Рішення № 74886001, 15.05.2018, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/341/17

Провадження № 2/548/32/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.05.2018 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання - Вовк М.І.

за участю адвоката - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 31061", ОСОБА_3 акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" , за участю третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої злочином,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 31061", ОСОБА_3 акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" , за участю третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої злочином, мотивуючи його тим, що вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17 червня 2013 р. по кримінальній справі №525/340/13-к ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та за цією статтею призначено йому покарання у вигляді двох років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік та покладенням на нього обов’язків відповідно до вимог ст.76 КК України. Вирок набрав законної сили 29 серпня 2013 р.

Вироком суду встановлено наступне: 30 січня 2013 року близько 10 години ранку світлої доби, в умовах недостатньої видимості (туман) засуджений ОСОБА_5, керуючи вантажним тягачем марки «MERSEDES-BENZ», д.н. НОМЕР_1, що належить ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061», в порушення вимог п.12.2 Правил дорожнього руху України, перевищуючи безпечну в умовах недостатньої видимості дороги швидкість, тривалий час рухався зі швидкістю 50 км/год. по автодорозі Київ-Харків-Довжанський у напрямку м. Києва за попутним вантажним транспортним засобом з причепом, на відстані близько 20 м один від одного. Поблизу с. Пушкарево Великобагачанського району Полтавської області на 263 км + 200 метрів під час гальмування вищевказаного, невстановленого слідством попутного вантажного автомобіля, на слизькій ділянці дороги засуджений ОСОБА_5 в порушення вимог п.12.1 Правил дорожнього руху не врахував дорожні умови та, реагуючи на загорання задніх стоп-сигналів, для уникнення зіткнення з попутним транспортним засобом застосував гальмування, внаслідок чого втратив контроль за рухом автомобіля, не впоравшись з його керуванням та здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автобусом марки «YOUYI» д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, що належить ТОВ «БІССЛЕР», який рухався в зустрічному напрямку та перевозив пасажирів. Внаслідок зіткнення транспортних засобів вантажний тягач марки «MERSEDES-BENZ», д.н. НОМЕР_1, зупинився на зустрічній смузі руху, чим створив перешкоду для руху автомобіля НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався на своїй смузі руху в попутному напрямку за автобусом марки «YOUYI» д.н. НОМЕР_2, та скоїв наїзд на вантажний тягач марки «MERSEDES-BENZ», д.н. НОМЕР_1.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу, ОСОБА_8, пасажирці автобуса марки «YOUYI», д.н. НОМЕР_2, були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому лівої великогомілкової кістки в верхній третині, які згідно висновку експерта (судово-медична експертиза) №128 від 18 березня 2013 року, відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Дана подія сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху, а саме пунктів 12.1. та 12.2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який керував вантажним тягачем марки «MERSEDES-BENZ», д.н. НОМЕР_1, що належить ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061».

Також вироком Великобагачанського районного суду від 17.06.2017 р. встановлено, що ОСОБА_5 вчинив злочин під час виконання ним своїх трудових обов’язків, адже перебував з відповідачем ОСОБА_3 акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061» у трудових відносинах.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу (ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061») на момент вчинення ОСОБА_4 протиправних дій була застрахована Відповідачем - ОСОБА_3 акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» згідно укладеного між сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ №6393429 від 03.03.2012 року та АВ №7709303 від 12.06.2012 року).

Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_4 позивачу, ОСОБА_8, завдано значної матеріальної та моральної шкоди.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з»явилася, але подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та прохала їх задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 31061" – ОСОБА_9 заперечувала проти позову та прохала у задоволенні позовних вимог відмовити за їх безпідставністю.

В судове засідання представник відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" не з»явився, з невідомих суду причин, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився, з невідомих суду причин, хоча вчасно та належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

Врахувавши позицію сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасниксправи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Судом встановлено, що з вироку Великобагачанського районного суду від 17.06.2013 року, матеріальна шкода позивачу частково відшкодована відповідачем ОСОБА_3 акціонерним товариством «Київське автотранспортне підприємство 13061», а саме: 2000,00 грн. заплачено за ліки та 4500,00 грн. заплачено за набір імплантатів, які були позивачу необхідні для операції. Завдана позивачу цим злочином моральна шкода не відшкодована.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні в порядку ст.128 КПК України позивачем не подавався. Згідно пункту 7 цієї статті особа, яка не пред’явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред’явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) вирок у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обовязковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, позивач ОСОБА_8, як потерпіла у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України, має право звернутися до суду за захистом своїх цивільних прав та інтересів.

