Постанова № 74894214, 30.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 825/386/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправним, скасування наказу та поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ № 2267 від 08.12.2017 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності; визнати протиправним та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 325 о/с від 11.12.2017 та № 328 о/с від 19.12.2017 в частині звільнення його зі служби в поліції; поновити ОСОБА_2 з 19.12.2017 на посаді начальника сектору кримінальної поліції Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.12.2017 по день винесення судового рішення.

Позовні вимоги серед іншого мотивує тим, що жодних вказівок на конвоювання засудженої ОСОБА_3, яка утримувалась в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», своїм підлеглим він не давав, а тому будь-якого відношення до порушення порядку такого конвоювання він не має, як і не має відношення до закупівлі та постачання до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» наркотичних засобів. Крім того, за твердженням позивача, наказом ГУНП в Чернігівській області від 6.11.2017 № 1849 з 18.11.2017 його було направлено в розпорядження ГУНП в Донецькій області для проходження стажування, де він перебував до 04.12.2017 року, а тому фізично не міг вчиняти будь-яких дій, пов'язаних з виконанням службових обов'язків на займаній посаді, у зв'язку з чим не має будь-якого відношення до подій, що мали місце 29.11.2017 в місті Чернігові.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено повністю.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04 жовтня 2017 року Прокуратурою Чернігівської області за матеріалами УСБУ в Чернігівській області було розпочато кримінальне провадження №42017270000000271 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів», в рамках якого проводились негласні слідчі (розшукові) дії.

Вказане провадження було розпочато у зв'язку із отриманням правоохоронними органами відомостей, що поліцейські Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області за попередньою змовою із засудженими здійснюють придбання та постачання до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» наркотичних засобів. В раках вказаного кримінального провадження було встановлено, що 15 листопада 2017 року позивач ОСОБА_2, перебуваючи на посаді начальника сектору кримінальної поліції Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та маючи спеціальне звання майора поліції, за попередньою змовою із засудженою ОСОБА_3 (раніше 9 разів засуджена, черговий раз засуджена вироком від 10.03.2017 по справі № 1/2506/110/11 до п'яти років позбавлення волі, вирок набрав законної сили 30.06.2017, утримувалась в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» для направлення до місця відбуття покарання) за участю інших поліцейських, вчинив дії щодо закупівлі та постачання до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» наркотичних засобів. Придбана за участю позивача засудженою ОСОБА_3 речовина була вилучена та в подальшому, згідно висновків експерта від 26 грудня 2017 року № 1240(х), визначена як опій ацетильований, що віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено законом.

Продовжуючи проведення негласних слідчих дій у рамках розслідування кримінального провадження № 42017270000000271 від 04.10.2017, відповідно до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.11.2017, працівниками УСБУ в Чернігівській області, прокуратури Чернігівської області та Чернігівського управління ДВБ НП України 29 листопада 2017 року було проведено обшуки у службових кабінетах працівників сектору кримінальної поліції Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.

За фактами, що стали відомі з ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.11.2017 року, наказом Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 30 листопада 2017 року № 2024 було призначено службове розслідування.

В ході проведення службового розслідування з вивченням службової документації було встановлено, що 06 листопада 2017 року Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області було видано наказ № 1849 про організацію стажування поліцейських, відповідно до пункту 1 якого позивача, разом із іншими поліцейськими, з 18 листопада 2017 року було відряджено до ГУНП в Донецькій області.

Перебуваючи у відрядженні позивач продовжував здійснювати протиправні дії щодо організації та сприяння постачання на територію ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» наркотичних речовин, обіг яких заборонено законом.

Так, опитаний 30 листопада 2017 в рамках службового розслідування капітан поліції ОСОБА_4, оперуповноважений сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області, повідомив, що приблизно за тиждень (21-23 листопада) за дати опитування, йому на мобільний номер телефону зателефонував начальник сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 та повідомив, що для проведення слідчих дій з ОСОБА_3 потрібно створити конвой. ОСОБА_5 виконати отриманий наказ не зміг у зв'язку із зайнятістю по службовим питанням.

