Ухвала суду № 74889562, 19.06.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/1885/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська І. В.Номер провадження 11-сс/788/181/18 Суддя-доповідач - Філонова Ю. О. Категорія - Подання про обрання, зміну запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою, про проведення обшуку

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Філонової Ю. О.,

суддів - Матуса В. В., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Лобанової О.В.,

прокурора - Волобуєва Б.С.,

захисника - Овсянніка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Овсянніка М.В., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Сумській області Безменова В.М., погоджене з прокурором відділу прокуратури Сумської області Алтуховим О.В. та відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 год. 00 хв. 22 червня 2018 року.

Визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 3 060 000 грн. 00 коп.

У разі внесення застави, постановлено звільнити ОСОБА_4 з-під варти, з покладенням на нього відповідних обов'язків. Роз'яснено заставодавцю та підозрюваному наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.8,10 ст. 182 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_4 - Овсяннік М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та звільнити ОСОБА_4 з-під варти

В обґрунтування своїх вимог захисник посилається на необґрунтованість підозри, оскільки жоден документ, наданий органами досудового розслідування разом з клопотанням не містить інформації щодо причетності ОСОБА_4 до подій злочинів, передбачених ч.5 ст.185 КК України та ч.3 ст.289 КК України, які інкримінуються останньому.

Також, захисник вказує на те, що єдиною підставою щодо існування ризиків суд зазначив лише те, що спосіб життя, про який повідомив ОСОБА_4, а саме, наявність у нього охорони, коштовної машини у користуванні, явно не є співмірним з отримуваними останнім доходами, однак таке твердження суду є необґрунтованим і така характеристика способу життя будь-якої людини не може бути доказом існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тим більше що ОСОБА_4 не казав, що має будь-яку охорону, а лише зазначив, що в будинку, де мешкає його колишня дружина, встановлена камера відеоспостереження, а коштовна машина, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4 належить заміжній донці останнього і до її купівлі він відношення не має, а користується лише тоді, коли возить вагітну доньку до лікарні.

Також, захисник вказує на те, що приймаючи рішення щодо обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зазначив, що підозрюваний може переховуватись від органів слідства та суду, незаконно впливати на учасників розслідування та перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином, що унеможливлює запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, однак, не зазначив обставини, які б свідчили про це та не обґрунтував неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.

При цьому апелянт посилається на те, що прокурором не було доведено в судовому засіданні обставин недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів, і вважає, що слідчий суддя мав обрати відносно ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, а саме, особисте зобов'язання або домашній арешт, з покладанням на нього обов'язків передбачених ст. 194 КПК України.

Крім того захисник вказує на те, що затримання ОСОБА_4 без ухвали слідчого судді було здійснено з порушенням норми ч. 1 ст. 208 КПК України, оскільки злочин, за у вчиненні якого підозрюється останній, було вчинено 27 грудня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта - захисника Овсянніка М.В., який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав рішення слідчого судді законним і обґрунтованим та просив залишити його без зміни, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

При цьому, посилання апелянта на те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя, не надав оцінки доводам захисту з приводу того, що жоден документ, наданий органами досудового розслідування разом з клопотанням не містить інформації щодо причетності ОСОБА_7 до подій, що описані в пред'явленій йому підозрі за ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, суперечать змісту постановленого судового рішення, з якого вбачається, що предметом розгляду були твердження підозрюваного ОСОБА_4 та його захисник щодо необґрунтованості оголошеної підозри та відсутності доказів на підтвердження заявлених слідчим у клопотанні ризиків, яким слідчий суддя, з врахуванням наявних в матеріалах кримінального провадження доказів, надав повну та всебічну оцінку.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, слідчим управлінням ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 28 грудня 2017 року за № 12017100050011992, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185, ч.3 ст.289 КК України (а.п.5-7).

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, таємно викрав чуже майно, а саме, 844 телевізори та 9 моніторів торгівельної марки «LG», на заявлену суму 179577, 97 доларів США, що належать ІП «ОСОБА_13», та 223 телевізори торгівельної марки «LG», на заявлену суму 31220 доларів США, що належать ІП «І-АР-СІ», що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, тобто таємного викрадення чужого майна, кваліфікуючими ознаками якого є: «вчинення за попередньою групою осіб» та «вчинене в особливо великих розмірах».

Крім того, умисними діями, які виразилися незаконному заволодінні транспортним засобом DAF 95 XF 430 д.н.з. НОМЕР_1 та напівпричепом Н/ПР-РЕФРИЖЕРАТОР-Е Lamberet VFS-3E д.н.з. НОМЕР_2, що належить ФОП ОСОБА_11, вартістю 222 790 грн. та 223 556,80 грн. відповідно, ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_10, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.289 КК України, тобто незаконному заволодіння транспортним засобом, кваліфікуючими ознаками якого є: «вчинення за попередньою групою осіб» та «завдання великої матеріальної шкоди».