Внаслідок вчинення ОСОБА_4 30.01.2013 року злочину, окрім матеріальної шкоди, позивачу завдано значної моральної шкоди, наявність якої обґрунтована: 1) фізичним болем та стражданнями, яких позивач, ОСОБА_8, зазнала у зв'язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я;

2) нервово-психологічним стресом, сильним душевним болем та стражданнями, пережитими нею у зв'язку з її безпорадністю, зміною звичного укладу життя;

3) психічними переживаннями, пов’язаними з втратою можливості бути годувальником сім’ї.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому лівої великогомілкової кістки в верхній третині, які згідно висновку експерта (судово-медична експертиза) №128 від 18 березня 2013 року, відносяться до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Як слідує з довідки Хорольської ЦРЛ Полтавської області №01-02/194, виданої 07.02.2017 р. на запит адвоката ОСОБА_1, та копії виписки з історії хвороби №485/63 травматологічного відділення Хорольської ЦРЛ, у зв’язку з таким ушкодженням здоров’я, ОСОБА_8, тривалий час, а саме у період з 30.01.2013 р. по 22.02.2013 р., перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Хорольської ЦРЛ. 18.02.2013 р. Позивачу було проведено оперативне лікування: метало остеосинтез лівої великогомілкової кістки. Повний курс лікування та реабілітації, згідно даного діагнозу становив 4 місяці з моменту госпіталізації та включав в себе: 1.ЛФК. 2.Кінезотерапія. 3.Протизапальна терапія. 4.Хондропротекторна терапія.

Внаслідок отриманих травм, позивач пережила значну фізичну біль та страждання, через які протягом тривалого часу (чотири місяці) не могла взагалі працювати, вільно пересуватися, змушена була користуватися палицями та милицями, тривалий час потребувала сторонньої допомоги. Позивач не мала змоги самостійно піклуватися про себе, про свою малолітню дитину, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яку вона виховує одна без чоловіка, допомагати рідним, у тому числі старшій доньці, ОСОБА_11, яка одна виховує дитину-інваліда.

Ушкодження здоров’я, отримані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 30 січня 2013 року, спричинили ускладнення хвороби, отриманої позивачем у 2008 році: закритий черезвертлюговий перелом лівого стегна. По даному захворюванню позивач мала ІІ групу інвалідності з 2010 р. з умовою щорічного повторного огляду. Причина інвалідності – загальне захворювання. Як слідує з копії Довідки до Акта огляду МСЕК серія 10 ААА №203422 з 14 липня 2014 року (черговий огляд МСЕК після того, як позивач отримала травми у ДТП, що сталося 30.01.2013 р.) їй було встановлено інвалідність третьої групи на термін – безстроково. Причина інвалідності – загальне захворювання та ДТП.

Як наслідок, позивач до сьогодні: не може самостійно себе обслужити, потребує сторонньої допомоги, в зв"язку з таким станом здоров"я може працевлаштуватися, не має змоги в достатній мірі надавати допомогу своїм рідним, з якими вона проживає.

Зараз позивач за станом здоров’я потребує реабілітаційних заходів. Так, згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №858 від 14.07.2014 р. позивач потребує: медичної реабілітації (відновна терапія, профілактичні заходи, реконструктивна хірургія, санаторно-курортне лікування); фізичної реабілітації (консультування та ерготерапія); професійної та трудової реабілітації; технічних та інших засобів реабілітації (засоби пересування: палиці, милиці; протезні вироби:ортопедичне взуття). Для виконання зазначених реабілітаційних заходів позивач має витрачати свій час та немалі кошти, яких у неї, на жаль, немає.

Травми, отримані позивачем в ДТП, що сталося 30.01.2013 р., окрім фізичного страждання, спричиненого численними травмами, які вона лікувала протягом тривалого часу, відчуваючи фізичний біль, спричинили також зміну звичного укладу життя.

Як слідує з довідки виконкому Клепачівської сільської ради Хорольського р-ну Полтавської обл., виданої 01.02.2017 р. за №02-32/175, позивач проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3/а, у будинку своєї старшої дочки ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4 До складу сім’ї входять: малолітня дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, старша дочка ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, та онук ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 Власного житла на території Клепачівськї сільської ради позивач не має, що доводиться довідкою виконкому Клепачівської сільської ради Хорольського р-ну Полтавської обл., виданої 01.02.2017 р. за №02-32/176.

