Рішення № 74892022, 23.05.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/12599/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого – судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі - Ніколайчук А.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька універсальна компанія» до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановив:

В липні 2017 року ТзОВ «Хмельницька універсальна компанія» (далі – Товариство) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, в обґрунтування якого вказало, що в березні 2004 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу до Товариства, в подальшому 28.01.2015 року останній був призначений на посаду начальника баз (Богданівці, Масівці, Козацька) та начальником спортивно-мисливського комплексу «Майстер», який є структурним підрозділом Товариства, у зв’язку з чим між відповідачем та Товариством був підписаний договір по повну матеріальну відповідальність. Відповідно до умов укладеного договору про повну матеріальну відповідальність, ОСОБА_3 зобов’язаний був дбайливо ставитись до матеріальних цінностей, вести їх облік та нести повну матеріальну відповідальність за незбереження ввірених йому Товариством матеріальних цінностей. За час виконання посадових обов’язків ОСОБА_3 неодноразово отримував від імені Товариства товарно-матеріальні цінності на підставі бухгалтерських документів, проте останній не вів облік та не подавав звіт про рух та рештки ввірених йому матеріальних цінностей, у зв’язку з чим Товариством проведено інвентаризацію наявних товарино-матеріальних цінностей на СК «Майстер» з 14.07.2016 року та на базі Товариства на станції Богданівці. На підставі проведеної інвентаризації було встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на СК «Майстер», балансовою вартістю 396297,28грн. та на базі Товариства на ст. Богданівці балансовою вартістю 10137,57грн. Таким чином загальна сума спричинених ТзОВ «Хмельницька універсальна компанія» збитків становить 406434,85грн. По даному факту Товариством був складений акт, з яким був ознайомлений відповідач, проте жодних документів на спростування факту нестачі товарно-матеріальних цінностей не надав, від пропозиції добровільно погасити нестачу відмовився, та в подальшому був звільнений із займаної посади. Оскільки шкода не відшкодована, Товариство просить на підставі ст.ст. 130, 134 КЗпП стягнути з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 406434,85грн.

Заявою від 28.02.2018 року Товариство збільшило позовні вимоги та просило стягнути з відповідача ОСОБА_3 заподіяну шкоду за ринковими цінами станом на 13.02.2018 року в сумі 626634,50грн.

Відповідач ОСОБА_3 надав суду письмові заперечення, в яких вказав, що на підставі ст. 131 КЗпП на власника покладено обов’язок створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Сам по собі факт укладання із працівником договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі, оскільки посада начальника бази не включена до Переліку посад і робіт, які заміщають або виконаються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договору про повну матеріальну відповідальність. Товариством не вірно визначено розмір заподіяної шкоди, оскільки шкода визначена не за собівартістю, крім цього інвентаризація проведена з порушенням Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 року № 879, таким чином Товариством на підтвердження позивним вимог не надано жодних належних та допустимих доказів наявності шкоди та підтвердження її розміру, а також причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та виникненням нестачі, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі з підстав викладених у письмових запереченнях від 23.11.2017 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до наказу Товариства від 28.01.2015 року № 9-к ОСОБА_3 призначено начальником баз ТОВ «Хмельницьк Уніком» (база ст. Богданівці, база с. Масівці, база вул. Козацька, 55) – начальником спортивно-мисливського комплексу «Майстер» з 28.01.2015 року (а.с.13).

28.01.2015 року між Товариством та ОСОБА_3 як начальником баз та начальником спортивно-мисливського комплексу «Майстер» укладено два договори про повну матеріальну відповідальність (а.с.11-12).

Відповідно до посадової інструкції начальника бази, затвердженої президентом Товариства 28.01.2015 року, начальник бази :

- проводить нагляд за матеріально-технічним станом бази (п. 2.2),

- контролює витрати матеріально-технічних ресурсів електроенергії тощо (п.2.6),

- організовує підготовку звітної документації у встановлені терміни (п. 2.7), (а.с.10).

14.07.2016 року Товариством видано наказ № 68 «Про проведення інвентаризації СК «Майстер» ТОВ «Хмельницьк Уніком» з 14 липня 2016 року (а.с.17).

18.07.2016 року Товариством видано наказ № 69 «Про проведення інвентаризації бази ст. Богданівці ТОВ «Хмельницьк Уніком» з 18 липня 2016 року (а.с.20).

На час проведення інвентаризації ОСОБА_3 відсторонено від виконання обов’язків начальника баз ТОВ «Хмельницьк Уніком» та начальника спортивно-мисливського комплексу «Майстер».

За результатами інвентаризації на виробничій базі ст. Богданівці складено акт інвентаризації залишків мішеній станом на 14.07.2016 року, відповідно до якого встановлено нестачу мішеній різних найменувань в кількості 206437 шт.(а.с.21).