24 квітня 2018 року, о 14 год. 40 хв. по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та в цей же день останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України (а.п.22-26).

25 квітня 2018 року старший слідчий СУ ГУНП в Сумській області Безсменов В.М. за погодженням із прокурором відділу прокуратури Сумської області Алтуховим О.В., звернувся до слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми з клопотанням про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його існуванням ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання щодо існування заявлених слідчим ризиків, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку що додані до клопотання докази, а саме, заяви про вчинення кримінального правопорушення з додатками (а.п.8-10), протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення з додатками (а.п.11-13), протоколами допиту свідків (а.п.14-19, 36-37), в своїй сукупності, містять інформацію, що ОСОБА_4 міг вчинити злочини, передбачені ч.5 ст.185 КК та ч.3 ст.289 КК України, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги захисника про те, що в матеріалах даного провадження відсутні докази щодо причетності ОСОБА_4 до подій злочинів, передбачених ч.5 ст.185 КК України та ч.3 ст.289 КК України.

Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення, слідчим суддею було вірно встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існує у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років і з метою уникнення відповідальності, останній може, в подальшому, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до практики ЄСПЛ, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства та суду. А тому, при винесенні даної ухвали колегією суддів приймається до уваги суспільний інтерес у даному кримінальному провадженні, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що узгоджується з позиціями п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».

Поряд з цим, слідчим суддею також було вірно встановлено існування ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення, який існує у зв'язку з тим, що в матеріалах даного провадження відсутні дані про те, що підозрюваний офіційно працевлаштований, має законне джерело для існування, а з наявного в матеріалах кримінального провадження вироку Оболонського районного суду м. Києва від 21 липня 2008 року (а.п.39-50) вбачається, що ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч.ч.2, 4 ст. 190 КК України.

Про існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить той факт, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, а тому йому можуть бути відомі певні відомості пов'язані з цією діяльністю, особи причетні до цього, можливі свідки, їх місцезнаходження, а також інші необхідні для слідства відомості, обізнаність про які на цій стадії може зашкодити інтересам слідства, крім того, зазначений ризик існує і з врахуванням суворості покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним.

Таким чином, встановивши вказані обставини, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не зможуть запобігти ризикам, зазначеним слідчим у клопотанні, що знайшло своє відображення в оскаржуваній ухвалі і спростовує доводи апеляційної скарги захисника про те, що єдиною підставою щодо існування ризиків слідчим суддею було враховано лише спосіб життя, про який повідомив ОСОБА_4, а саме, наявність у нього охорони, коштовної машини у користуванні.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що суд не розглянув можливості застосування до ОСОБА_4 інших запобіжних заходів, то на думку колегії суддів, з урахуванням вищезазначеного, вони є безпідставними, оскільки, при наявності вказаних ризиків, запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання чи домашнього арешту, на думку колегії, у повній мірі не зможе забезпечити процесуальну поведінку останнього.

Крім того, задовольняючи клопотання слідчого, слідчим суддею, відповідно до вимог КПК України та з врахуванням заявлених прокурорами доповнень до клопотання слідчого, було визначено розмір застави, в разі сплати якої підозрюваний ОСОБА_4 може залишитись на волі.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про незаконність затримання ОСОБА_4 без ухвали слідчого судді, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;

3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до п 2 ст. 211 КПК України, затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Відповідно до протоколу від 24 квітня 2018 року (а.п.22-24), старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області Безсменов В.М. фактично, без ухвали слідчого судді, затримав ОСОБА_4 24 квітня 2018 року о 14 год.40 хв. і підставами для такого затримання стали зазначені у п.п.1,2 ч.1 ст. 208 КПК України, а також п. «с» ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Проте такий висновок суперечить матеріалам даного провадження, з якого вбачається, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4, мали місце 27 грудня 2017 року, приблизно о 04 год. 30 хв. і дані обставини були відомі органам досудового розслідування, однак затримання останнього відбулося лише 24 квітня 2018 року, що в свою чергу виключає підстави затримання в зазначену дату без ухвали слідчого судді на підставі п.п.1,2 ч.1 ст. 208 КПК України.

В той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що правові наслідки такого затримання ОСОБА_4 не настали, з врахуванням того, що 25 квітня 2018 року старший слідчий звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з вищевказаним клопотанням, яке на наступний день, тобто, 26 квітня 2018 року слідчим суддею було розглянуто та відносно підозрюваного обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, і будь яких порушень, при цьому, не встановлено.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували викладені в оскаржуваній ухвалі висновки та свідчили б про наявність безумовних підстав для звільнення ОСОБА_4 з-під варти, про що просить захисник в апеляційній скарзі, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження здобуто не було.

За таких обставин, з урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування, відсутні, а тому ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Овсянніка М.В. без задоволення.

Керуючись ст. ст. 182, 183, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 26 квітня 2018 року про обрання відносно ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника Овсянніка М.В. - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Філонова Ю. О. Матус В. В. Рунов В. Ю.