Постанова № 74886135, 14.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/2588/17 Номер провадження 22-ц/786/1222/18Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів : Одринської Т.В., Панченка О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк (далі – ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 19 травня 2012 року, ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 4700,00 грн., у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим поверненням, що відповідає строку дії картки.

Проте позичальник свої договірні зобов'язання не виконав, в результаті чого виникла заборгованість станом на 31 серпня 2017 року на загальну суму 41751,30 грн., що є підставою для примусового повернення кредитних коштів.

Просило стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 19 травня 2012року у розмірі 41751,30грн. та судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

ПАТ КБ «Приватбанк» з даним рішенням не погодилося та подало апеляційну скаргу в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеності обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення сторін по справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 травня 2012 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 4700,00 грн., у виді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим поверненням, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею і банком договір (а.с. 7, 8).

Згідно Умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією згідно умов кредитного договору(а.с.9-38).

На виконання умов договору ПАТ КБ «Приватбанк» відкрив відповідачу кредитний ліміт.

Проте, у порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобов’язання щодо погашення заборгованості не виконувала у наслідок чого станом на 31 серпня 2017 року має заборгованість перед позивачем на загальну суму 41751,30 грн., яка складається з наступного: 4252,74 грн. - заборгованість за кредитом, 35034,21 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1964,35 грн. - штраф (процентна складова)(а.с. 5-6).

Відповідно до наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 19 травня 2012 року, встановлено, що позичальником 13 серпня 2014 року здійснено останній платіж по погашенню заборгованості за кредитним договором (а.с. 5, рядок таблиці 71).

ПАТ КБ «Приватбанк», звернувся до суду з позовом до боржника ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 19 травня 2012 року, тільки 27 вересня 2017 року, що вказує на пропуск строку позовної давності в три роки передбаченого ст. 257 ЦПК України, і від позивача до суду не надходило клопотання про його поновлення.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року по справі № 6-154 цс15.

Отже, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки позивач звертаючись до суду пропустив встановлений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності, про що в судовому засіданні було заявлено відповідачем.

Посилання ПАТ КБ «Приватбанк» на те, що початок перебігу строку позовної давності слід рахувати з 30 червня 2016 року посилаючись при цьому на довідку долучену до апеляційної скарги не є підставою для скасування рішення суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 367 ЦПК України)

Як вбачається з матеріалів справи, при обґрунтуванні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про закінчення дії картки не вказував. Позивач був повідомлений про судові засідання та мав можливість надати необхідні докази.

Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку про неможливість прийняття як доказ довідки щодо термінів дії картки.

Доводи наведені в апеляційній скарзі щодо часткового погашення заборгованості 08 грудня 2014 року на суму 154,80 грн. є необґрунтованими оскільки згідно виписки по кредитному рахунку відповідача 08 вересня 2014 року, 08 жовтня 2014 року, 08 грудня 2014 року відбувалося автоматичне погашення простроченої заборгованості.

Тоді як, відповідно до ч. 1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року по справі № 6-2891цс16.

Враховуючи, що зазначені платежі на погашення заборгованості були здійснені автоматично тобто без прямого волевиявлення позичальника вони не є підставою для переривання строку позовної давності.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – залишити без задоволення.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 квітня 2018 року– залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: Т.В. Одринська

ОСОБА_4