27 листопада 2017 року близько 11 години йому на мобільний номер зателефонував начальник сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 та «нагадав» про необхідність створення конвою для проведення слідчих дій з ОСОБА_3. В поясненнях капітан поліції ОСОБА_4 вказує, що 27.11.2017 року він виконати наказ ОСОБА_2 не зміг і вони домовилися, що конвой для ОСОБА_3 буде здійснений 29 листопада 2017 року.

На виконання отриманого від начальника сектору кримінальної поліції ОСОБА_2 усного наказу, капітан поліції ОСОБА_6 підготував наказ від 29.08.2017 №73 на конвой у визначеному ОСОБА_2 складі: старшого конвою - старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_7, членів конвою - оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_8 та поліцейського-водія Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_9, яких із змістом наказу ознайомив.

Для забезпечення виконання протиправного наказу ОСОБА_2 і вивезення засудженої ОСОБА_3 з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», окрім наказу на конвоювання, майору поліції ОСОБА_7 та оперуповноваженому сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області капітану поліції ОСОБА_8 необхідно було здобути вимогу на видачу підозрюваного, яку вони, на виконання наказу позивача, намагалися ще 21-23 листопада 2017 року незаконно отримати у заступника начальника слідчого відділу Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_10

Опитана в рамках службового розслідування заступник начальника слідчого відділу Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_10 повідомила, що приблизно 21-23 листопада 2017 року до неї звертались поліцейські сектору кримінальної поліції - майор поліції ОСОБА_7, капітан поліції ОСОБА_8 та капітан поліції ОСОБА_4 з проханням оформити вивіз (вимогу на видачу підозрюваного / обвинуваченого) гр. ОСОБА_3 з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» 24 листопада 2017 року.

На її питання щодо обґрунтування необхідності вказаних дій поліцейські повідомили, що обґрунтування немає, але це є «прохання» начальника сектору кримінальної поліції майора поліції ОСОБА_2

Опитана ОСОБА_10 заборонила вивозити гр. ОСОБА_3 з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».

27 листопада 2017 року поліцейські сектору кримінальної поліції майор поліції ОСОБА_7, капітан поліції ОСОБА_8 та капітан поліції ОСОБА_4 повторно звернулися до неї з проханням оформити вивіз (вимогу на видачу підозрюваного / обвинуваченого) гр. ОСОБА_3 з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», мотивуючи необхідністю виконання наказів ОСОБА_2, на що вона в черговий раз відмовила.

29 листопада 2017 року поліцейські сектору кримінальної поліції майор поліції ОСОБА_7, капітан поліції ОСОБА_8 та капітан поліції ОСОБА_4 в черговий раз наполягали на необхідності виконання наказу ОСОБА_2 та просили оформити вивіз (вимогу на видачу підозрюваного / обвинуваченого) гр. ОСОБА_3 з ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», вона черговий раз відмовила, надала інші службові накази. Опитана також зазначає, що пізніше дізналася про факт затримання працівниками СБУ майора поліції ОСОБА_7 та капітана поліції ОСОБА_8 на території ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» разом з гр. ОСОБА_3

З пояснень опитаної в рамках службового розслідування т.в.о. заступника начальника слідчого відділу Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції ОСОБА_11 вбачається, що майор поліції ОСОБА_7 та капітан поліції ОСОБА_8 не отримавши від заступника начальника слідчого відділу Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_10 вимоги на видачу підозрюваного (обвинуваченого), яка була необхідна для оформлення вивозу засудженої ОСОБА_3 із слідчого ізолятору, 29 листопада 2017 року звернулись до ОСОБА_11 з проханням підписати вимогу на вивіз із слідчого ізолятору заарештованої і повідомили що наказ на конвоювання вже готовий. На що нею було повідомлено, що жодний із засуджених не рахується за нею. Однак капітан поліції ОСОБА_8 повідомив, що оскільки вона рахується за СІЗО, то потрібно дозвіл від начальника слідчого відділення або його заступника. На той момент начальника СВ на місці не було, а вона у зв'язку з тим, що поспішала до ГУНП області, не читаючи текст поставила свій підпис (лист вих. № 10873/124/48.3-2017 від 29.11.2017). Опитана в поясненнях стверджувала, що жодних підстав не довіряти даному поліцейському не було.

