Рішення № 74887723, 11.06.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"11" червня 2018 р.

Справа № 642/3733/17

Провадження № 2/642/425/18

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2018 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Буряковської К.Є.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа ОСОБА_2 державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

26.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова із позовною заявою, яку уточнила, та просила встановити факт її постійного проживання однією сім”єю, із ОСОБА_3, який помер 26.01.2014 року, в період з квітня 2005 року по день смерті, та визнати за нею право власності на 1/4 частину 2-кімнатної квартири (загальна площа 42,1 кв.м., житлова площа 25,1 кв.м.) за адресою м. Харків, вулиця Котлова (ОСОБА_4)АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 26.01.2014 року. Свій позов мотивувала тим, що 26.01.2014 року помер ОСОБА_3, який з 1982 року був чоловіком її рідної бабусі. Починаючи з квітня 2005 року вона постійно проживала без реєстрації у родині своєї бабусі за адресою АДРЕСА_2. Бабуся ОСОБА_5 за свого життя вчинила заповіт, відповідно до якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла своїй онучці – позивачу.

Право на спадщину вона оформила на ? частини квартири за адресою АДРЕСА_2, а ? успадкував чоловік ОСОБА_5 – ОСОБА_3

Стверджує, що вона постійно проживала за вказаною адресою. Оскільки бабуся та її чоловік, якого позивач завжди сприймала як рідного дідуся, були вже особами похилого віку та потребували допомоги, яку вона їм надавала, допомогала по господарству, та продовжила проживати у вказаній квартирі і після їх смерті. Позивач звернулася до державного нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3, однак нотаріус листом повідомила про необхідність звернення до суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім»єю. Ухвалою Московського районного суду м. харкова від 15.06.2017 року заява ОСОБА_1 про встановлення факті, що має юридичне значення, була залишена без розгляду у зв»язку із наявністю спору про право. З цих підстав позивач звернулася до суду із даним позовом.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засідання не з"явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не надавав, просив ухвалити рішення яке б не порушувало права третіх осіб.

Представник третьої особи в судове засідання свого представника не направила, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Суд вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 07.12.2013 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ВЛ № 422921.

ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про народження серії І-АГ № 518950 була матір”ю ОСОБА_8.

ОСОБА_8 після одруження змінила прізвище на ОСОБА_1, після розлучення — змінила прізвище на ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-ВЛ № 185697.

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ВЛ № 006425.

Тобто ОСОБА_5 була рідною бабусею ОСОБА_1.

08.12.1982 року ОСОБА_5 уклала шлюб із ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії ІІ-ВЛ № 359428.

Зі свідоцтва про право власності від 25.07.1996 року вбачається, що квартира (загальна площа 42,1 кв.м., житлова площа 25,1 кв.м.) за адресою АДРЕСА_2 належала на праві власності ОСОБА_5.

За свого життя остання склала заповіт, посвідчений 19.02.2007 року державним нотаріусом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори ОСОБА_11, реєстровий номер № 4-214, відповідно до якого все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалось заповіла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_1 було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 3/4 частини квартири за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 06.10.2014 року, реєстровий номер № 1528.

1/4 частину зазначеної квартири успадкував чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_3, який мешкав разом із спадкодавцем, та мав право на обов”язкову долю у спадщині.

26.01.2014 року помер ОСОБА_3, який на момент смерті був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 (нова назва ОСОБА_4) у м. Харкові.

Місце проживання Позивача зареєстровано за адресою м. Харків. АДРЕСА_4.

Заявник стверджує, що з квітня 2005 року вона постійно проживала у родині своєї рідної бабусі ОСОБА_5, разом із її чоловіком ОСОБА_3, якого вона завжди сприймала як рідного дідуся. Необхідність проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 була пов”язана із тим, що вона навчалась у спеціалізованій музичній школі, яка знаходилась поруч, що підтверджується копією наданого атестату.

Після завершення школи позивач продовжила проживати у родині бабусі ОСОБА_12 та ОСОБА_3, оскільки вони були особами похилого віку та потребували догляду, а вона, як єдина онука таку допомогу їм надавала, допомагала по господарству, вела з ними спільний побут, та продовжила проживати у вказаній квартирі і після їх смерті.

Дані обставини підтверджується також поясненнями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_13

Крім того, за адресою АДРЕСА_5 ОСОБА_1 отримувала поштову кореспонденцію, що підтверджується наданими листуваннями та поштовими конвертами.

На підтвердження факту проживання позивача у родині бабусі надані фото у різний період часу, де зафіксовано в тому числі і знаходження у квартирі особистих речей ОСОБА_1

При вирішення спору суд виходить із наступного.

За змістом норм ст.ст. 1268-1269 ЦК України, порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 2ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї. У випадку, якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, він має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

Отже, у випадку, якщо спадкоємець фактично постійно проживав із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, проте у його паспорті відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання разом із спадкодавцем, а також відсутні докази, визначені п. 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до п. 23 цієї ж Постанови, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори № 1868/01-16 від 02.11.2016 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3

Отже, встановлення зазначеного юридичного факту іншим способом, окрім судового неможливо, аналіз зібраних по справі доказів та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем в період який нею зазначений та на час відкриття спадщини.

Згідно ст. ст. 1217, 1258 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1258 ЦК України визначена черговість спадкування за законом, а саме - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

У ОСОБА_3 відсутні спадкоємці першої, другої та третьої черги, тому право спадкування отримують спадкоємці четвертої черги.

Згідно ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Зі змісту ст. 1264 ЦК України слідує, що законодавець захищає права тих осіб, яких спадкодавець вважав членами своєї сім'ї і які проживали з ним впродовж достатньо тривалого часу (п'ять років), вели спільне господарство.

Відповідно до положень ст. З Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину та являється спадкоємцем за ОСОБА_3 у четвертій черзі спадкування за законом.

Згідно 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7, при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлене судом.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 12,19, 83, 175, 177,184 , 259 , 263, 265, 268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа ОСОБА_2 державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Харківській області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (померлого 26.01.2014 року, актовий запис 1398) однією сім»єю з квітня 2005 року по час відкриття спадщини – 26 січня 2014 року, тобто по день смерті ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.н. НОМЕР_1) право власності на ? частину 2-кімнатної квартири (загальна площа 42,1 кв.м., житлова площа 25,1 кв.м.) розташованої за адресою м. Харків, вулиця Котлова (перейменовано на ОСОБА_4)АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого 26.01.2014 року, актовий запис 1398.

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст виготовлено 21.06.2018 року.

Суддя О.В. Бородіна