18.07.2016 року Товариством складено акт розбіжностей на основі проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на території виробничої бази ТОВ «Хмельницьк Уніком» с. Богданівці на суму 10137,57грн.(а.с.21).

ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень по факту розбіжностей наявності товарно-матеріальних цінностей, про що складено акт фіксації відмови від 18.07.2016 року (а.с.22).

Відповідно до наказу № 69-к від 19.07.2016 року ОСОБА_3 звільнено з посади начальника баз ТОВ «Хмельницьк Уніком» (база ст. Богданівці, база с. Масівці, база вул. Козацька, 55) – начальника спортивно-мисливського комплексу «Майстер» на підставі п. 2 ст. 41КЗпП України, ОСОБА_3 ознайомлений із наказом 25.07.2016 року (а.с.75).

27.07.2016 року Товариством складено бухгалтерську довідку № 143 про вартість мішеней, що рахуються на балансі ТОВ «Хмельницьк Уніком», де зазначено що на балансі перебуває 206437 шт. мішеней різних найменувань вартістю 396297,28грн.(а.с.23).

Також, 27.07.2016 року Товариством складено довідку про рух мішеней за період 2013-2016рр., в якій відображено рух мішеней кількісному виразі за моделями за період часу 2013-2016 роки (а.с.24).

09.11.2017 року старшим слідчим СВ Хмельницького РВП Хмельницького ВП ГУ Національної поліції в Хмельницькій області винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016240250000644 від 27.07.2016 року за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 03.01.2018 року № 686/25447/17, постанову від 09.11.2017 про закриття кримінального провадження скасовано.

Товариством замовлено звіт про оцінку вартості мішеней за ринковою вартістю станом на 13.02.2018 року та визначено матеріальну шкоду у розмірі 626634,50грн.

Товариством надано суду в якості доказу розміру завданої відповідачем матеріальної шкоди звіт про оцінку вартості мішеней за ринковою вартістю станом на 13.02.2018 року, виконаний ТОВ «Земельно-аграрний центр «Карат», акт інвентаризації залишків мішеній станом на 14.07.2016 року, відповідно до якого встановлено нестачу мішеній різних найменувань в кількості 206437 шт. балансовою вартістю 396297,28грн., акт розбіжностей на основі проведеної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на території виробничої бази ТОВ «Хмельницьк Уніком» с. Богданівці на суму 10137,57грн., бухгалтерську довідку № 143 від 27.07.2016 року про вартість мішеней, що рахуються на балансі ТОВ «Хмельницьк Уніком», де зазначено що на балансі перебуває 206437 шт. мішеней різних найменувань вартістю 396297,28грн., прибуткові накладні № ПН-0000045 від 21.03.2016р., № ПН-0000299 від 21.07.2014р., № ПН-0000829 від 11.06.2015р., ПН б/н 2013 року б/д. Зазначені доказі суд відхиляє з наступних мотивів

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Під іншими разовими документами слід розуміти накладні, відомості, рахунки-фактури тощо, передбачені відповідними правилами забезпечення первинного бухгалтерського обліку. Накладними або іншими документами оформляється видача матеріальних цінностей із складів, торгових залів для відправлення їх в інші організації, для торгівлі з лотків, у кіосках тощо.

Отже, підставою повної матеріальної відповідальності в цьому випадку є заподіяння шкоди невиконанням чи неналежним виконанням прийнятого працівником на себе обов'язку виконати окреме трудове завдання - одержати від третьої особи чи матеріально відповідального працівника трудового колективу за разовою довіреністю або іншим разовим документом під свою відповідальність визначене майно та інші цінності і передати його (повернути) в цілості і збереженості власнику або уповноваженому ним органу.

Працівник, який одержав майно або інші цінності за довіреністю або іншим разовим документом, відповідає за їх втрату, за їх недостачу, ушкодження або псування.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання: на підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської опера одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Прибуткова накладна застосовується для обліку надходження матеріальних цінностей всередині організації. Вона зберігається на складі і використовується для складського обліку.

Разом з тим надані Товариством копії прибуткових накладних не відповідають вимогам Закону, зокрема відсутній зміст господарської операції (купівля-продаж, поставка, або ін. договір), не вказано вартість одиницю продукції у гривні, яка є базовою для визначення балансової вартості, не зазначено посади осіб, які відповідальні за проведення господарської операції, накладні не містять підпису особи, яка відвантажила товар. Відповідно, ідентифікувати отримувача та постачальника товару взагалі не представляється можливим. Крім того, в накладних вказані лише реквізити Договорів ДГ - 0001533 та ДГ -0003361, за якими ніби то було отримані мішені, проте копій даних договорів до позовної заяви не додано, що унеможливлює встановлення справжнього обсягу, асортименту та вартості замовленого товару.

Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань (далі - Положення), затвердженим наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 № 879 (із змінами та доповненнями) визначено порядок проведення Інвентаризації активів підприємства.

