Рішення № 74897280, 19.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року № 810/2917/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа: ДП «Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН, про оскарження рішень та зобов'язання вчинити певні дії ,

в с т а н о в и в:

Гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14.07.2015 № 48-1072 про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

-визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

-зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення від 14.07.2015 № 48-1072 є протиправним, оскільки земельна ділянка за вказаною адресою відноситься до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. При цьому, з посилання на ч. 4 ст. 122 ЗК України позивач стверджує, що передача даної земельної ділянки у власність відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Київській області, а не Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

У той же час, на думку позивача, Головне управління Держгеокадастру у Київській області протиправно відмовило у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у приватну власність з посланням на те, що вирішення даного питання належить до компетенції саме Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Ухвалою суду від 31.08.2017 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 27.09.2017, яке відкладено на 09.10.2017 за клопотанням позивача.

Судове засідання 09.10.2017 відкладено на 30.10.2017 у зв'язку із неявкою відповідачів.

У зв'язку із необхідністю надання сторонами доказів у судовому засіданні 30.10.2017 судом оголошено перерву.

Судові засідання 20.11.2017, 13.12.2017, 25.01.2018 відкладено за клопотанням представників сторін.

Також у судовому засіданні 25.01.2018 судом прийнято рішення про розгляд даної адміністративної справи у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін за правилами, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

У судовому засіданні 19.02.2018 судом прийнято рішення про залучення до участі у розгляді даної адміністративної справи ДП Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у зв'язку із чим оголошено перерву до 21.03.2018.

Судове засідання 21.03.2018 відкладено на 19.04.2018 за клопотанням учасників справи.

До судового засідання 19.04.2018 сторони, належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не прибули, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертались.

Представник позивача звернувся до суду із письмовим клопотанням, в якому вказав, що просить суд розглядати дану адміністративну справу за його відсутності та відсутності позивача.

Представник Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області також звернувся до суду із письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що дана земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах с. Фурси.

Представник ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомив суд про те, що не заперечує проти розгляду справи у порядку письмового провадження.

У письмових запереченнях проти позову представник ГУ Держгеокадастру у Київській області просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що за наявною інформацією вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні ДП «Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН, відноситься до земель комунальної форми власності сільськогосподарського призначення та розташована в межах с. Фурси. Отже, повноваження щодо прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у приватну власність належать відповідному органу місцевого самоврядування (а.с. 43 - 46).

Третя особа про причини неявки свого представника суд не повідомила, із клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталась.

На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 204 КАС України судом прийнято рішення про розгляд даної адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

У червні 2015 року гр. ОСОБА_1 звернувся до голови Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення господарства за адресою: с/ст АДРЕСА_1 (а.с. 185).

Рішенням Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14.07.2015 № 48-1072 гр. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Листом № 29-10-0.17-83/121-17 від 27.03.2017 Миронівське управління у Білоцерківському районі та м. Білій Церкві ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило представника гр. ОСОБА_1 про те, згідно Національної кадастрової системи земельні ділянки ДП «Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН відносяться до земель державної форми власності сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (а.с. 9).

З посиланням на викладене, а також те, що ДП «Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН погоджено надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність (а.с. 11), позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою від 17.05.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Листом від 14.06.2017 № В-15927/0-10030/6-17 ГУ Держгеокадастру у Київській області повідомило гр. ОСОБА_1, що вказана земельна ділянка розташована в межах населеного пункту та належить територіальній громаді, а тому підстави для надання такого дозволу відсутні (а.с. 15).

Вважаючи, що рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14.07.2015 № 48-1072 та відмова Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у приватну власність є протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи слідує, що Державним підприємством «Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва «УКРНДПІЦИВІЛБУД» був виготовлений генеральний план сіл Фурси та Чмирівка, який погоджений Білоцерківською РДА розпорядженням від 20.03.2014 та затверджений рішенням Фурсівської сільської ради від 04.03.2014 № 35-741.

На підставі даного генерального плану та рішення Фурсівської сільської ради від 04.03.2014 № 35-756 був виготовлений Проект землеустрою щодо встановлення меж сіл Фурси та Чмирівка (а.с. 80 - 160).

