Рішення № 7488763, 29.12.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.12.09р.Справа № 18/291-09 За позовом Закритого акціонерного товариства "МТЕК", м. Київ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 21 349 968,82 грн.

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: Субочева Т.Г. дов. від 02.12.09р.

від відповідача: Пащук В.В. дов. №720 від 09.07.09р.

Закипна О.В. дов. № 632 від 23.03.09 року

Кадук Н.Д. дов. № 713 від 01.07.09 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу в сумі 21 349 968,82 грн., із яких: заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 19 200 268,49 грн., заборгованість по пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів в сумі 460 262,24 грн., інфляційні збитки у розмірі 1 279 025,64 грн., штраф у розмірі 3 % в сумі 410 412,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №Пр/В -071137/НЮ .

Відповідач проти позову заперечує, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вимога про стягнення лізингового платежу, скоригованого на курсову різницю згідно п. 3, 2 договору, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а є збільшенням ціни договору, що є підставою для визнання договору неукладеним.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу №Пр/В -071137/НЮ, за умовами якого позивач (лізингодавець) зобов’язався на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність п"ятсот чотирьохвісних напіввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-03 2-2004 укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 та передати його у власність відповідачу, який згідно з договором фінансового лізингу являється лізингоодержувачем (п. 1.1. договору фінансового лізингу).

Строк лізингу становить сім років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акта приймання–передачі майна в лізинг (п. 2.1. договору).

Згідно ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          Відповідно до п.3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 6 листопада 2008 року) лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 3.3 до цього договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою: Влд = Влдг/Куд*Кслп +(Сввм/Куд*Кслп-Сввм), де Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці), грн. Куд –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на визначену дату при укладанні договору. Кслп –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу. Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях. Влдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів), грн.

          Також умовами договору передбачено, що у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищезазначеної формули не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу.

          Таким чином суд встановив, що загальна сума лізингового платежу, який зобов’язаний сплатити відповідач, складається з суми платежу, яка була визначена сторонами у загальному графіку лізингових платежів, що затверджений додатком до договору фінансового лізингу (додаток №3.3. в редакцій від 06 листопада 2008 року), скоригованому на зміну офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору та сум ПДВ, які відповідач зобов’язаний сплатити позивачу у випадку, якщо розмір винагороди позивача перевищуватиме подвійну облікову ставку НБУ.

Згідно частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримати від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наявні у справі докази доводять належне виконання позивачем умов договору, зокрема позивач передав а відповідач прийняв майно в лізинг –чотириста п’ятдесят напіввагонів моделі 12 - 9745, зокрема доказом зазначених обставин є акт приймання –передачі майна в лізинг від 27 червня 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 50 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 31 липня 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 58 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 31 липня 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 42 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 11 вересня 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 70 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 10 жовтня 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 25 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 31 жовтня 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 45 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 26 листопада 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 35 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 29 листопада 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 15 піввагонів, акт приймання –передачі майна в лізинг від 29 листопада 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 50 піввагонів та акт приймання –передачі майна в лізинг від 30 листопада 2007 року, що засвідчує прийняття відповідачем 60 піввагонів.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов"язання по оплаті лізингових платежів здійснював не в повному розмірі, визначеному договором, у період з березня 2009 року по листопад 2009 року. Станом на 22.12.2009 року відповідач сплатив лізингові платежі, але всупереч п. 3.2 договору, протягом березня 2009 року –листопада 2009 року включно, не здійснював коригування лізингових платежів до зміни офіційного курсу НБУ, внаслідок чого у останнього, відповідно до наданого розрахунку, утворилась перед позивачем заборгованість, розмір якої склав 17 074 328,90 грн.

Доводи відповідача про те, що з корегуванням лізингових платежів змінюється вартість майна, що є істотною умовою договору, є безпідставними, оскільки сторони договору в пункті 1.3. додатково визначили грошовий еквівалент вартості одиниці майна в доларах США, а пунктом 3.2. встановили порядок розрахунку розмірів лізингових платежів з урахуванням їх коригування залежно від зміни офіційного курсу долару США до гривні на дату здійснення платежу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача по стягненню заборгованості зі сплати ПДВ у розмірі 2 125 939,59 грн., яким було обкладено винагороду позивача, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 3.1.1 п. 3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а абзац 3 підпункту 3.2.2 п. 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлює, що не є об’єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу. Таким чином, операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу, повинні оподатковуватися податком на додану вартість.

Отже, нарахування податку на додану вартість на проценти та комісії у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) та розраховану від вартості об’єкта лізингу, є таким, що прямо встановлено Законом України “Про податок на додану вартість” та положеннями пункту 3.2 договору фінансового лізингу

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, якими було б спростовано заявлені позивачем вимоги по стягненню заборгованості, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов’язання, відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Натомість наслідком порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 10.2 укладеного між сторонами договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення строків виконання зобов’язань з оплати лізингових платежів, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення. Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів у період з березня по листопад 2009 року, розмір штрафних санкцій складає 460 262,24 грн., які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки та три проценти річних від простроченої суми за весь період неналежного виконання зобов’язань. Право кредитора вимагати від боржника сплати інфляційних збитків та трьох процентів річних передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків, розмір яких склав 1 279 025, 64 грн. грн. та трьох процентів річних, у розмірі 410 412,45 грн. за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року, підлягають задоволенню.

Клопотання відповідача про визнання договору неукладеним не підлягає задоволенню, оскільки договір укладено з усіма істотними умовами, які встановлені законодавством для даної категорії правочинів.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Державного підприємства «Придніпровська залізниця»(код за ЄДРПОУ 01073828, м. Дніпропетровськ, пр.-т. К.Маркса, 108, п/р 26006000012 в ДФ АБ «Експрес - Банк», МФО 306964) на користь Закритого акціонерного товариства «МТЕК»(код за ЄДРПОУ 30603593, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, п/р 26006102161001 в ПАТ «Альфа - Банк», МФО 300346) 19200268,49 грн. (дев"ятнадять мільйонів двісті тисяч двісті шістдесят вісім грн. 49 коп.) основного боргу, 460262,24 грн. (чотириста шістдесят тисяч двісіт шістдесят дві грн. 24 коп.) пені, 1279 025,64 грн. (один мільйон двісті сімдесят дев"ять тисяч двадцять п"ять грн. 64 коп.) інфляційних збитків, 410412,45 грн. (чотириста десять тисяч чотириста дванадцять грн. 45 коп.) три проценти річних від простроченої суми та судові витрати у

розмірі 25500,00 (двадцять п"ять тисяч п"ятсот) грн. державного мита, 236,00 (двісті тридцять шість) на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяВ.І. Петрова Рішення підписано 29.12.2009 року