Також, в рамках службового розслідування було встановлено, що 29.11.2017 за підписом т.в.о. начальника Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області рядового поліції ОСОБА_12 до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» направлено лист з проханням видати майору поліції ОСОБА_7 засуджену ОСОБА_3 для участі у проведенні слідчих дій у рамках кримінального провадження внесеного до СРДР за № 12017270270000143 від 10.02.2017, які відбудуться 29.11.2017 на території Чернігівського РВП та території Чернігівського району. Опитаний т.в.о. начальника Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_12 пояснив, що 29.11.2017 працівниками сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП було ініційовано отримання засудженої ОСОБА_3, що утримується в Чернігівському СІЗО, для проведення з нею слідчо - розшукових заходів за межами слідчого ізолятору. Документи на отримання зазначеної особи готував та приніс на підпис капітан поліції ОСОБА_8, тобто лист від імені керівника слідчого відділення та лист від імені керівника районного відділення поліції з проханням видати засуджену старшому конвою Чернігівського РВП майору поліції ОСОБА_7 Обидва листи були завірені гербовою печаткою. Для забезпечення конвоювання був підготовлений, підписаний ним як керівником підрозділу та зареєстрований наказ про конвоювання засудженої ОСОБА_3 Поліцейські, які були залучені для конвоювання, були проінструктовані. Безпосередній виїзд конвою за межі підрозділу проконтролювати не міг, оскільки знаходився на координаційній нараді, що відбувалася у приміщенні Чернігівської РДА.

У подальшому, конвойною групою з числа лише майора поліції ОСОБА_7 та капітана поліції ОСОБА_8 (перебували у цивільному одязі, без вогнепальної зброї та спеціальних засобів) здійснено виїзд до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор». Так, цього ж дня зазначеними поліцейськими отримано у ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» засуджену ОСОБА_3 та поміщено до службового автомобіля ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1, на якому у подальшому остання і конвоювалася.

У порушення наказу Чернігівського РВП від 29.11.2017 № 73 та п. 1.27 Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дек, конвойна група направились не до СВ Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП області, а грубо порушуючи вимоги Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 20.01.2005 № 60 дек, прибули зі слів вищезазначених поліцейських, до помешкання онуки засудженої ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1

У присутності зазначених поліцейських засуджена ОСОБА_3 зайшла до приміщення зазначеної квартири, де заходила до приміщення вбиральні без нагляду працівників поліції. Після чого засуджена ОСОБА_3 вказана на необхідність залишити квартиру та їхати до залізничного вокзалу м. Чернігова. Прибувши до залізничного вокзалу конвойована ОСОБА_3 вийшла зі службового автомобіля спільно з майором поліції ОСОБА_7, де остання забрала пакунок. Засуджена ОСОБА_3 до Чернігівського РВП так і не доставлялася. У подальшому, дані особи сіли до службового автомобіля та вирушили у напрямку ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», де були затримані працівниками УСБУ Чернігівської області.

Опитаний майор поліції ОСОБА_7 пояснив, що 29.11.2017 спільно з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП капітаном поліції ОСОБА_8 на службовому автомобілі ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 було здійснено виїзд до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» з метою конвоювання засудженої ОСОБА_3 Виїхавши із СІЗО поїхали за адресою: м. АДРЕСА_2 де зайшли до квартири в якій, зі слів засудженої ОСОБА_3, мешкає її онука, яку вона хотіла побачити. Під час перебування у квартирі засуджена ОСОБА_3 заходила до туалету, вийшовши звідти сказала, що можна їхати. Вийшовши із квартири поїхали у напрямку залізничного вокзалу, напрямок вказувала засуджена ОСОБА_3 Приїхавши на вокзал разом з засудженою ОСОБА_3 вийшов із автомобіля та забрала пакунок. Після чого сіла до автомобіля і поїхали до СІЗО, де на його території були затримані. Також додав, що він був старшим конвою, але документи для конвоювання не готував.

