Рішення № 74887517, 20.06.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/272/18

н/п 2/640/1125/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

при секретарі - Газіній О.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНБИТЕХ" про визнання припиненими трудових відносин та зобов’язання внести запис до трудової книжки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України, починаючи з 27 жовтня 2017 року, із внесенням відповідного запису до трудової книжки. Посилається на те, що 11.07.2016 року його на підставі протоколу загальних зборів та наказу було призначено на по саду директора ТОВ " КОНБИТЕХ ". В жовтні 2017 року вирішив звільнитись із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Так, 12.10.2017 року склав особисту заяву про звільнення із займаної посади із 27.10.2017 року, особистий підпис на якій було посвідчено нотаріально. Заява була складена в двох примірниках та адресована Загальним зборам учасників ТОВ " КОНБИТЕХ " та засновникам ТОВ " КОНБИТЕХ ". Один примірник заяви було направлено на юридичну адресу ТОВ " КОНБИТЕХ ", відповідно до даних ЄДРПОУ, а другий примірник на адресу засновника ТОВ " КОНБИТЕХ " – ОСОБА_3, відповідно до зазначеної в ЄДРПОУ адреси. Факт направлення листів підтверджується описами-вкладеннями до цінних листів та фіскальними чеками. Проте, заяви адресатами були проігноровані, його з займаної посади не звільнено, хоча обов’язки керівника він вже довгий час фактично не виконує, на територію підприємства його не допускають, доступу до бухгалтерських документів та печатки не має, заробітну плату не отримує. Крім того, посилається на те, що в подальшому була складена ще одна заява про звільнення із займаної посади від 30.10.2017 р., яка була направлена на юридичну адресу підприємства, адресу засновника підприємства ОСОБА_3, та, окрім того, на адресу фактичного місцезнаходження підприємства (61000, м. Харків, пл. Повстання, 7/8), за якою лист було отримано уповноваженою особою 06.11.2017. Проте, про скликання загальних зборів його не повідомлено, з займаної посади не звільнено, запис в трудову книжку не внесено.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся, заяв про відкладення розгляду справи, розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2017 р. за № НОМЕР_1, відповідно до наступних критеріїв пошуку: код ЄДРПОУ 32132805, - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНБИТЕХ", місцезнаходження юридичної особи: 610263, м. Харків, вул. Мироносицька, б. 99, кв. 73; засновник: ОСОБА_3, 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, б. 30, кв. 27; орган управління – Загальні збори; керівником зазначено – ОСОБА_2, з 11.07.2016 р.

Положенням ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" зазначено про те, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Частиною 3 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Таким чином, дані стосовно відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі, юридична адреса підприємства, а також адреса засновника, є загальнодоступною, загальновідомою та такою, що не підлягає доказуванню під час розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Судом встановлено, що позивачем 13.10.2017 року надсилалась нотаріально посвідчена заява про звільнення з посади директора від 12.10.2017 р. на підставі ст. 38 КЗпП України з 27.10.2017 року.

На підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_2 від 12.10.2017 року, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 5000. Крім того, надано копії описів-вкладень до цінних листів від 13.10.2017 р. та квитанції про сплату поштових послуг, з яких вбачається, що заява ОСОБА_2 від 12.10.2017 р. надіслана цінним листом з описом вкладення за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, б. 99, кв. 73, та м. Харків, вул. Чернишевська, б. 30, кв. 27.

Крім того, позивачем повторно 30.10.2017 року було надіслано заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України від 30.10.2017 р.

На підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_2 від 30.10.2017 року, копії описів-вкладень до цінних листів від 30.10.2017 р. та квитанції про сплату поштових послуг, з яких вбачається, що заява ОСОБА_2 від 30.10.2017 р. надіслана цінним листом з описом вкладення за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, б. 99, кв. 73, та м. Харків, пл. Повстання, б. 7/8.

Судом встановлено, що до цього часу позивача з наказом про звільнення ознайомлено не було, трудову книжку не повернуто.

Відповідно до п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно п.п. 3, 4 постанови КМУ "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до абз. 5 п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Пунктом 4.2. вказаної інструкції встановлено, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що позивач фактично залишив роботу, вимагає розірвання трудового договору, на адресу відповідача позивачем було надіслано заяву про розірвання трудового договору з 27.10.2017 р. на підставі ст. 38 КЗпП України, відповідачем не видано відповідного наказу, трудова книжка з відповідним записом позивачу не повернута, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та необхідності їх задоволення в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 38, 47 КЗпП України, ст.ст. 12, 45, 79-81, 141, 258-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 – задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНБИТЕХ" та ОСОБА_2 на підставі ст. 38 КЗпП України, починаючи з 27 жовтня 2017 року, із внесенням відповідного запису до трудової книжки ОСОБА_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНБИТЕХ" на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Ніколаєнко