Це Положення застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Так, згідно п.5 Розділу І Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Пунктом 14 Розділу II Положення передбачено, що інвентаризаційні описи, акти інвентаризації, звіряльні відомості оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Результати проведених інвентаризацій оформляються у вигляді інвентаризаційного опису або акту інвентаризації.

В інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою. На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказуються словами число порядкових номерів активів та загальна кількість у натуральних вимірах усіх активів, що записані на цій сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру (штуках, метрах, кілограмах тощо) вони відображені.

Згідно п.19, п.20 Розділу II Положення, після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку. Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов'язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Пунктом 4 Розділу III Положення зазначено, що інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

Інвентаризаційна комісія у присутності матеріально відповідальних осіб перевіряє фактичну наявність запасів шляхом їх перерахунку, переважування чи перемірювання. Не допускається вносити до інвентаризаційних описів дані про залишки активів зі слів матеріально відповідальних осіб або за даними обліку без перевірки їх фактичної наявності.

Розділом IV Положення встановлено порядок оформлення результатів інвентаризації.

Так, висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства. У протоколі наводяться: причини нестач, втрат, лишків, а також пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач в межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам.

Протокол інвентаризаційної комісії затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації. Результати інвентаризації на підставі затвердженого протоколу інвентаризаційної комісії відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Разом з тим, Товариством проведено інвентаризацію з порушенням вимог Положення, зокрема, взагалі відсутній інвентаризаційний опис, протокол виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даним бухгалтерського обліку.

Акти розбіжностей на основі проведеної інвентаризації від 15.07.2016 та 18.07.2016 року, містять інформацію про нестачу бензину, тепловентилятора, медалів, кубків та інш. речей, проте жодних документів (первинних бухгалтерських) про передачу у відання відповідача ОСОБА_3 цих матеріальних актив не додано.

Крім того, на підтвердження позовних вимог позивачем додано не належні докази, які не стосуються предмету доказування, а саме накладні за 2013 та 2014 роки, та довідку про рух мішеней за 2013 - 2016 роки, при тому, що згідно наказу ОСОБА_3 призначено на посаду завідувача баз лише з 28.01.2015 року, а тому нестача, хоча виявлена інвентаризацією у 2016 році, проте могла виникнути і до 28.01.2015 року, оскільки Товариством не надано доказів передання матеріальних цінностей із значенням найменувань, кількості, вартості, відповідачу станом на 28.01.2015.

У частинах першій, другій та третій статті 135-3 КЗпП України зазначено, що розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами, у зв’язку з чим звіт про оцінку вартості мішеней за ринковою вартістю станом на 13.02.2018 року, виконаний ТОВ «Земельно-аграрний центр «Карат» є неналежним доказом.

Також, Товариством надано висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 15.11.2016 за № 4796/4797/16-26, згідно якого встановлено, що акт інвентаризації залишків мішеней не видається за можливе, акт інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на суму 10137,57грн. не видається за можливе. Крім цього, вказаний висновок наданий для цілей кримінального провадження, розслідування за яким на даний час не завершено.

Товариство звернулось до суду вказавши правову підставу для задоволення позову ст.ст.134-135 КЗпП.

Згідно із ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Однією з умов укладення договору про повну матеріальну відповідальність є виконання працівником роботи, безпосередньо пов'язаної із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва цінностей.

Пунктом 1 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Пленумом Верховного Суду України в п. 8 постанови від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснено, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва затверджено постановою Державного комітету ОСОБА_4 Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної ОСОБА_4 Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24.

Посада начальника баз та начальника спортивно-мисливського комплексу, як і виконувана ним робота (зі змісту посадової інструкції п. 2.2, 2.6, 2.7), до зазначеного переліку не належить, а тому надані позивачем договори про повну матеріальну відповідальність не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної шкоди.

При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Товариством зазначено, відповідач має нести повну матеріальну відповідальність як за п. 1 ч. 1 ст. 134 КЗпП (наявний договір про повну матеріальну відповідальність) та за п. 2 ч. 1 ст. 134 КЗпП (майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 138 КЗпП України визначено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених ст. 130 цього Кодексу.

Разом з тим, Товариством не доведено належними та допустимими доказами, що шкода заподіяна підприємству, винними протиправними діями (бездіяльністю) відповідача ОСОБА_3

Крім цього, відповідно до укладених договорів про повну матеріальну відповідальність підприємство зобов’язалось створювати працівникові умови, необхідні для нормальної праці та забезпечення повного збереження ввірених йому матеріальних цінностей.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають, за недоведеністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв’язку із відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 130-135, 233 КЗпП України, суд –

вирішив:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницька універсальна компанія» про відшкодування матеріальної шкоди – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд до Апеляційного суду Хмельницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду буде складено 04 червня 2018 року.

Суддя С. Стефанишин