Рішення № 74897051, 18.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2018 р. Справа№805/2384/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Селидівського міського управління соціального захисту населення

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидівського міського управління соціального захисту населення відповідно до якого просив суд визнати протиправним дії щодо прийняття рішення від 04.12.2017 року про відмову у призначення щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року; зобов'язати здійснити нарахування та виплату щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року та зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, керуючись Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», був змушений залишити своє постійне місце проживання у м. Донецьку та переміститися до м. Селидове Донецької області.

29.03.2017 року він працевлаштувався до ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» на посаду заступника директора з перевезень.

18.04.2017 року Управлінням соціального захисту він був поставлений на облік внутрішньо переміщених осіб.

19.04.2017 він звернувся до відповідача з питанням призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на наступний період.

Відповідачем усно надана відповідь щодо відмови, оскільки позивач не працевлаштувався на протязі 4 місяців згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 p. №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (в редакції від 22.12.2016 року). Але така допомога йому не була призначена.

08.08.2017 року позивач звернувся з письмовою заявою до УСЗН Селидівської міської ради з вимогою роз'яснити правові підстави відмови в призначенні йому соціальної допомоги.

В серпні 2017 року була отримана відповідь від 18.08.2017 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання, оскільки відповідно до п. 7 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, якщо працездатна особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняється. Однак вмотивоване рішення з цього приводу не приймалося.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо фактичної відмови в призначенні адресної допомоги без прийняття вмотивованого рішення, позивач звернувся до Селидівського міського суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Селидівського міського суду від 04.12.2017 року по справі № 242/4651/17 позов було задоволена частково. Відповідача було зобов'язано прийняти вмотивоване рішення щодо призначення адресної допомоги позивачу.

04.12.2017 року відповідачем було виконано рішення суду та прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу адресної допомоги.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просив суд:

- визнати протиправними дії щодо прийняття рішення від 04.12.2017 року про відмову у призначення щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року;

- зобов'язати здійснити нарахування та виплату щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року;

- зобов'язати відповідача подати у місячний строк звіт про виконання постанови суду.

Ухвалою від 05 квітня 2018 року суд залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 17 квітня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 14 травня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05 травня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд закрити провадження у справі на підставі ст. 238 КАС України у зв'язку з тим, що є рішення іншого суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами про тай самий предмет і з тих самих підстав.

Зазначив, що ОСОБА_1 у 2017 році вже звертався до Селидівського міського суду Донецької області з зазначеним позовом про той самий предмет із тих самих підстав.

04.12.2017 року Селидівським міським судому ухвалено рішення по справі №242/4651/17 відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено в задоволені заявлених позовних вимог, але суд вийшов за межі позовних вимог позивача і визнав протиправною бездіяльність Управління щодо неприйняття вмотивованого рішення за наслідками заяви ОСОБА_1 від 19.04.2017 p. № 612, та зобов'язав Управління прийняти рішення за результатами заяви ОСОБА_1 відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату, житлово-комунальних послуг затвердженого Постановою КМУ №505 від 1 жовтня 2014 року.

Ухвалою від 14 травня 2018 року суд відклав розгляд справи на 06 червня 2018 року.

14 травня 2018 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив, що предметом позову до відповідача у Донецький окружний адміністративний суд є рішення від 04.12.2017 року №Б/Н по відношенню до позивача. Це рішення жодного разу до цього не було предметом спору ні в одному суді.

Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

06 червня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

06 червня 2018 року суд відклав розгляд справи на 18 червня 2018 року.

18 червня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи положення частини 9 статті 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території.

Позивач з грудня 2014 року по квітень 2017 року перебував на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управління соціального захисту населення Мирноградської міської ради.

З 18 квітня 2017 року перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Селидівському міському управлінні соціального захисту населення, що підтверджується довідкою від 18 квітня 2017 року НОМЕР_2.

29 березня 2017 року позивач працевлаштувався до ВП «Автобаза» ДП «Селидіввугілля» на посаду заступника директора з перевезень, що підтверджується відомостями трудової книжки.

