Рішення № 74897039, 23.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року м. Житомир справа № 806/2228/18

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити та здійснити нарахування пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1;

- зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію та здійснити її перерахунок відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що має право на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вказує, що у квітні 2018 року позивач зверталася до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою про призначення пільгової пенсії, однак, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною, а орган пенсійного фонду має прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи..

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.162, ч.1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 21-22).

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

ОСОБА_1 є постраждалою 4 категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.02.1993, виданого Новоград-Волинською райдержадміністрацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 село Федорівка Новоград-Волинського району Житомирської області віднесене до зони посиленого радіоекологічного контролю (IV зона).

Встановлено, що та не заперечується сторонами, що позивач зверталась до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії з урахуванням вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зі зменшенням пенсійного віку.

Відповідач листом від 04.04.2018 повідомив позивачу, що рішенням в.о. начальника Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2018 №26 (а.с. 13) позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначено, що для підтвердження статусу постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 від 01.02.1993, виданого Новоград-Волинською райдержадміністрацією, що суперечить ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, дане посвідчення видане на "ОСОБА_1", а згідно паспортних даних прізвище позивача "ОСОБА_1" (а.с. 12 та зворот)

Не погоджуючись з оскаржуваною відмовою та вважаючи її протиправною, наголошуючи, що позивач має право на призначення пенсії з урахуванням вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи рішення в.о. начальника Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2018 №26 на відповідність ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру регламентовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII. (далі - Закон №796-ХІІ)

Пунктом четвертим частини першої статті 14 Закону №796-XII визначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема як особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ встановлено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до абз.7 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Згідно з ч.3 ст.55 Закону №796-ХІІ призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення пенсійного віку мають особи, які мають страховий стаж не менше 15 років до 01.01.2018.

Частинами першою-третьою статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації), та вік.

Суд звертає увагу, що позивач має посвідчення громадянина, який постійно проживає та працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_2 від 01.02.1993 (а.с. 11), яке було видано уповноваженим на той час органом, а саме: Новоград-Волинською райдержадміністрацією, яке було дійсним і не підлягало перереєстрації. Факт правомірності видачі Новоград-Волинською райдержадміністрацією посвідчення також підтверджується наявною у матеріалах справи копією рішення координаційного комітету по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи від 05.11.1992 №21. (а.с. 25)

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 позивач з 15.08.1998 по 19.11.1997 постійно працювала в зоні посиленого радіоекологічного контролю в с. Федорівка. (а.с. 15-16)

Згідно з довідкою виконкому Брониківської сільської ради старостинського округу №7 с. Федорівка від 28.03.2018 №7-155 Федорівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (раніше - Федорівська середня школа) розташована в с. Федорівка Новоград-Волинського району, яке до 31.12.2014 відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю. (а.с. 14)

Таким чином, з урахуванням паспортних даних (а.с. 9-10), посвідчення громадянина, який постійно проживає та працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_2 від 01.02.1993, виданого Новоград-Волинською райдержадміністрацією (а.с. 11), трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 15-16) та довідки виконкому Брониківської сільської ради старостинського округу №7 с. Федорівка від 28.03.2018 №7-155 (а.с. 14) позивач постійно працювала та проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю в с. Федорівка.

Суд критично ставиться до доводів відповідача в частині видачі посвідчення на "ОСОБА_1" як підставу для відмови у призначенні пільгової пенсії та зазначає, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 12.12.1995, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 одружилися 12.12.1995, про що в книзі реєстрації актів про одруження 12.12.1995 зроблено запис №513. (а.с. 17)

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивач має право на пенсійне забезпечення відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права. Принцип верховенства права сформувався як інструмент протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них. Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Обмеження дискреційної влади як складова верховенства права і правової держави вимагає, насамперед, щоб діяльність як держави загалом, так і її органів, включаючи законодавчий, підпорядковувалася утвердженню і забезпеченню прав і свобод людини.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01 квітня 2018 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність рішення в.о. начальника Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2018 №26, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно наявної у матеріалах справи квитанції №36 від 18.05.2018 позивачем при зверненні із позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог та керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь позивача 704,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258, 261-263 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (пров. АДРЕСА_1, Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700. РНОКПП НОМЕР_1) до Новоград-Волинського об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Єрьоменка, 16, Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708. Код ЄДРПОУ 37808338) про визнання рішення протиправним, зобов'язання призначити та здійснити нарахування пенсії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.04.2018 №26 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пільгової пенсії.

Зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01 квітня 2018 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пільгової пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

Стягнути з Новоград-Волинського об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст рішення виготовлено: 23 червня 2018 року.