл судових витрат в силу ст.139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання незаконною та скасування постанови від 17.05.2018 у виконавчому провадженні № 54694771 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Ірметова