Рішення № 74896480, 19.06.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року Справа № 913/158/18

м.Харків Провадження №31/913/158/18

Господарський суд Луганської області в складі головуючого судді Марченко Ю.І.

за участю секретаря судового засідання Богуславській Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” м.Київ,

до Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” Первомайської міської ради, м.Золоте Попаснянського району Луганської області

про стягнення 9 894 063 грн. 13 коп.

у засіданні брали участь:

від позивача – представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о ви в:

Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства “Первомайськтеплокомуненерго” Первомайської ради з вимогою про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 741 022 грн. 12 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 153 041 грн. 02 коп., всього в загальному розмірі 9 894 063 грн. 13 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані, з посиланням на статті 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610, 612, 625, 655, Цивільного кодексу України, 20, 173-175, 193 Господарського кодексу України, неналежним виконанням зобов'язань умов договору №13/3714-ТЕ-20 купівлі – продажу природного газу від 28.12.2012 щодо своєчасної та повної сплати переданого газу.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.04.2018 було відкрито провадження по справі №913/158/18, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено до слухання у підготовчому засіданні на 15.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2018 було відкладено розгляд підготовчого засідання на 29.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №913/158/18 до судового розгляду по суті на 19.06.2018.

Сторони правом на участь своїх представників у судовому засіданні 19.06.2018 не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (а.с. 63-65).

Проте відповідач за відзивом на позовну заяву просив суд розглянути справу за відсутності представника останнього (а.с. 48-49).

В той же час, відповідач за відзивом на позовну заяву №б/н від 03.05.2018 проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що згідно рішення Господарського суду Луганської області по справі №913/916/15 за позовом ПАТ “НАК “Нафтогаз України” до КП “Первомайськтеплокомуненерго” сума боргу 10 745 851 грн. 11 коп. разом з нарахованими 3% річних та інфляційними нарахуваннями за вказаний період з січня по грудень 2013 станом на 21.10.2014 була стягнута. Станом на 03.05.2018 заборгованість за газ по договору №13/37147-ТЕ-20 від 28.12.2012 за період з січня по грудень 2013 склала 9 721 038 грн. 42 коп.

Однак, власного розрахунку заборгованості відповідачем до суду надано не було, тому суд вважає за необхідне керуватися розрахунком, наданим позивачем до позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 28.12.2012 між позивачем та відповідачем укладений договір №13/3714-ТЕ-20 про купівлю-продаж природного газу, згідно п. 1.1 якого Продавець (позивач) зобов’язується передати у власність Покупцю (відповідач) у 2013 році природний газ, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; п.1.2 - газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (а.с. 12-17).

Відповідно до п.2.1 – Продавець передає Покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ.

Згідно з п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла обліку газу покупця.

Відповідно до п. 5.2 договору, ціна за 1000 куб.м. газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу – 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ – 1309,20 грн.

Згідно п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором; п.7.2 – у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору, Покупець у безспірному порядку зобов’язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Рішенням Господарського суду Луганської області по справі №913/916/15 від 14.12.2015 було встановлено, що позивач в період з січня по грудень 2013 року належним чином виконав умови даного договору, поставив природний газ відповідачеві за договором №13/3714-ТЕ-20 від 28.12.2012, а саме:

- за січень 2013 року – 1715,200 тис. куб.м. на суму 2 245 539,84 грн., що підтверджується актом приймання – передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.17), підписаним сторонами;

- за лютий 2013 року – 1457,133 тис. куб.м. на суму 1 907 678,52 грн., що підтверджується актом приймання – передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.18), підписаним сторонами;

- за березень 2013 року – 1488,100 тис. куб.м. на суму 1 948 220,52 грн., що підтверджується актом приймання – передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.19), підписаним сторонами;

- за квітень 2013 року – 60,714 тис. куб.м. на суму 79 486,78 грн., що підтверджується актом приймання – передачі природного газу від 21.10.2013 (а.с.20), підписаним сторонами;

- за жовтень 2013 року – 844,079 тис. куб.м. на суму 1 105 068,23 грн., що підтверджується актом приймання – передачі природного газу від 31.10.2013 (а.с.21), підписаним сторонами;

- за листопад 2013 року – 1099,434 тис. куб.м. на суму 1 439 378,99 грн., що підтверджується актом приймання – передачі природного газу від 30.11.2013 (а.с.22), підписаним сторонами;

- за грудень 2013 року – 1741,123 тис. куб.м. на суму 2 279 478,23 грн., що підтверджується актом приймання – передачі природного газу від 31.12.2013 (а.с.23), підписаним сторонами.

