Постанова № 74884517, 22.06.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/3605/16

провадження № 22-ц/781/853/18

Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог (а.с.108-110), просила стягнути з кожної у відшкодування шкоди - 7104,93 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. - моральної шкоди, по 450 грн. - за проведення товарознавчого дослідження, по 700 грн. - витрат за послуги адвоката по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачі є її сусідами, їхні земельні присадибні ділянки межують між собою, між ними склались неприязні відносини. В травні 2016 року вона на своїй присадибній ділянці посадила кукурудзу, картоплю та посіяла сорго. Крім того, на її присадибній ділянці росли дерева яблунь в кількості 8 штук, дерева горіху в кількості 3 штуки, кущі смородини – 13 штук, соняшник у кількості 300 штук та кукурудза у кількості 680 штук. У червні 2016 року позивач виявила, що на межі її ділянки вирубані три рядки кукурудзи та два рядки сорго, а в липні 2016 року відповідачі побризкали невідомими гербіцидами належні їй 7 сосен, дерева яблунь - 8 штук, дерева горіху - 3 штуки, кущі смородини -13 штук, соняшник у кількості 1300 штук. Крім того, у її дворі отруїли собаку, пошкодили квіти та річну ялинку.

Згідно висновку експерта вартість матеріальної шкоди, завданої їй пошкодженням городини, дерев та кущів складає 7104,93 грн. За проведення експертних досліджень позивач сплатила 900 грн.

Діями відповідачів ОСОБА_2 було заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 2000 грн., оскільки вимушена була докладати значних зусиль для організації свого життя, втратила врожай плодово-ягідних культур, овочів та фруктів, вимушена була витрачати кошти для придбання саджанців та кущів ягід, на купівлю овочів та фруктів.

Збільшення позовних вимог обґрунтувала тим, що протягом розгляду справи відповідачі знову пошкодили її городину та дерева, у зв’язку з чим вона знову була вимушена звертатись до правоохоронних органів.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року відмовлено у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі позивачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначено, що суд першої інстанції неповно з’ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Суд не взяв до уваги покази свідків, які підтвердили факт пошкодження її городніх і садових культур.

Враховуючи те, що саме експертом визначалась вартість пошкодженого майна городини і садових культур, позивач вважає, що це підтверджує факт навмисного пошкодження відповідачами її майна.

Також зазначила, що свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні давав неправдиві показання, неодноразово не з’являвся до суду, відповідачі йому погрожували, щоб він не давав показання на підтвердження наведених нею обставин.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 5 чт. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судовго рішення.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не було встановлено зв’язку між діями відповідачів та пошкодженнями городніх і садових культур ОСОБА_2, законні підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Встановлено, що між сторонами у справі склались неприязні відносини із приводу межового спору, який триває із 2013 року. Вказані обставини визнані сторонами у справі та підтверджуються матеріалами справи, а саме відповідними актами (а.с.78, 82, 97).

ОСОБА_2 тричі зверталась до правоохоронних органів з повідомленнями про пошкодження її сусідами, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на її присадибній ділянці городини, фруктових дерев, кущів смородини та 6 ялинок, але за наслідками перевірки жодних ознак причетності відповідачів до фактів викладених у заявах ОСОБА_2 не виявлено та складено відповідні висновки від 25.09.2015 року, 08.07.2016 року та 13.06.2017 року (а.с.30-31, 37-38, 116-118).

22.08.2016 року комісією у складі сільського голови Олександрівської сільської ради та представників Олександрійської райдержадміністрації, за наслідками розгляду звернення ОСОБА_2 про причетність відповідачів до навмисного пошкодження городніх та садових культур на території її домоволодіння, було складено акт, відповідно до якого навмисного знищення рослин візуально не встановлено (а.с.115, 83).

Відповідно висновку експерта від 05.10.2016 року, розмір матеріального збитку та упущеної вигоди (втрачені плоди, доходи) на сезон 2016 року наступного майна: сосни у кількості 7 шт. – 443,31 грн., дерева яблунь у кількості 8 штук – 2048,88 грн., дерева горіху у кількості 3 шт. 200,01 грн., кущі смородини у кількості 13 шт. – 834,68 грн., соняшнику у кількості 300 шт. – 1680,05 грн., кукурудза у кількості 680 шт. – 1898,05 грн. Загальний розмір матеріальної шкоди майна становить 7104,93 грн. (а.с.7-28).

Зі змісту додатку до вказаного висновку (а.с.111-112) вбачається, що експертом визначалась вартість пошкодженого майна, причини пошкоджень та підстави їх виникнення не перевірялись та не встановлювались.

За проведення експертних досліджень позивач сплатила експерту 900 грн. (а.с.114).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК).

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно зі ст. 104 ЦПК України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню підлягають: наявність майнової шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою й протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначено, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно ст. 1187 ЦК України під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб.

Таким чином, умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювана шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.

Відсутність однієї з вище наведених умов цивільно-правової відповідальності звільняє заподіювача від відшкодування шкоди (збитків).

В порядку ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільно-процесуального судочинства, дає підстави для висновку про те, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

На підтвердження факту заподіяної відповідачами шкоди ОСОБА_2 надала висновок товарознавчої експертизи, висновки правоохоронних органів за наслідками розгляду її звернень, акт від 22.08.2016 року складений комісією у складі сільського голови Олександрівської сільської ради та представників Олександрійської райдержадміністрації, фото таблиці (а.с.39-47, 120-125), які не містять доказової інформації щодо факту вчинення відповідачами неправомірних дій, безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідачів та завданоюпозивачу шкодою, заподіяння шкоди саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Обставини, на які позивач посилалась в обгрунтування своїх доводів, не були підтверджені допитаними судом першої інстанції свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_6, показання яких правильно викладені, узагальнені і належно оцінені в судовому рішенні, відповідають фонограмі технічного запису фіксування судового засідання (а.с. 152).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки судом не встановлено порушень з боку відповідачів прав позивача, які б давали підстави для вирішення даного питання.

Згідно з матеріалами справи позивачем не надано належного підтвердження факту здійснення шкідливого і неприпустимого впливу з відносно належного їй майна (дерев, кущів, зелених насаджень, сільськогосподарських культур), навколишнього середовища і оточення зі сторони відповідачів у вигляді дій останніх, які полягають у застосування невідомих гербіцидів, інших хімічних речовин, фізичному знищенні рослин.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375ЦПК України.

Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати, в тому числі судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу, і компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 22 червня 2018 року.

Головуючий суддя: С.М. Єгорова

Судді: Л.М. Дьомич

ОСОБА_9