Ухвала суду № 74897070, 23.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/646/17

категорія 8.2.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування рішення №162 від 08.02.2017,

встановив:

04 червня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відповідно до змісту якого заявник просить повернути судовий збір, сплачений згідно квитанції від 06.03.2017.

В обґрунтування вказаної заяви зазначає, що на момент подання позовної заяви у неї були наявні пільги щодо сплати судового збору, передбачені п.9, п.10, ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Судовий розгляд заяви, призначений на 18.06.2018 о 14:00, було відкладено на 19.06.2018 о 10:40 у зв'язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.

В судове засідання, призначене на 19.06.2018 о 10:40 сторони та учасники справи не з'явилися. Перед початком судового засідання подали до відділу документального забезпечення суду клопотання про розгляд заяви у порядку письмового провадження.

Керуючись приписами ч.3 ст.194, ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вважає за можливе провести розгляд заяви у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору, суд дійшов висновку про її необґрунтованість з наступних підстав.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 у справі №806/646/17 у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 квітня 2018 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 27.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 залишено без змін.

Питання розподілу судових витрат регламентовано статтею 139 КАС України.

Положеннями статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що у випадку відмови у задоволенні позовних вимог понесені позивачем судові витрати за рахунок відповідача не відшкодовуються та поверненню не підлягають, а тому заява в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо доводів заявника в частині наявності пільг по сплаті судового збору та його повернення як помилково сплаченого, суд зазначає наступне.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Положеннями Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень відкритих в органах казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах казначейства, які вказані у поданні або заяві платника.

Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може відбуватись шляхом повернення готівковими коштами за чеком органу казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Таким чином, для повернення помилково сплаченого судового збору платник повинен звернутись до відповідного органу Державної казначейської служби України за місцем помилково зарахованого платежу із заявою про отримання подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком № 787. Також до заяви необхідно додати оригінал або банківську копію документа про сплату судового збору, копію паспорта та копію ідентифікаційного коду, копію довіреності для представників юридичних осіб.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору не може бути задоволена у спосіб, визначений заявником, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 139, 194, 204, 205, 229, 243, 248, 250, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про повернення судового збору - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до положень статей 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст ухвали складено: 23 червня 2018 року.

інше відмова у задоволенні заяви про повернення судового збору