Відповідач свої обов’язки за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості поставленого природного газу не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за договором №13/3714-ТЕ-20 від 28.12.2012 в розмірі 10 745 851,11 грн.

На підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 407 093,34 грн. та інфляційні нарахування на суму боргу у сумі 1 781 065,13 грн., що підтверджено відповідними розрахунками позивача наявними в матеріалах справи.

Так, вказаним рішенням з відповідача було стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованість за договором №13/3714-ТЕ-20 від 28.12.2012 купівлі-продажу природного газу в розмірі 10 745 851 грн. 11 коп., пеню в розмірі 397 204 грн. 64 коп., 3% річних в розмірі 406 751 грн. 79 коп., інфляційні витрати в розмірі 1 764 744 грн. 02 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 455 грн. 56 коп.

Оскільки, відповідачем були порушені умови договору позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 9 153 041 грн. 02 коп. та 3% річних в сумі 741 022 грн. 12 коп.

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав вказаних вище.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь – які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з приписами 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справ доказів; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), кий міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із ч. 2 сказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Факт невиконання зобов’язань щодо оплати відповідачем отриманого газу за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3714-ТЕ-20 від 28.12.2012 року згідно актів приймання-передачі природного газу в повному обсязі встановлено судом при розгляді справи № 913/916/15.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідачем не надано суду доказів виконання відповідного рішення суду та сплати заборгованості.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 № №3-57гс10, від 20.01.2011 № 10/25 та від 16.05.2011.№32/242-32/243-32/244-32/245, від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховані 3% річних за загальний період з 22.10.2014 по 06.02.2017 за зобов'язаннями січня 2013 – квітень 2013 та жовтень 2013 – грудень 2013 в загальній сумі 741 022 грн. 12 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок суми 3% річних, а саме:

- за зобов’язанням січня 2013 за період з 22.10.2014 – 31.12.2015 на суму боргу 1 986 539 грн. 84 коп. 3% річних складають – 71 188,88 грн.;

- за зобов’язанням січня 2013 за період з 01.01.2016 – 31.12.2016 на суму боргу 1 986 539 грн. 84 коп. 3% річних повинні складати – 59 596,20 грн.;

- за зобов’язанням січня 2013 за період з 01.01.2017 – 06.02.2017 на суму боргу 1 986 539 грн. 84 коп. 3% річних складають – 6 041,26 грн.;

- за зобов’язанням лютого 2013 за період з 22.10.2014 – 31.12.2015 на суму боргу 1 907 678 грн. 52 коп. 3% річних складають – 68 362,84 грн.;

- за зобов’язанням лютого 2013 за період з 01.01.2016 – 31.12.2016 на суму боргу 1 907 678 грн. 52 коп.3% річних повинні складати – 57 230,36 грн.;

- за зобов’язанням лютого 2013 за період з 01.01.2017 – 06.02.2017 на суму боргу 1 907 678 грн. 52 коп. 3% річних складають – 5 801,43 грн.;

- за зобов’язанням березня 2013 за період з 22.10.2014 – 31.12.2015 на суму боргу 1 948 220 грн. 52 коп. 3% річних складають – 69 815,68 грн.;

- за зобов’язанням березня 2013 за період з 01.01.2016 – 31.12.2016 на суму боргу 1 948 220 грн. 52 коп.3% річних повинні складати – 58 446,62 грн.;

- за зобов’язанням березня 2013 за період з 01.01.2017 – 06.02.2017 на суму боргу 1 948 220 грн. 52 коп. 3% річних складають – 5 924,73 грн.;

