Рішення № 74896795, 21.06.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р. Справа№805/3174/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

04 травня 2018 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області), у якому він просить скасувати вимогу про сплату боргу від 02 березня 2018 року №Ф-1651-43.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив норми частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки останній є пенсіонером та звільнений від сплати єдиного внеску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до судового засідання на 31 травня 2018 року.

В обґрунтування незгоди із позовом Відповідач зауважив, що ОСОБА_2, є пенсіонером та звільнений від сплати єдиного внеску і подачі звіту. Проте, оскільки, він самостійно визначив суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, у відповідності до поданих звітів, тому в силу пункту 4 частини першої статті 4 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», повинен сплатити їх. Згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 28 лютого 2018 року заборгованість позивача становить 7 614,17 грн. На підставі цього ГУ ДФС у Донецькій області сформовано оскаржувану вимогу.

До судового засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 15 січня 2008 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР №2 269 000 0000 003863, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП Серії В02 №639132.

Позивач є пенсіонером за віком відповідно до пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_2, виданим Пенсійним фондом України 01 березня 2017 року. Протоколом Костянтинівського ОУПФУ Донецької області від 02 лютого 2017 року ОСОБА_2 призначено пенсію з 02 січня 2018 року.

09 лютого 2018 року Позивачем до контролюючого органу подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, згідно з якими визначено суму зобов'язань по єдиному внеску.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, податковим органом винесено вимогу від 02 березня 2018 року №Ф-1651-43 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 7 614,17 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходить із наступного.

Так, спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи (пункт 3.1 частина перша стаття 1 Закону №2464-VI ).

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 частина перша стаття 1 Закону №2464-VI).

За приписами статті 41 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-VI (далі - Закон №1058-VI ) передбачено визначення поняття пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-VI встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

У той же час, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таки чином, фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої Закону №2464-VI, проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Проте, Позивачем заява про добровільну участь або одноразову сплату ЄСВ до контролюючого органу не подавалась, а подані звіти не можуть бути підставою для нарахування податковим органом зобов'язання, від сплати якого Позивач звільнений законом.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на звільнення його від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, як пенсіонера за віком та фізичну особу-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, а також визнає протиправною та такою, що підлягає скасуванню вимогу від 02 березня 2018 року №Ф-1651-43 про сплату позивачем недоїмки зі сплати єдиного внеску в сумі 7 614,17 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 1 762,00 грн, відповідно до квитанції від 25 квітня 2018 року №0.0.1021977022.1.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (85110, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114; код ЄДРПОУ 39406028) про скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 02 березня 2018 року №Ф-1651-43.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 23 червня 2018 року.

Суддя Аляб'єв І.Г.