19 квітня 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою №612 щодо надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

25 травня 2017 року на запит відповідача від УСЗН Мирноградської міської ради була отримана особова справа позивача, відповідно до якої вбачалось, що рішенням УСЗН Мирноградської міської ради від 10.12.2014 року позивачу та членам його сім'ї дружині - ОСОБА_3 та сину - ОСОБА_4 було призначено допомогу з 08.12.2014 року по 07.06.2015 рік. На час призначення допомоги позивач не працював, за період призначення допомоги інформації щодо працевлаштування не надавав, у зв'язку з чим розмір допомоги позивачу через 2 місяці було зменшено на 50 %, а на наступні два місці виплата допомоги позивачу припинилась.

04 листопада 2015 року позивач повторно звернувся до УСЗН Мирноградської міської ради з заявою про призначення допомоги. Рішенням УСЗН позивачу було відмовлено в призначенні допомоги відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року.

З підстав викладеного позивачу допомога призначена не була.

08 серпня 2017 року позивач звернувся до Селидівського міського управління соціального захисту населення з письмовою заявою за роз'ясненням щодо не отримання соціальної допомоги.

За наслідками звернення, листом від 18.08.2017 року №А063-516.3.0/14 відповідачем відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» була надана інформація, відповідно до якої зазначено, що позивач не має право на отримання допомоги, оскільки відповідно до п. 7 Постанови КМУ №505 від 01.10.2014 року, якщо працездатна особа не працевлаштувалась протягом двох місяців з дня призначення допомоги, її розмір на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період припиняється.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо фактичної відмови в призначені адресної допомоги без прийняття вмотивованого рішення позивач звернувся до Селидівського міського суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Селидівського міського суду від 04.12.2017 року по справі № 242/4651/17 позов задоволена частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради, щодо неприйняття вмотивованого рішення за наслідками заяви ОСОБА_1 №612 від 19.04.2017 р. щодо надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 №612 від 19.04.2017 р. відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 1 жовтня 2014 р. № 505.

На виконання рішення суду відповідачем прийнято рішення від 04 грудня 2017 року про відмову в призначенні допомоги відповідно до п. 7 Порядку №505.

Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає «Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до пункту 3 Положення Порядку №505 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Згідно з пунктом 7 Порядку №505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

При цьому, суд зазначає, що пункт 3 Порядку № 505 не передбачає абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки на такий строк допомога призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505.

Як встановлено судом позивач 19 квітня 2017 року звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги та додав документ, що підтверджував його працевлаштування.

Суд звертає увагу, що з моменту припиненням УСЗН Мирноградської міської ради виплати позивачу грошової допомоги з підстав його не працевлаштуванням протягом двох місяців з дня призначення такої виплати, (у 2015 році) та до моменту звернення до відповідача із заявою про призначення адресної допомоги (у 2017 році) пройшло більш ніж шість місяців так званої заборони на отримання грошових виплат.

Таким чином, оскільки пункт 3 Порядку №505 вичерпав свою дію щодо позивача, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги за його заявою від 19.04.2017 року.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про необхідність закриття провадження у справі на підставі ст. 238 КАС України у зв'язку з тим, що є рішення іншого суду, що набрало законної сили у справі між тими самими сторонами про тай самий предмет і з тих самих підстав.

Рішення Селидівського міського суду від 04.12.2017 року по справі №242/4651/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради стосувалось бездіяльності відповідача щодо не прийняття вмотивованого рішення за наслідками його заяви від 19.04.2017 року, тоді як в даній справі оскаржується вже рішення від 04.12.2017 року прийняте в наслідок виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення прав позивача на соціальний захист, гарантований Конституцією України, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання поновити виплату адресної допомоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі не подання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

За таких обставин, суд приходить до переконання про необхідність зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Позивачем при подані позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Селидівського міського управління соціального захисту населення про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Селидівського міського управління соціального захисту населення щодо прийняття рішення від 04.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) у призначення щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року.

Зобов'язати Селидівське міське управління соціального захисту населення (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 8, ЄДРПОУ 25953888) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1) щомісячної адресної грошової допомоги на наступний шестимісячний строк як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 19.04.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидівського міського управління соціального захисту населення (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 8, ЄДРПОУ 25953888) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору у розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

Зобов'язати Селидівське міське управління соціального захисту населення Селидівське міське управління соціального захисту населення (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Пушкіна, 8, ЄДРПОУ 25953888), як суб'єкта владних повноважень, подати протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.