У подальшому проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл Фурси та Чмирівка затверджений рішенням Білоцерківської районної ради від 12.03.2015 № 40-427.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування» (далі - Закон № 280/97) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частинами першою, другою статті 59 даного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Частиною першою статті 71 Закону № 280/97 передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною сьомою вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що згідно із пунктом «а» частини 2 статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Отже, в межах населених пунктів можуть перебувати земельні ділянки, зокрема, державної власності, які не перебувають комунальній власності відповідних територіальних громад.

Частинами 1, 4 статті 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Так, зі змісту Опису меж території Фурсівської сільської ради, який є частиною зазначеного вище Проекту землеустрою щодо встановлення меж сіл Фурси та Чмирівка слідує, що в межах Фурсівської сільської ради знаходяться землі державної власності, зокрема, ДП «Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН (а.с. 113).

При цьому, згідно зі змісту наданого представником позивача Витягу з Державного земельного кадастру від 26.03.2018 № НВ-3211319462018 про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 слідує, що дана земельна ділянка площею 44.5787 га відноситься до державної форми власності.

Представниками відповідачів не заперечувалось, що вказаний Витяг містить інформацію щодо саме тієї земельної ділянки, яка була у використанні ДП «Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН та з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення із якої у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,05 га звертався позивач.

З урахуванням положень статті 122 ЗК України щодо розмежування повноважень щодо передачі у власність або у користування для всіх потреб земельних ділянок, а також того, що земельна ділянка, яка була у користуванні ДП «Експериментальна база «Олександрія» Інституту захисту рослин НААН належить до державної форми власності, суд приходить до висновку, що Фурсівська сільська рада при прийнятті рішення від 14.07.2015 № 48-1072 діяла не у межах та не у спосіб, визначені законом, а тому дане рішення є протиправним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14.07.2015 № 48-1072 про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є обґрунтованими, а тому адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Київській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №В-15927/0-10030/6-17 слідує, що підставою для відмови позивачу у наданні вказаного дозволу є те, що земельна ділянка розташована в межах населеного пункту - с. Фурси.

Отже, з посиланням на положення частин 1, 4 статті 122 ЗК України ГУ Держгеокадастру у Київській області вважає, що надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки у приватну власність відноситься до повноважень саме Фурсівської сільської ради.

Проте, з урахуванням наведених вище обставин суд вважає, що такий висновок ГУ Держгеокадастру у Київській області є необґрунтованим, оскільки позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка хоч і знаходиться в адміністративних межах у с. Фурси, але є земельною ділянкою державної власності.

Відповідно, з урахуванням вимог частини 4 статті 122 ЗК України повноваження щодо передачі такої земельної ділянки у власність належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, у даному випадку - ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Враховуючи викладене, відмова ГУ Держгеокадастру у Київській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є протиправною, а тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідачі не надали суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довели правомірності оскаржуваних рішень.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Київській області надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

На обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що зобов'язання судом відповідача вчинити певні дії, які належать до повноважень останнього, не є посяганням на його виключну компетенцію, адже суд не надає дозвіл на розробку проекту землеустрою, а може зобов'язати відповідний орган державної влади надати такий дозвіл, що, на думку позивача, є лише формою примусу з боку держави дотримуватись режиму законності.

Суд не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Дійсно, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, частиною сьомою статті 118 ЗК України такому органу надано повноваження і щодо відмови у наданні дозволу з чітко визначених підстав.

У той же час, у суду відсутні повноваження зі встановлення наявності або відсутності підстав для відмови у наданні дозволу, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьої статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Отже, суд не може оцінювати повноту доданих позивачем документів до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наявність передбачених частиною сьомою статті 118 КАС України підстав для відмови у наданні такого дозволу, та, відповідно, не має повноважень для того, щоб зробити висновок про необхідність надання такого дозволу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення» вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Як вже було зазначено вище, суд вважає протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Київській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Фурси, селекційна станція «АДРЕСА_1

У той же час, суд, вважає що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, шляхом зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Київській області повторно розглянути заяву позивача про надання такого дозволу з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 1 920,00 грн. (квитанція від 23.08.2017 № QS43728901).

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати у сумі 1 280,00 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48, ідентифікаційний код 04363225) від 14.07.2015 № 48-1072 про надання гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: с. Фурси, селекційна станція «АДРЕСА_1

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) у наданні ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) повторно розглянути клопотання гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішення.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14, ідентифікаційний код 39817550) судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Стягнути на користь гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (09150, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, 48, ідентифікаційний код 04363225) судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.