Опитаний капітан поліції ОСОБА_8 у своєму поясненні підтвердив факти викладені у поясненні майора поліції ОСОБА_7

Відповідно до матеріалів досудового розслідування, які надані слідчим відділом прокуратури Чернігівської області та приєднані до матеріалів службового розслідування, встановлено, а саме з повідомлення про підозру від 30.11.2017, що 29.11.2017 майор поліції ОСОБА_7 спільно із засудженою ОСОБА_3 придбали напівпрозору рідину коричневого кольору та подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, які були поміщені у два окремі фрагменти медичних шприців.

Вказані фрагменти медичних шприців з напівпрозорою рідиною коричневого кольору та подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору засуджена ОСОБА_3 зберігала при собі. У подальшому близько 15:00 год 29 листопада 2017 року після повернення безпосередньо на територію ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» майор поліції ОСОБА_7, капітан поліції ОСОБА_8 та засуджена ОСОБА_3 були затримані працівниками УСБУ та прокуратури Чернігівської області, у засудженої ОСОБА_3 вищевказану рідину та речовину було вилучено.

Згідно висновку експерта від 30.11.017 № 1239 (х) вилучена у засудженої ОСОБА_3 та надана на експертизу напівпрозора рідина коричневого кольору містить у своєму складі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - опій ацетильований. Маса опію ацетильованого в перерахунку на суму речовини в наданій на експертизу рідині становить 0,534 грама.

Надана на експертизу подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину становить 13,423 грама.

Згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, опій ацетильований та канабіс віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

У ході перевірки книги затриманих, запрошених та доставлених Чернігівського РВП, встановлено, що засуджена ОСОБА_3 протягом дня 29.11.2017 до вказаного підрозділу для проведення слідчих дій не доставлялася. Цього ж дня, працівниками УСБУ Чернігівської області, прокуратури Чернігівської області та Чернігівського управління ДВБ НП України, на підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28.11.2017 проведено обшуки у службових кабінетах сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області. За результатами обшуку в службовому кабінеті № 303 Чернігівського РВП вилучено службову документацію старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14

30.11.2017 прокуратурою Чернігівської області у ході досудового розслідування у рамках кримінального провадження № 42017270000000271 від 04.10.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, повідомлено про підозру старшому оперуповноваженому сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майору поліції ОСОБА_7.

Відповідно до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.12.2017 до майора поліції ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Відповідно до матеріалів службового розслідування, необхідність вивозу з Чернігівського СІЗО засудженої ОСОБА_3 майор поліції ОСОБА_7, капітан поліції ОСОБА_8 та капітан поліції ОСОБА_5 пояснити не змогли, посилалися лише на те, що це за наказом майора поліції ОСОБА_2

Опитаний начальник сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Сохачі, Коропського району, Чернігівської області, освіта повна вища, в ОВС з 01.09.1997, на службі в поліції з 07.11.2015, в займаній посаді з 16.12.2016, має діюче дисциплінарне стягнення - догану, оголошену наказом ГУНП від 10.10.2017 № 1871) на підставі ст. 63 Конституції України від надання будь - яких пояснень відмовився.

26 січня 2018 року Прокуратурою Чернігівської області в рамках кримінального провадження № 42018270000000017 від 25 січня 2018 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частино 2 статті 307 КК України ОСОБА_15, справу за № 751/602/18 передано до Новозаводського районного суду міста Чернігів.

