Постанова № 74894263, 23.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 629/1261/15-а Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

за участю секретаря с/з: Бордунової К.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лозівського міського голови Степанова Сергія Федоровича, Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, комунального підприємства «Лозоваводоканал» Лозівської міської ради Харківської області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, визнання недійсними в частині постанови, роз'яснення та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до Лозівського міського голови Степанова Сергія Федоровича, Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - комунального підприємства «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області, комунального підприємства «Лозоваводоканал» Лозівської міської ради Харківської області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії і бездіяльність Лозівського міського голови Степанова С.Ф. - суб'єкта владних повноважень такими, що порушують статті 22, 92 Конституції України, статті 2, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 18, 19, 22 Закону України «Про звернення громадян», статтю 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтю 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», статті 7, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про захист прав споживачів», статті 71, 171 Кодексу адміністративного судочинства України;

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, а саме: забезпечити створення необхідних умов для реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення, особистий прийом та обов'язкове одержання обґрунтованої відповіді на них, а також неухильне виконання вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяв і скарг, домагатися реального здійснення рішень;

- зобов'язати Лозівського міського голову Степанова С.Ф. прийняти відповідне рішення щодо визначення джерел фінансування забезпечення робіт, пов'язаних з повіркою/заміною засобів обліку води (демонтажу, повірки, ремонту, транспортування, монтажу, опломбування) для суб'єктів господарювання, що надають послуги за тарифами, до складу яких не включені витрати на повірку засобів обліку води;

- поновити до попередніх розмірів - 139,07 грн. (64,39 грн. - водопостачання, 74,68 грн. - водовідведення) передбачену пунктом 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 50% знижку плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами), згідно із частинами 2, 3, статті 2 цього Закону відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України через визнання: постанови Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» із роз'ясненнями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.10.2014 №7/10-12779 щодо застосування вказаної постанови і рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №470 від 10.08.2010 недійсними у частині нерівноцінної заміни, а саме: зниження норм споживання послугами з водопостачання та водовідведення - 7,0 куб.м на одну особу на місяць, необґрунтованого встановлення соціальних нормативів користування послугами, на які надаються пільги, - 4,0 куб.м на одну особу на місяць, що незаконно скасовує 65,97 грн. нарахувань пільг за діючими на 25.05.2015 тарифами;

- відновити втрачену можливість розраховуватися за показанням лічильників води через порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, позов задоволено частково.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року вказані судові рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду України від 02 лютого 2017 року заява позивача про перегляд судових рішень у даній справі повернута заявнику.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, адміністративна справа №629/1261/15-а направлена за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишено без розгляду.

На вказане судове рішення позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року, як таку, що постановлена судом з порушенням норм процесуального права та направити справу до належного Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Згідно із ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в установлений судом строк не були усунуті недоліки позовної заяви, залишеної без руху ухвалою суду від 16.01.2018р.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на наступне.

Вимоги, що пред'являються до змісту позовної заяви чітко були визначені статтею 106 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), відповідно до якої, у позовній заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 107 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; 5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

При вирішенні питання про відкриття провадження в адміністративній справі суду слід також визначитися з такими питаннями: які саме права, свободи чи інтереси позивача порушені, в чому саме вони полягають і якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень вони порушені; чи належать спірні правовідносини до публічно-правових; чи не підлягають порушені права чи інтереси фізичної або юридичної особи захисту в порядку іншого судочинства.

Стаття 106 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) стандартизувала структуру позовної заяви - містила перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), які дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Разом із тим, суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.

Характерною помилкою щодо застосування статей 106, 107 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) є формальний підхід до цих норм, внаслідок чого позовні заяви безпідставно залишаються без руху та повертаються.

Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином, якщо позивач не дотримався однієї із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суд залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1 - 4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» №14 від 29.09.2016 адміністративний позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, яка за формою і змістом повинна відповідати вимогам, встановленим статтями 105, 106 КАС України. Залишаючи без руху позовну заяву у зв'язку з виявленими недоліками, суди повинні з'ясувати, чи вони дійсно є настільки значними, що перешкоджають суду розглянути спір по суті заявленого позову, і не можуть бути усунуті шляхом опитування позивача в судовому засіданні, витребування доказів тощо.

Щоб скористатися процедурою щодо залишення позовної заяви без руху, виявлені недоліки повинні бути такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов'язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі.

Як уже зазначалося, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року позовна заява залишена без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Підставами для залишення позовної заяви без руху слугувала невідповідність позовної заяви вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Позивачу було запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог статей 105, 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), а саме: із визначенням належних відповідачів; формулюванням позовних вимог у відповідності до наведених в ухвалі положень Кодексу, із наведенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів; викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Оскільки, станом на 27.02.2018 позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, заяв, клопотань на виконання даної ухвали до суду від ОСОБА_3 не надходило, судом першої інстанції було постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву ОСОБА_3 без руху, фактично запропонував позивачу уточнити свої позовні вимоги.

Однак, при потребі, суд вправі вчинити такі процесуальні дії під час проведення саме підготовчого судового засідання.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, позов було задоволено частково.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року, відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2016 року вказані судові рішення скасовано, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду України від 02 лютого 2017 року заява позивача про перегляд судових рішень у даній справі повернута заявнику.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 листопада 2016 року, адміністративна справа № 629/1261/15-а направлена за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість відкриття провадження у справі, Лозівським міськрайонним судом Харківської області було встановлено, що позовна заява ОСОБА_3 відповідала вимогам ст.ст. 106, 107 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), а тому ухвалою вказаного суду від 03 квітня 2015 року було відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено попередній розгляд справи (Т.1 а.с.9-10).

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що подальше залишення Окружним адміністративним судом м. Києва позовної заяви ОСОБА_3 без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 106, 107 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) є помилковим.

При цьому, згідно зі ст. 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду з підстав, наведених в ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року, призведе до порушення права позивача, визначеного Конституцією України, на доступ до суду.

Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції порушив право позивача на судовий захист, передбачений нормами КАС України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2018 року - скасувати.

Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.