На утриманні позивача знаходиться малолітня дочка, що підтверджується довідкою виконкому Клепачівської сільської ради Хорольського р-ну Полтавської обл., виданою 01.02.2017 р. за №02-32/177, та копією свідоцтва про народження серія І-КЕ №106512, виданого 24.06.2003 р. Новачиською сільською радою Хорольського р-ну Полтавської обл.

Через стан здоров’я позивач позбавлена можливості в повній мірі матеріально забезпечувати свою малолітню доньку та допомагати рідним, з якими вона проживає: старшій доньці та онукові, який є інвалідом з дитинства.

Як слідує з копії Довідки до Акта огляду МСЕК серія 10 ААА №203422, виданої 14.07.2014 р., згідно висновку лікарів позивачу протипоказана робота, пов’язана з тривалою ходою, довгим перебуванням на ногах. За місцем свого фактичного проживання, з урахуванням рекомендацій лікарів, позивач не може працевлаштуватися.

Основним джерелом доходу сім’ї є державна соціальна допомога, яка виплачується малозабезпеченим сім’ям та державна соціальна допомога інваліду 3 групи. Так, за останні шість місяців, позивач отримала 19121,53 грн. державної допомоги. Ці кошти є вкрай недостатніми для проведення необхідних для реабілітаційних заходів та утримання малолітньої дочки.

Отже, внаслідок злочинних дій ОСОБА_4, позивач ОСОБА_8, зазнала значних моральних страждань та їй була спричинена моральна шкода.

Осягнути в повній мірі рівень моральних страждань, пов'язаних із каліцтвом та ушкодженням здоров’я, а тим більше оцінити їх в грошовому виразі надзвичайно важко. Однак, враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну позивачу моральну шкоду вона оцінює у розмірі 50 000,00 (п’ятдесят тисяч) грн.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно частини 3 цієї ж статті Кодексу моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.4 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Верховний суд України в п. 1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно до п. 3 цієї Постанови «...під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб». В п.9 Постанови Верховний суд України звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ч.2 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала. Згідно ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою. Засуджений ОСОБА_5 не несе відповідальності за шкоду перед потерпілими у дорожньо-транспортній пригоді, в тому числі і перед позивачем , адже останній керував транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових обов’язків. Факт перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061» встановлено вироком Великобагачанського районного суду від 17.06.2013 р. Відшкодування моральної шкоди повинні здійснювати відповідачі - ПАТ «Київське автотранспортне підприємство 13061», що є роботодавцем винуватця ДТП і власником транспортного засобу та ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», з якою було укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АВ №6393429 від 03.03.2012 року та АВ №7709303 від 12.06.2012 року).

Статтею 1194 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на час укладення договору (12.04.2012 року), а саме ст.22.3, передбачено, що «потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст.23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди». На час укладення договору (12.04.2012 року) пунктом 9.3 статті 9 Закону України

«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» був передбачений ліміт 51000,00 грн. При такій сумі ліміту розмір відшкодування моральної шкоди, передбаченої пунктами 1, 2 ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України, страховою компанією не може перевищувати 2550,00 грн.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 року), яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обовязків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 ЦК України).

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, зокрема п.п. 8, 9 визначено такі способи, як відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви , а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в звязку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обовязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобовязані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та обєктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обовязки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві і докази, надані разом із позовом.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до вимог ст.ст.1166, 1195 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При розгляді даного цивільно правового спору судом встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: дії відповідача були неправомірними, є безпосередній причинний звязок і вина відповідачів, що є підставою для їх цивільно правової відповідальності.

Отже, аналіз досліджених та оцінених доказів переконують суд у тому, що позивачем доведено факт порушення відповідачами його права на відшкодування матеріальної та на часткове відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1172, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.5 ЗУ «Про судовий збір», пунктами 1, 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року за № 6, постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», -суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 31061", ОСОБА_3 акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" , за участю третьої особи ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої злочином,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (юридична адреса 03022, м.Київ, вул.Васильківська,24, код ЄДРПОУ 05440979) на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 37 000, 00 грн. (тридцять сім тисяч 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061» (юридична адреса 03022, м.Київ, вул.Васильківська,24, код ЄДРПОУ 05440979) на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-а, код ЄДРПОУ20113829) на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 2550,00 грн. (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-а, код ЄДРПОУ20113829) на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, витрати за розміщення оголошення у засобах масових інформації у розмірі 630, 00 ( шістсот тридцять гривень 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 48-а, код ЄДРПОУ20113829) на користь ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 25.05.2018 року.

Суддя : Н.С. Миркушіна