Рішення № 74890436, 22.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.06.2018 Справа №607/10189/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Позняка В.М.

за участю секретаря судового засідання Осів І.В.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно, а саме - на 1/5 частину житлового будинку загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 55,2 кв.м. з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Шевченка, 92, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 01 липня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01 липня 2017 року померла його бабуся ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, в тому числі і на 1/5 частину житлового будинку загальною площею 81,8 кв.м., житловою площею 55,2 кв.м. з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Шевченка, 92. Вказаний будинок належить колгоспному двору, що складається з 5-ти членів, головою якого була ОСОБА_5 За життя ОСОБА_5 склала заповіт, згідно якого належну їй частину житлового будинку по вул. Шевченка, 92 у с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області заповіла ОСОБА_6 Останній протягом шестимісячного строку відмовився від прийняття спадщини за заповітом та за законом в користь позивача (онука спадкодавця). ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем та подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину, однак державним нотаріусом йому було відмовлено у вчиненні вказаної нотаріальної дії, у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належну спадкодавцеві частину житлового будинку. З цих підстав просить визнати за ним право власності на вказане спадкове майно.

Ухвалою від 05 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання на 22 червня 2018 року.

В судове засідання позивач та її представник не з’явилися, від представника позивача – ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, подавши заяву, в якій просить проводити розгляд справи у її відсутності, позов визнає.

Представники третьої особи – Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилися, від державного нотаріуса ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Тернопільської районної державної нотаріальної контори.

Судом встановлено наступні обставини.

01 липня 2017 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ИД № 224577 від 03 липня 2017 року, виданим Виконавчим комітетом Довжанської сілької ради Тернопільського району Тернопільської області.

За життя ОСОБА_5 склала заповіт від 25 лютого 2008 року, який було посвідчено секретарем Довжанської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області ОСОБА_8, зареєстрований у реєстрі за №1, згідно якого заповіла належну їй частину житлового будинку з надвірними будівлями, яка знаходиться в с. Довжанка по вул. Шевченка, 92, ОСОБА_6. Згідно заповіту, він підписаний ОСОБА_5 в присутності секретаря сільської ради.

Після її смерті відкрилася спадщина за заповітом.

Згідно довідки № 203 від 07 травня 2018 року, виданої Довжанською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, разом з ОСОБА_4 на день її смерті за адресою: вул. Шевченка, 92, с. Довжанка, Тернопільського району Тернопільської області, були зареєстровані та проживали: син – ОСОБА_6, невістка – ОСОБА_9, внук – ОСОБА_1.

13 листопада 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті померлої матері ОСОБА_4 за заповітом та за законом в користь ОСОБА_1 (заява надійшла до Тернопільської районної державної нотаріальної контори 29 листопада 2017 року, вх. № 1049/02-14).

13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (заява надійшла до Тернопільської районної державної нотаріальної контори 14 листопада 2017 року, вх. № 983/02-14).

27 квітня 2018 року ОСОБА_1 подав до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_4, померлої 01 липня 2017 року, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Як вбачається з свідоцтва про народження серії ІІ-ИД № 403392 від 12 травня 1986 року, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_9.

Згідно свідоцтва про народження серії І-ИД № 328475 від 03 липня 1974 року, батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, вказані: ОСОБА_10 та ОСОБА_11.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2018 року у справі № 607/15851/17 встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є онуком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 01 липня 2017 року. Згідно вказаного рішення також було встановлено, що відповідно до свідоцтва про одруження серії ІІ-АГ № 1054097, виданого Тернопільським рай бюро ЗАГС 02 березня 1978 року ОСОБА_10 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, якій після одруження присвоєно прізвище «Кошик».

Обставини, встановлені вказаним судовим рішенням, у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Згідно Інформаційної довідки № 1262 від 17 листопада 2017 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 15 листопада 2017 року по обліку бюро будинковолодіння № 92 по вул. Шевченка в с. Довжанка рахується за ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_1.

Відповідно до довідки № 202 від 07 травня 2018 року, виданої Довжанською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. Довжанка по вул. Шевченка, 92, дійсно належить колгоспному двору, станом на 01 липня 1990 року членами якого були: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, - голова двору, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, - син, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, - невістка, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, - внучка, ОСОБА_1, - внук.

Як вбачається з Інформаційної довідки № 1269 від 20 листопада 2017 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація житлового будинку № 92 по вул. Шевченка в с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області за ОСОБА_5 в бюро не проведена.

15 листопада 2017 року на житловий будинок № 92 по вул. Шевченка в с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області виготовлено технічний паспорт, з якого вбачається, що загальна площа житлового будинку № 92 по вул. Шевченка в с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області становить 81,8 кв.м., житлова – 55,2, допоміжна – 26,6.

Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року (пункти 4, 5), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.

Отже, враховуючи те, що станом на 01 липня 1990 року членами колгоспного двору були: голова двору – ОСОБА_4, син – ОСОБА_6, невістка – ОСОБА_9, внучка – ОСОБА_2, внук – ОСОБА_1, кожному з них належали частки по 1/5 будинковолодіння по вул. Шевченка, 92 в с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті г) пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила ст. 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до ст.ст. 1216-1219 Цивільного Кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За нормами ч. ч. 1, 2 ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення (ч. 1 ст. 1265 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_5, яка померла 01 липня 2017 року, за життя склала заповіт, яким заповіла належну їй, як члену колгоспного двору, 1/5 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 92 у с. Довжанка, Тернопільського району Тернопільської області, своєму сину ОСОБА_6. Останній, який водночас є спадкоємцем за законом першої черги, відмовився від спадщини за заповітом та законом в користь внука померлої ОСОБА_1, подавши протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини до нотаріальної контори відповідну заяву.

ОСОБА_1, який є внуком померлої ОСОБА_5, що встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 березня 2018 року, спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 прийняв, оскільки на момент смерті проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою № 203 від 07 травня 2018 року, виданою Довжанською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, а також 13 листопада 2017 року подав до Тернопільської державної районної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1, який є спадкоємцем п’ятої черги за законом, в користь якого від спадщини за законом як спадкоємець першої черги відмовився ОСОБА_6, успадкував належну померлій 1/5 житлового будинкуз відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Шевченка, 92.

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, а також те, що через відсутність державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів на житловий будинок, позивач не може реалізувати своїх спадкових прав, а тому його право підлягає судовому захисту, а позов підставний та підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом на 1/5 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Шевченка, 92, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла 01 липня 2017 року.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, ст. 16, 392, 1216-1219, 1223, 1261, 1265, 1268, 1270, 1273, 1276 ЦК України 2003 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_13 ОСОБА_1 (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Шевченка, буд. 92, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Містечко, буд. 82, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора (м. Тернопіль, вул. Котляревського, 27), про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину житлового будинку, з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Шевченка, 92, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддяОСОБА_13