Постанова № 74888959, 21.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Харків

справа № 2025/3616/2012

провадження № 22ц/790/2768/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-і особи на стороні позивача - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління МВС України в Харківській області про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщеннямза апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 серпня 2012 року (в складі судді Каращук Т.О.),

В С Т А Н О В И В:

У червні 2012 року комунальне підприємство «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради Харківської області звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-і особи на стороні позивача - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління МВС України в Харківській області про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, в якому просили визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 зобов'язати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління МВС України в Харківській області зняти відповідачів з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позову зазначали, що ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_1 що перебуває у комунальній власності. Наймач ОСОБА_1 зареєстрована у спірній квартирі із 21 липня 2005 року разом із сином - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із 2005 року, тобто понад встановлений статтею 71 ЖК України шестимісячний строк, відповідачі не проживають у квартирі, не сплачують кошти за комунальні послуги, а тому є такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 серпня 2012 року позов КП «Житлова управляюча компанія» задоволено.

Визнано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

Зобов'язано сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області зняти їх з реєстрації за вказаною адресою.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним вище заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане заочне рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог КП «Житлова управляюча компанія»відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що він був тимчасово відсутній на спірній житловій площі, оскільки, тимчасово проживав у бабусі в смт. Панютине Лозівського району Харківської області, де з 01.09.2010 року по 27.06.2013 року навчався в Панютинському професійному аграрному ліцеї Харківської області, що підтверджується довідкою від 15.05.2015 року № 88.

Також, апелянт вказав, що судом першої інстанції при розгляді вказаної справи не було залучено орган опіки та піклування.

Крім того, його не було повідомлено про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, судові повістки повертались за закінченням терміну зберігання.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Заочне рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 серпня 2012 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Харківської області від 23 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги КП «Житлова управляюча компанія», суд першої інстанції виходив з того, що згідно актів КП «Житлова управляюча компанія» від 05 травня 2011 року, 18 квітня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають у квартирі АДРЕСА_1 із 2005 року, тобто понад встановлений статтею 71 ЖК України шестимісячний строк, а тому втратили право користування жилим приміщенням.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 що перебуває у комунальній власності, була ОСОБА_1 Наймач ОСОБА_1 була зареєстрована у спірній квартирі із 21 липня 2005 року разом із сином - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

25 лютого 2014 року ОСОБА_1 померла (після ухвалення рішення суду першої інстанції у справі).

Відповідно до статтей 71, 72 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР ), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, в зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, та враховувати принцип пропорційності втручання у право на повагу до житла, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про права людини 1950 року.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини зазначає, що оцінюючи цю пропорційність, необхідно звертати увагу на те, чи було забезпечено справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту основоположних прав особи. У цьому контексті необхідно мати на увазі важливе значення права на повагу до житла, яке стосується безпеки та добробуту особи, при цьому враховується також сила зв'язку осіб із житлом (рішення від 24 березня 1988 року у справі «Олсон проти Швеції», заява № 10465/83).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки КП «Житлова управляюча компанія» № 37556917, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до довідки, виданої директором Панютинського професійного аграрного ліцею Харківської області, ОСОБА_2 під час навчання останній мешкав за адресою АДРЕСА_2

Відповідно до частини другої статті Закону України «Про охорону дитинства» діти-члени сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

За положеннями частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, забезпечення виконання якої є складовою обов'язків держави України як суб'єкта міжнародного права, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Відповідно до положень статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до статті 32 ЖК України громадяни самостійно здійснюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, - відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років) здійснюють право на одержання жилого приміщення за згодою батьків або піклувальників.

За змістом статті 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Таким чином, визначеного статтею 106 ЖК України права вимагати визнання наймачем спірної квартири ОСОБА_2 набув із досягненням повноліття, тобто 10 березня 2013 року. Вказана дата с початковим моментом періоду, за який суд мав досліджувати поважність відсутності ОСОБА_2 у жилому приміщенні.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду вказаної справи та ухвалення оскаржуваного рішення не було залучено орган опіки та піклування.

Відповідно до частини 3 статті 11 ЦПК України (чинної на момент ухваленні оскаржуваного рішення) суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи чи інтереси осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 серпня 2012 року підлягає скасуванню з ухвалення по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог КП "Житлова управляюча компанія"

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити.

Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 серпня 2012 року - скасувати.

У задоволенні позову Комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, 3-і особи на стороні позивача - Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління МВС України в Харківській області про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко