Рішення № 74894080, 20.06.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м. Кропивницький справа № 811/1464/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (24004, м. Кропивницький, вул. Січових Стрільців, 9, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Бобринецька районна рада Кіровоградської області (27200, Кіровоградська область, м. Бобринець, вул. Незалежності, 80, код ЄДРПОУ 24713868)

про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бобринецької районної ради Кіровоградської області (надалі – Бобринецька районна рада) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що, реалізовуючи права, гарантовані Конституцією України та Законами України "Про доступ до публічної інформації", "Про інформацію", "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про засади державної антикорупційної політики в Україні на 2014-2017 роки", він як журналіст газети "Аграрне життя" 21.11.2017 року звернувся до Бобринецької районної ради із запитом на отримання публічної інформації, що стосувалася службового відрядження за кордон голови районної ради та використання коштів районного бюджету. Листом №04-05/56 від 24.11.2017 року Бобринецька районна рада надала позивачу відповідь, яка однак не містила запитуваної інформації або мотивованої відмови та порядку її оскарження. Позивач, стверджуючи, що відповідач, відмовивши у задоволенні запиту на суспільно-важливу інформацію з посиланням на її відсутність у володінні районної ради, допустив свавілля та порушив його права, просить суд:

- визнати протиправною відмову Бобринецької районної ради у задоволенні його запиту, як журналіста газети "Аграрне життя", від 21.11.2017 року щодо надання інформації про службове відрядження за кордон, викладену у службовому листі №04-05/56 від 24.11.2017 року за підписом голови районної ради ОСОБА_2;

- зобов'язати Бобринецьку районну раду надати йому, як журналісту газети "Аграрне життя", інформацію на запит від 21.11.2017 року щодо службового відрядження за кордон з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач також просив зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Бобринецька районна рада на запит позивача своєчасно надала повну та достовірну інформацію, крім тієї, яка була у неї відсутня, або яка була надана позивачу на інші його запити на інформацію. Стверджуючи, що надана районною радою відповідь на інформаційний запит позивача є достатньою та не може розцінюватися як відмова розпорядника інформації у наданні публічної інформації, наполягаючи також на тому, що у відповідача відсутній юридичний обов'язок створювати та володіти запитуваною позивачем інформацією, просила суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Розглянувши справу в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 21.11.2017 року звернувся до Бобринецької районної ради із запитом на отримання публічної інформації, в якому відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" та у зв'язку з поверненням голови Бобринецької районної ради ОСОБА_2 зі службового відрядження за межі України просив надати: копію (затвердженого в установленому порядку) технічного завдання на відрядження, інформацію про витрачання коштів районного бюджету на відрядження, копії документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю районної ради, копію письмового звіту про результати відрядження, копію звіту про використання коштів, наданих на відрядження. (а.с. 15 - 16).

На вказаний запит листом №04-05/56 від 24.11.2017 року Бобринецька районна рада повідомила заявника про те, що у кошторисі видатків Бобринецької районної ради на 2017 рік не передбачено кошти по КЕКВ 2250 "Видатки на відрядження" для відрядження на стажування голови районної ради до Нідерландів, Бельгії. Відповідно, кошторис витрат не затверджувався, аванс на відрядження голові районної ради ОСОБА_2 не перераховувався, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від ОСОБА_2 до районної ради не надавався. Інша запитувана інформація у володінні Бобринецької районної ради відсутня. (а.с. 17)

Вважаючи таку відповідь Бобринецької районної ради відмовою у наданні публічної інформації, оскільки вона не містить запитуваної ним публічної інформації, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Пункт 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" наголошує, що розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію має містити зокрема загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо.

Частиною 1 статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію закріплений частиною 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" і є вичерпним.

Відповідно до цієї норми розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" унормовано право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом установлено, що спір виник у зв’язку зі зверненням позивача до Бобринецької районної ради з запитом про надання публічної інформації стосовно службового відрядження за кордон голови районної ради та незгодою позивача з отриманою відповіддю на свій запит.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про відкритість використання публічних коштів" передбачено, що інформація про використання публічних коштів, що підлягає оприлюдненню, надається за встановленими законодавством України формами та має містити такі відомості, у разі використання коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів: кількість службових відряджень, у тому числі із зазначенням кількості закордонних відряджень, загальний обсяг витрат на службові відрядження, у тому числі із зазначенням обсягу витрат на закордонні відрядження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядження голови Бобринецької районної ради №8-вс від 31.10.2017 року голова Бобринецької районної ради ОСОБА_2 у період з 04.11.2017 року по 11.11.2017 року перебувала у відрядженні за межами України (Нідерланди, Бельгія), за запрошенням Інституту Політичної Освіти від 13.10.2017 року, з метою вивчення європейського досвіду у сфері місцевого самоврядування, побудови громадянського суспільства та інноваційного розвитку. (а.с. 33)

Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за №218/2658, затверджено Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон (надалі - Інструкція №59).

Відповідно до пункту 1 розділу І Інструкції №59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції №59 відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства (у разі відрядження державного службовця - відповідно до наказу керівника державної служби) після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.

Аналіз вказаних норм свідчить, що службове відрядження працівника органу державної влади за кордон здійснюється зокрема після затвердження технічного завдання, кошторису та за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю органу.

Отже, ці документи є публічною інформацією та у разі їх створення (отримання) повинні бути у володінні відповідача.

Між тим, на запит позивача від 21.11.2017 року відповідач не надав будь-якої інформації щодо технічного завдання на відрядження голови Бобринецької районної ради (зокрема щодо його складання чи причин нескладання), а також не надав документ, що підтверджує зв'язок службового відрядження з основною діяльністю районної ради (яким, як вбачається зі змісту розпорядження голови Бобринецької районної ради №8-вс від 31.10.2017, є запрошення Інституту Політичної Освіти від 13.10.2017 року).