Матеріалами службового розслідування та отриманими з Прокуратури Чернігівської області копіями документів кримінальних проваджень підтверджено, що в супереч законодавчо визначеним цілям, функціям та завданням поліції, начальник сектору кримінальної поліції районного відділення Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майор поліції ОСОБА_2, використовуючи службове становище вчиняв активні дії щодо забезпечення засудженій ОСОБА_3 можливості купувати та поставляти до ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» особливо небезпечних наркотичних речовин, обіг яких заборонено законом.

Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Використовуючи своє положення керівника сектору кримінальної поліції та старшого за спеціальним званням, позивач надавав протиправні усні накази підлеглим та вимагав їх виконання. Виконання його підлеглими протиправних наказів потягнуло вчинення ними дій, що на поточний час кваліфікуються органами прокуратури та суду як кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту накази можуть даватися як в усній, так і в письмовій формі. Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися безпосередньо, точно та у визначений строк.

Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

Злочинним визнається наказ, що передбачає вчинення злочину. Злочинний характер наказу (розпорядження) означає, що ним вимагається вчинити або його виконання неминуче пов'язане із вчиненням діяння, яке на момент віддання такого наказу (розпорядження) становило злочин. Відповідно до частини 2 статті 7 Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини таким визнається не тільки діяння, передбачене КК України, але і діяння, що є злочином відповідно до загальних принципів права, визнаних цивілізованими націями. Службова особа, що віддала злочинний наказ, підлягає відповідальності за зловживання владою або службовим становищем і за підбурювання (організаторство) вчинення злочину.

За твердженням позивача, будь - яких доказів, що спростовують факти надання незаконного наказу майором поліції ОСОБА_2 своїм підлеглим щодо конвоювання протягом листопада 2017 року та конкретно 29.11.2017 засудженої ОСОБА_3, останній не надав.

Натомість, поясненнями капітана поліції ОСОБА_4 та майора поліції ОСОБА_10, а також матеріалами службового розслідування та матеріалами кримінального провадження, підтверджено, що позивач надавав своїм безпосереднім підлеглим поліцейським незаконні накази, що сприяли виконанню його злочинного умислу.

Колегя суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що безпосередній керівник - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований поліцейський.

Посади: старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області (майор поліції ОСОБА_7.); оперуповноважений сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області (капітан поліції ОСОБА_4); оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області (капітан поліції ОСОБА_8), - є посадами в секторі кримінальної поліції Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, начальником якого є ОСОБА_2, а тому твердження позивача про те, що він не має жодного прямого відношення до вищезазначених подій, є надуманими.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Законом України 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», на поліцейських поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІУ (далі - Дисциплінарний статут).

При проходженні служби поліцейські мають дотримуватися вимог Дисциплінарного статуту, згідно з яким працівники поліції повинні додержуватись норм професійної етики, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку, виконувати накази начальників та інше.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника поліції.

За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника поліції, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, дотримуватися норм професійної та службової етики, тощо.

Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, поліцейські повинні неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатами службового розслідування, відповідно до пункту 3 наказу Головного Управління Національної поліції в Чернігівській області від 08 грудня 2017 року № 2267, за порушення службової дисципліни, грубе порушення вимог ст. 4, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІУ, дію якого поширено на поліцейських Законом України № 901 - VIII, порушення вимог ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, начальника сектору кримінальної поліції Чернігівського РВП Чернігівського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_2 правомірно було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції, а тому приймаючи у відношенні позивача спірний наказ № 2267 від 08.12.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» Головне управління Національної поліції в Чернігівській області діяло обгрунтовано, підставно та в межах визначених законом повноважень.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що накази Головного управління Національної поліції в Чернігівській області № 325 о/с від 11.12.2017 та № 328 о/с від 19.12.2017, що були видані на реалізацію наказу № 2267 від 08.12.2017, є похідними від вищевказаного наказу, а тому були винесені з дотриманням норм чинного законодавства. У зв'язку з цим, підстав для поновлення позивача на службі та стягнення середнього грошового утримання за час вимушеного прогул, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 06.06.2018р.