- за зобов’язанням квітня 2013 за період з 22.10.2014 – 31.12.2015 на суму боргу 79 486 грн. 78 коп. 3% річних складають – 2 848,46 грн.;

- за зобов’язанням квітня 2013 за період з 01.01.2016 – 31.12.2016 на суму боргу 79 486 грн. 78 коп.3% річних повинні складати – 2 384, 60 грн.;

- за зобов’язанням квітня 2013 за період з 01.01.2017 – 06.02.2017 на суму боргу 79 486 грн. 78 коп. 3% річних складають – 241,73 грн.;

- за зобов’язанням жовтня 2013 за період з 22.10.2014 – 31.12.2015 на суму боргу 1 105 068 грн. 23 коп. 3% річних складають – 39 600,80 грн.;

- за зобов’язанням жовтня 2013 за період з 01.01.2016 – 31.12.2016 на суму боргу 1 105 068 грн. 23 коп.3% річних повинні складати – 33 152,05 грн.;

- за зобов’язанням жовтня 2013 за період з 01.01.2017 – 06.02.2017 на суму боргу 1 105 068 грн. 23 коп. 3% річних складають – 3 360,62 грн.;

- за зобов’язанням листопада 2013 за період з 22.10.2014 – 31.12.2015 на суму боргу 1 439 378 грн. 99 коп. 3% річних складають – 51 581,03 грн.;

- за зобов’язанням листопада 2013 за період з 01.01.2016 – 31.12.2016 на суму боргу 1 439 378 грн. 99 коп.3% річних повинні складати – 43 181,37 грн.;

- за зобов’язанням листопада 2013 за період з 01.01.2017 – 06.02.2017 на суму боргу 1 439 378 грн. 99 коп. 3% річних складають – 4 377,29 грн.;

- за зобов’язанням грудня 2013 за період з 22.10.2014 – 31.12.2015 на суму боргу 2 279 478 грн. 23 коп. 3% річних складають – 81 686,51 грн.;

- за зобов’язанням грудня 2013 за період з 01.01.2016 – 31.12.2016 на суму боргу 2 279 478 грн. 23 коп.3% річних повинні складати – 68 384,35 грн.;

- за зобов’язанням грудня 2013 за період з 01.01.2017 – 06.02.2017 на суму боргу 2 279 478 грн. 23 коп. 3% річних складають – 6 932,11 грн.

Всього сума 3% річних за вказаний період складає – 740 138грн. 92 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 740 138грн. 92 коп. В решті вимог слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою «Юридичної інформаційно – пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

Суд вважає за доцільне навести власний розрахунок суми інфляційних нарахувань за зобов’язаннями лютого 2013, а саме:

- за зобов’язаннями лютого 2013 року на суму боргу 2 225 188,29 грн. за період прострочення жовтень 2014- грудень 20116 – складають – 1 625 878,17 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань за зобов'язаннями січня 2013, березня – квітня, жовтня – грудня 2013 зроблений позивачем арифметично вірно та обґрунтовано.

Враховуючи викладене, всього сума інфляційних нарахувань за вказаний період складає – 9 153 041 грн. 00 коп.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають задоволенню частково в сумі 9 153 041 грн. 00 коп. В решті вимог слід відмовити.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні нарахування в сумі 9 153 041 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 740 138 грн. 92 коп. (всього 9 893 179 грн. 92 коп.). В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 148 397 грн. 70 коп.

В порядку ч.4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 73, 86, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради про стягнення 9 894 063 грн. 13 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Первомайськтеплокомуненерго» Первомайської міської ради (93295, Луганська область, Попаснянський район, м.Золоте, вул.Молодіжна, 22 «А», код ЄДРПОУ 32082152) на користь:

- Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) борг за договором купівлі-продажу природного газу №13/3714-ТЕ-20 від 28.12.2012 в загальному розмірі 9 893 179 грн. 92 коп., в тому числі: 3% річних в сумі 740 138 грн. 92 коп.; інфляційні нарахування в сумі 9 153 041 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 148 397 грн. 70 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 25.06.2018

Суддя Ю.І.Марченко