Рішення № 74885444, 19.06.2018, Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/157/18

Провадження № 2/507/164/2018

Номер рядка звіту 38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Вужиловського О.В.

за участю секретаря судового засідання Вододюк В.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради Любашівського району Одеської області, Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Любашівського районного суду Одеської області з позовом до Любашівської селищної ради Любашівського району Одеської області, Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ст. 1272 ЦК України. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що 19 березня 2003 року помер її батько ОСОБА_5. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді земельного паю розміром 4.38 умовних кадастрових гектари вартістю 44179 грн. 20 коп. із земель КСП «Промінь» Любашівського району Одеської області, який належав йому на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 008321. У 2011 році її сестра ОСОБА_4 звернулась до з позовом про визнання права власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 Її позов був задоволеним і лише 05 грудня 2017 року рішенням Апеляційного суду Одеської області рішення Любашівського районного суду Одеської області від 09 лютого 2011 року, яким визнано право власності на земельну частку (пай), що належала ОСОБА_5, було визнано за ОСОБА_4 було скасовано. Враховуючи викладене, позивач вважає, що пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, а тому просила ухвалити рішення про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5

В судовому засіданні позивач та її представник позивача повністю підтримали свої позовні вимоги та пояснили, що дійсно 19 березня 2003 року помер ОСОБА_5, який являвся батьком позивачки. Він мав право на земельну частку (пай) розміром 4.38 умовних кадастрових гектари вартістю 44179 грн. 20 коп. із земель КСП «Промінь» Любашівського району Одеської області на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД № 008321. Відмова від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5, яка була здійснена нею, не має правового значення, так як вона була оформлена 07 серпня 2009 року, тобто після спливу строку, протягом якого такого відмова може бути здійснена. Після смерті батька вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, так як із своєю сестрою ОСОБА_4 визначили порядок користування спадковим майном, а саме спадкове майно після смерті батька ОСОБА_5 – земельну частку (пай), повинна була оформити на себе сестра ОСОБА_4, а доход від використання земельної ділянки ділити пополам з позивачкою. Однак, в подальшому ОСОБА_4 оформила спадкове майно після смерті батька

ОСОБА_5 на себе, але передавати частину орендної плати позивачці відмовилась, в зв’язку з чим було порушено порядок користування спадщиною. Крім того, у позивача взагалі відсутня інформація про земельну ділянку, а саме як вона використовується, хто її обробляє і в кого вона перебуває в оренді. Також, її сестра ОСОБА_4І, утримувала в себе документи за земельну ділянку, в 2011 році подавала позов до суду про визнання права власності на спадкове майно. Вказані причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, на думку позивача є поважними, а тому просила її позов задовольнити в повному обсязі. На думку позивача, враховуючи, що спадщина після смерті ОСОБА_5 не була ніким прийнята, в даних правовідносинах необхідно застосовувати полощення ЦК України в редакції 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року, а тому просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви до Любашівскої районної державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року.

Представники Любашівської селищної ради Любашівського району Одеської області, Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області в судове засідання не з’явились, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, заперечень по справі не мають (а.с. 47).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору адвокат ОСОБА_6 просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не наведено жодної поважної причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також позивачем пропущено строк позовної давності.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Із свідоцтва про смерть ОСОБА_7 І-ЖД № 33924 видно, що ОСОБА_5 помер 19 березня 2003 року (а.с. 4).

З копії Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД № 008321 видно, що ОСОБА_5 мав право на земельну частку (пай) розміром 4.38 умовних кадастрових гектари із земель КСП «Промінь» Любашівського району Одеської області (а.с. 9).

Із листа Любашівської районної державної нотаріальної контори № 316/01-16 від 21.02.2018 року видно, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року. Із дослідженої в судовому засіданні копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_5 видно, що заведена спадкова справа 2/2004 за заявою дружини ОСОБА_8 від 09 січня 2003 року, яка прийняла спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай), що належало померлому ОСОБА_5, 09 січня 2004 року (а.с. 22).

З копій свідоцтв про народження та одруження позивачки видно, що вона дійсно являється донькою померлого ОСОБА_5 і відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) та ст. 1261 ЦК України являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року (а.с. 5, 21).

З копій свідоцтв про народження та одруження ОСОБА_4 видно, що вона являється донькою померлого ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року і відповідно до ст. 529 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) та ст. 1261 ЦК України вона також являється спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року (а.с. ).

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України (в ред. 2003 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується

чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила

Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у

тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У

разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК

України (в ред. 1963 року) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в ред. 2003 року), згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 помер 19 березня 2003 року. Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), та і до ст. 1270 ЦК України (в ред. 2003 року) строк для прийняття спадщини встановлювався шість місяців з дня відкриття спадщини. Таким чином, строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 сплинув 19 вересня 2003 року. Із спадкової справи № 2/2004 видно, що заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 подала його дружина ОСОБА_8 За її завою було відкрито спадкову справу, після смерті ОСОБА_5, так як вона фактично прийняла спадщину після його смерті, як це передбачено ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року).

Тому, до правовідносин, які виникли з приводу прийняття спадкового майна після смерті ОСОБА_5 повинно застосовуватись законодавство, що діяло на момент відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР (в ред. 1963 року). Аналогічні висновки щодо застосування до даних правовідносин норм ЦК УРСР (в ред.. 1963 року) викладені і в ухвалі Апеляційного суду Одеської області від05 грудня 2017 року (а.с. 13).

Відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року, відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України, норми якого не підлягають застосуванню до даних правовідносин виходячи з вищевикладеного. Тому, в задоволенні позову про визначення додаткового строку належить відмовити.

Також, дійсно відповідно до ст. 550 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 року), може бути продовжений судом, а відповідно до ст. 1272 ЦК України (в ред. 2003 року) судом може бути визначений додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Згідно листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення

для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Згідно постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Виходячи з наведеного, причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, які наведені позивачкою, а саме те, що ОСОБА_4 не виконала їх домовленість про використання спадщини та не передавала їй половину коштів за користування земельною ділянкою, в неї була відсутня інформація про земельну ділянку, її користувача, а також те, що порушено порядок користування спадщиною, судом не можуть бути визнані поважними. Інших причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 не наведено. Тому, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Доводи позивача, що вона має право на обов’язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_5, який помер 19.03.2003 року судом також не можуть бути прийняті до уваги, так як інвалідом 3-ї групи загального захворювання вона стала лише 30.03.2014 року, про що свідчить надане позивачем пенсійне посвідчення, а спадщина після смерті її батька відкрилась 19.03.2003 року.

Відмови ОСОБА_4 від 09.01.2004 року, ОСОБА_1 від 07.08.2009 року, ОСОБА_8 від 17.01.2011 року від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року, судом не можуть бути прийняті до уваги, так як вони вчинені поза межами строку, визначеного ст. 1270 ЦК України і не мають юридичної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-268 ЦПК України, ст.ст. 549-550 ЦК УРСР (в ред.1963 року), ст.ст. 1268-1272 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Любашівської селищної ради Любашівського району Одеської області, Бобрицької сільської ради Любашівського району Одеської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер 19 березня 2003 року - відмовити.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Любашівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено

22 червня 2018 року о 14 годині 00 хвилин.

Суддя Любашівського

районного суду

Одеської області: ОСОБА_9