Згідно з пунктами 4, 6 розділу І Інструкції №59 підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов'язаннями, що регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 року №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №59 підприємство, що відряджає працівника у відрядження за кордон, забезпечує його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) в національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті. Якщо при видачі авансу загальна сума в іноземній валюті має дробову частину, можливе застосування арифметичного правила округлення до повної одиниці.

Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у грошових одиницях, в яких було надано аванс, у встановленому законодавством порядку. Разом із звітом подаються документи (в оригіналі), що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, із зазначенням форми їх оплати (готівкою, чеком, платіжною карткою, безготівковим перерахунком). (пункт 7 розділу ІІІ Інструкції №59).

Пунктом 13 розділу I Інструкції №59 передбачено, що працівнику, який направлений у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи, та відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Відповідач, розглядаючи запит позивача на інформацію щодо надання копії звіту про використання коштів, наданих на відрядження, у листі №04-05/56 від 24.11.2017 року повідомив заявника про те, що у кошторисі видатків Бобринецької районної ради на 2017 рік не передбачено видатків на відрядження для стажування голови районної ради до Нідерландів та Бельгії, тому кошторис витрат не затверджувався, аванс на відрядження голові районної ради ОСОБА_2 не перераховувався, останньою звіт про використання коштів до районної ради не надавався. Таким чином, відповідач надав повну інформацію на запит позивача в цій частині.

Проте відповідач не надав запитану інформацію про витрачання коштів районного бюджету, а саме на оплату праці голови районної ради під час її службового відрядження.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо того, що позивач має у володінні інформацію про нараховану у листопаді 2017 року основну заробітну плату голові Бобринецької районної ради ОСОБА_2, яка була надана на його запит від 04.12.2017 року, суд відхиляє, оскільки предметом спору є повнота відповіді відповідача на запит від 21.11.2017 року.

Щодо запитуваного позивачем письмового звіту про результати відрядження, у позові він посилався на те, що такий документ повинен бути у розпорядженні відповідача відповідно до пункту 139 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року №1242.

Однак, суд зазначає, що ця Типова інструкція встановлює загальні положення щодо функціонування структурних підрозділів з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади (далі - установи), вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в установах.

Згідно з пунктом 139 цієї Типової інструкції після повернення з відрядження працівник відповідно до порядку, визначеного керівником установи, готує у триденний строк письмовий звіт або повідомляє керівникові структурного підрозділу про результати виконання завдання, а також подає звіт про використання коштів у строки, визначені законодавством. Звіт про відрядження (виконання завдання) затверджується керівником структурного підрозділу, звіт про використання коштів, наданих на відрядження, візується зазначеним керівником, після чого передається до бухгалтерської служби установи.

Суд вважає, що на Бобринецьку районну раду, яка є органом місцевого самоврядування, а не органом виконавчої влади, вимоги згаданої Типової інструкції не поширюються, а голова районної ради не зобов’язана готувати звіт про результати відрядження, передбачений такою інструкцією. Відтак, у відповідача відсутній обов’язок володіти такою інформацією.

Вирішуючи позов в частині вимоги про визнання протиправною відмови відповідача у задоволенні запиту щодо надання інформації про службове відрядження голови районної ради за кордон, суд виходив з того, що відповідь №04-05/56 від 24.11.2017 року не можна вважати відмовою в задоволенні запиту на інформацію, оскільки у вказаній відповіді містилася запитувана інформація, зокрема про те, що кошторис витрат на відрядження голови районної ради не затверджувався, через що звіт про використання коштів нею не подавався. Таким чином, вимога позивача в цій частині не підлягає задоволенню.

Воднораз, суд дійшов до висновку, що листом №04-05/56 від 24.11.2017 року відповідач надав відповідь на запитувану інформацію не в повному обсязі, оскільки не надав інформації щодо технічного завдання на відрядження голови Бобринецької районної ради (його складання чи нескладання), про витрачання коштів районного бюджету на відрядження, а також документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю районної ради.

Відтак, суд установив, що, розглядаючи запит позивача у цій частині, відповідач допустив протиправну бездіяльність та порушив право позивача на отримання повної інформації за його запитом про доступ до публічної інформації, гарантоване Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Щодо решти запитаної інформації суд установив, що відповідач надав повну інформацію щодо запитаного звіту про використання коштів, наданих на відрядження, повідомивши, що на момент надання відповіді такий не складався. Щодо запитаного позивачем письмового звіту про результати відрядження, то відповідач не є розпорядником такої інформації та не має обов’язку володіти нею та надавати її запитувачам. Тому у цій частині запиту відповідач діяв правомірно.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

У зв’язку з доведеністю у ході розгляду справи факту невиконання відповідачем обов’язку по наданню повної інформації за запитом ОСОБА_1, суд вважає, що способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути запит на отримання публічної інформації від 21.11.2017 року з урахуванням висновків суду, а тому задовольняє позов у цій частині.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду в його зобов'язальній частині – не пізніше 5 днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 КАС України).

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на з’ясовані у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Суд зауважує, що у разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с. 2). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути витрати на сплату судового збору, пропорційно до задоволеної частини вимог (1/2) у сумі 352,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Бобринецької районної ради Кіровоградської області щодо ненадання повної інформації ОСОБА_1 за його запитом на отримання публічної інформації від 21.11.2017 року.

Зобов'язати Бобринецьку районну раду не пізніше 5 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 21.11.2017 року, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні позову в частині визнання протиправною відмови Бобринецької районної ради у задоволенні запиту на інформацію відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати на сплату судового збору в сумі 352,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Бобринецької районної ради Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 24713868).

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3