Рішення № 74897002, 19.06.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року м.Житомир справа № 806/2128/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Алексюк Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Томчука М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини А 3091 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, компенсацію втрати частини доходів,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними дії Військової частини А 3091 щодо не виплати індексації грошового забезпечення та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (без зміни місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року) за період з 01.01.2016 по день звільнення (21.12.2017) та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що після звільнення з військової служби їй стало відомо про те, що відповідачем не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення її зі списків особового складу, у зв'язку з чим вона зверталась до військової частини з приводу врегулювання питання виплати індексації грошового забезпечення, проте їй було відмовлено в нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення, а тому позивач за захистом своїх прав звернулась до суду.

Ухвалою суду від 14.05.2018 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмовому відзиві. В обґрунтування якого вказав, що у зв'язку із різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у державі, склалась складна фінансово-економічна ситуація. Крім того, зазначив, що у 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. З огляду на викладене, на виконання вимог телеграми Міністерства оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин роз'яснення від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що ОСОБА_3 проходила військову службу в Збройних Силах України на посаді старшого телефоніста радіо відділення радіо взводу польового вузла зв'язку військової частини А3091.

Наказом командира 26 артилерійської бригади №162-РС від 14.12.2017 молодшого сержанта ОСОБА_3 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я). Наказом ТВО командира військової частини А3091 (по стройовій частині) №167 від 21.12.2017 позивача виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення (а.с.18).

Позивач звернулась із заявою до командира в/ч А3091, в якій просила нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день її звільнення включно.

Від відповідача 10 квітня 2018 року позивач отримала відповідь №2512, в якій зазначено, що відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/1150 індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тоді як фінансовий ресурс, закладений Міністерством оборони України в кошторисі військової частини на січень 2016 року - лютий 2018 року не був розрахований на виплату індексації за відповідні періоди. Крім того, згідно роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. Враховуючи зазначене, підстав для нарахування та виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу немає (а.с.13).

Вважаючи таку бездіяльність військової частини А3091 протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до ст. 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідачем не доведено відсутність обставин, передбачених статтею 4 цього Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/1150 відповідно до якого, індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз'яснення, оскільки військова частина А3091 має керуватися та діяти відповідно до Закону №1282-XII, який має вищу юридичну силу, ніж вказане роз'яснення.

Посилання відповідача на відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, суд також не приймає до уваги, оскільки відсутність такого механізму не може позбавляти позивача на отримання належних їй сум невиплаченого доходу.

Що стосується посилання представника відповідача на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, то суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у рішення по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене, складна фінансово-економічна ситуація в державі жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, слід визнати протиправними дії військової частини А3091 щодо не виплати ОСОБА_3 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 21.12.2017.

При цьому, належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (без зміни місця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року) за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини (21.12.2017).

Щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, необхідною ознакою при вирішенні спору, є встановлення факту нарахування доходу, про що вказано в ст.3 цього Закону.

За змістом ст.4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З аналізу норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

При цьому, як вже було зазначено, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Тобто, за наявності визначених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14.

З наведеного слідує, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. А отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

За таких обставин, право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили даним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині наразі є передчасними, а тому не підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини А 3091 щодо не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_3.

Зобов'язати Військову частину А 3091 (Житомирська область, м.Бердичів, вул.Червона Гора, 1, код ЄДРПОУ 24981238) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу частини (21.12.2017).

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.А.Шуляк

Повне судове рішення складене 25 червня 2018 року