Постанова № 74888791, 21.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 645/1756/18

Провадження №22-ц/790/3480/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Коваленко І.П.,

суддів - Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

за участі секретаря - Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 року (в складі судді Мартинової О.М.), -

встановив:

У квітні 2018 року ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 65577,11 гривень, з яких 7465,60 гривень як три проценти річних від простроченої суми та 58111,51 гривень як суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 704,80 гривень як витрати по сплаті судового збору.

07 травня 2018 року позивач надала до суду заяву, в якій просила вжити заходи забезпечення позову до закінчення розгляду справи заборонити відчуження квартири № 27, що знаходиться в багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, 11, яка належить ОСОБА_2

В обгрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказувала те, що сума позову є значною, а ОСОБА_2 вживаються активні заходи щодо продажу належного йому майна, тому існує реальна загроза що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 рокузаяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відчуження квартири по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми задоволено.

Накладено заборону відчуження на квартиру № 27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд.11, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції було проігноровано, що до заяви не було наданих належних доказів на підтвердження факту співмірності заявлених позовних вимог з забезпеченням позову шляхом заборони відчуження квартири, не встановлено, хто є власником майна на винесення ухвали про забезпечення позову.

Крім того, посилався на те, що квартира № 27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 11 знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим 27.01.2003 року, реєстраційний № 8-03-231205.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову підлягає у забороні відчуження квартири № 27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд.11, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11.02.2014 року у справі № 645/4563/13-к, який набрав законної сили 14.03.2014 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 КК України та призначено йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

Крім того, вказаним вироком задоволено цивільний позов ОСОБА_1 та стягнуто на її користь з ОСОБА_2 61042,80 гривень у якості відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди.

Виконавчий лист знаходиться на виконанні у Фрунзенському відділі ДВС Харківського МУЮ, добровільно ОСОБА_2 вказаний борг не погасив.

В зв’язку з цим, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 65577,11 гривень, з яких 7465,60 гривень як три проценти річних від простроченої суми та 58111,51 гривень, як суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, ціна вказаного позову з урахуванням збільшення позовних вимог становить 65577,11 гривень.

З оскаржуваної ухвали вбачається, що накладено заборону відчуження на квартиру № 27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 11, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданим 27.01.2003 року, реєстраційний № 8-03-231205 (а.с. 43)АДРЕСА_1, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 11 знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Враховуючи зміст позовних вимог та обґрунтування позивачем необхідності забезпечення позову, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження на квартири № 27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд.11, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 відсутні, т.я. спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка та її представник пояснили, що вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ними не заявлялось, до участі у справі вони не притягались.

Арешт може бути накладений лише на майно відповідача, з матеріалів справи вбачається, щоквартира № 27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 11 знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, тому підстав забезпечувати позов шляхом заборони відчуження на квартири № 27, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, будинок №11, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 немає.

На підставі вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника ОСОБА_3– задовольнити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 травня 2018 року– скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

ОСОБА_7