Постанова № 74888823, 23.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

23 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 643/12684/17

Провадження № 22-ц-/790/2641/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2018 року (суддя Короткий І.П.)

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

У жовтні 2017 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20.12.2012 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав у кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором кредиту, в результаті чого виникла заборгованість.

Просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 49887,35 гривень.

Справа розглянута за відсутності сторін.

Заочним рішенням Московського районного суду міста Харкова від 28.11.2017 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Мосовського районного суду м.Харкова скасовано заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 26.02.2018 року та призначено до розгляду.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 26.02.2018 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість 49887,35 гривень. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для стягнення заборгованості відсутні підстави.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 20.12.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника, в якій зазначено, що вона разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг.

Таким чином, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у заяві-анкеті. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.

Відповідно до укладеного договору № б/н від 20.12.2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Встановивши вказані обставини, суд задовольнив позов, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитом – 3111,55 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом – 40722,02 гривень, заборгованість за пенею та комісією - 3202 гривень, штраф (фіксована частина) - 500 гривень, штраф (процентна складова) - 2351, 78 гривень.

Проте погодитись із такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі не можна.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положенням частини1статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з Умовами та Правилами надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт дає згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Підписання цього договору є пряма і безумовна згода клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту встановленого банком (п.п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з п.п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за переривання платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до статті 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

З урахуванням того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, колегія суддів вважає обґрунтованим рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та процентами, разом з тим, не погоджується із розрахованим банком розміром пені і штрафів з огляду на таке.

Частина 1 та пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачають, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно наданого ПАТ КБ «Приват Банк» розрахунку заборгованості, пеня в розмірі 3202 гривень була нарахована за період, починаючи з 01.07.2014 року і по 31.08.2017 року.

Судова колегія вважає, що відповідно до вказаних положень закону, до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, а з урахуванням того, що відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, з позичальника на користь кредитора підлягає стягненню пеня за один рік в розмірі 1200 гривень (розмір пені за один місяць 100 грн. х 12 місяців = 1200 гривень).

Відтак, станом на 31.08.2017 року, з урахуванням процентної ставки за кредитним договором 30,00 % та кількості днів простроченої заборгованості, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «Приват Банк» складає 45 033,57 гривень , з яких: - 3111,55 гривень заборгованість за кредитом; 40722,02 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1200,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією.

Щодо нарахування позивачем штрафів (фіксована частина, процентна складова) судова колегія зазначає наступне.

Зі змісту Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що неустойка (пеня і штраф) нараховуються за одне і те ж порушення несвоєчасне виконання зобов'язань.

Окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості позивач нарахував також 500,00 гривень - штраф (фіксована частина) та 2351,78 гривень - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

З огляду на наведене, колегія не вбачає підстав для стягнення штрафів - фіксованої частини (500 гривень) та процентної складової (2351,78 гривень), оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Щодо доводів про застосування строків позовної давності, зазначених ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, слід зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Відповідно до умов договору, укладеного 20.12.2012 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1, кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Тобто клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею в межах строку дії картки.

Встановлено, що останній платіж відповідачем було здійснено 24.01.2015 року.

Строк дії картки до кінця грудня 2019 року.

З позовом ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду 29.09.2017 року.

За таких обставин, в будь-якому разі, банк звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2018 року – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 45 033,57 гривень заборгованості за кредитним договором №б/н від 20 грудня 2012 року станом на 31 серпня 2017 року, з яких: 3111,55 гривень заборгованість за кредитом; 40722,02 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; 1200,00 гривень - заборгованість за пенею та комісією.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суму судових витрат за подання позову у розмірі 1460,48 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму судових витрат за подання апеляційної скарги у розмірі 153,48 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.С.Сащенко

Судді І.П.Коваленко

ОСОБА_4