Ухвала суду № 74883451, 18.06.2018, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н.415/3422/18

н.п.1-М/415/5/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2018 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю: секретаря Керімової Е.Р.

прокурора Комм Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 28 листопада 2005 року Перовським районим судом м. Москви з урахуванням внесених змін до п. «г» ч. 2 ст. 161, ч. 2 ст. 159, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст 162, ч. 1 ст. 161 КК РФ до 7-ми років 10 місяців позбавлення волі, звільненого 31 січня 2011 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 7 місяців 20 днів; 23 червня 2011 року Кунцевським районним судом м. Москви з урахуванням внесених змін до ч. 1 ст. 161КК РФ, на підставі ст. 70 КК РФ до 3-х років 5 місяців позбавлення волі, звільненого 07 жовтня 2014 року після відбуття терміну покарання, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, засудженого вироком Симоновського районного суду міста Москви від 05 квітня 2016 року за ст. ст. 162 ч. 1, 162 ч.2, 161 ч.1, 161 ч.2 п. «г», 159 ч. 2, 69 ч.3 КК РФ до 7-ми років 6 – ти місяців позбавлення волі та вироком Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року за ст. ст.162 ч.2, 69 ч. 5 КК РФ до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років,-

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2018 року Міністерство юстиції України звернулось до Лисичанського міського суду Луганської області з клопотанням про приведення вироків суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що за вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року, ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі за ч. 1 ст. 162 КК РФ строком на 3 (три) роки, за ч. 2 ст. 162 КК РФ строком на 5 (п’ять) років, за ч. 1 ст. 161 КК РФ строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, за п. «г» ч. 2 ст. 161 КК РФ строком на 2 (два) роки 6 місяців, за ч. 2 ст. 159 КК РФ строком на 2 роки за кожне, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, засуджено до позбавлення волі строком на 7 (сім) років 6 (шість) місяців із відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

За вироком Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 162 КК Російської Федерації, та на підставі ч.5 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, частково приєднано покарання за попереднім вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року та призначене остаточне покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму, що також є караними діяннями відповідно до законодавства України про кримінальну відповідальність.

ОСОБА_1 перебуває у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Пензенській області», кінець відбуття строку покарання - 27.04.2025 року. Останнє відоме місце проживання в Україні: Луганська область, м. Лисичанськ, проспект Леніна (Перемоги)АДРЕСА_1.

Представник Міністерства юстиції України просив суд визначити статті, частину статтей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним за вироками Симоновського районного суду м.Москви від 05.04.2016 року та Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року.Визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі вироків Симоновського районного суду м.Москви від 05.04.2016 року та Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року, зазначивши про початок відбування строку покарання.

Представник Міністерства юстиції України, за довіреністю, ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, звернувшись до суду з проханням розглядати клопотання без участі у судовому засіданні представника, яка згідно з ч.1 ст.610 КПК України, не є обов’язковою.

Прокурор Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_3 в судовому засіданні проти клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України не заперечувала, та вважала можливим привести вироки Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року та Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року, якими ОСОБА_1 засуджено за ст. ст. ст. 162 ч. 1, 162 ч.2, 161 ч.1, 161 ч.2 п. «г», 159 ч. 2, 162 ч.2, 69 ч.5 КК Російської Федерації у відповідність із законодавством України та визначити статті та частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за злочини, скоєні ОСОБА_1, а саме:

- за заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому, тобто за ст. 190 ч. 2 КК України;

- за відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто за ст. 186 ч.1 КК України;

- за грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, тобто за ст. 186 ч. 2 КК України;

- за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, (розбій), а саме за ст. 187 ч.1 КК України.

У зв`язку з чим, просить вважати ОСОБА_1 засудженим:

- за вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05 квітня 2016 року за ст.190 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі, за ст. 186 ч.1 КК України до 1 року 6-ти місяців позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України з врахуванням п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України до 2-х років шести місяців позбавлення волі, за ст. 187 ч.1 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом часткового складання призначених покарань вважати ОСОБА_1 засудженим до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі;

- за вироком Преображенського районного суду м. Москви від 19 липня 2017 року за ст. 187 ч. 1 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, призначене вироком Симоновського районного суду м. Москви та вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у виді 10-ти років позбавлення волі. Строк відбування покарання відраховувати з 19 липня 2017 року, зарахувати у строк покарання, відбуте покарання за вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05 квітня 2016 року з 28 квітня 2015 року до 19 липня 2017 року.

Суд, заслухавши думку прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання щодо приведення вироків судів Російської Федерації у відповідність із законодавством України, обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Розглядаючи клопотання про приведення вироків судів РФ у відповідність до законодавства України, суд виходить із положень ст.9 Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та норм Кримінального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 602 КПК України, вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Пунктом «b» частини 1 статті 9 Європейської конвенції про передачу засуджених осіб(Страсбург, 21.03.1983 року), до якої Україна приєдналася на підставі Закону України «Про приєдання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» №337/95-ВР від 22.09.1995 р. визначено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями статті 11.

Пунктами «а», «d» статті 11 Конвенції про передачу засуджених осіб, встановлено, що при заміні вироку мають враховуватися зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку, а також не може посилюватися кримінальне покарання засудженої особи.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований вимогами ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначені строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених ч.4 ст. 610 КПК України.

При цьому суд, як це визначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Згідно ст.606 КПК України, визначаються умови передачі засуджених осіб для відбування покарання в Україні: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо вирок набрав законної сили; якщо на час отримання запиту про передачу засуджений має відбувати покарання упродовж як найменш шести місяців або якщо йому ухвалено вирок до ув’язнення на невизначений строк; якщо на передачу згоден засуджений або з урахуванням його віку або фізичного чи психічного стану на це згоден законний представник засудженого; якщо кримінальне правопорушення, внаслідок вчинення якого було ухвалено вирок, є злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або було б злочином у разі вчинення на її території, за вчинення якого може бути призначено покарання у виді позбавлення волі; якщо відшкодовано майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, а в разі наявності - також процесуальні витрати; якщо держава ухвалення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженого.

Як встановлено в судовому засіданні:

ОСОБА_1, є громадянином України, останнє відоме місце проживання в Україні: Луганська область, місто Лисичанськ, пр. Леніна (Перемоги), 102/98.

Вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі за ч. 1 ст. 162 КК РФ на 3 (три) роки, за ч. 2 ст. 162 КК РФ на 5 (п’ять) років, за ч. 1 ст. 161 КК РФ на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, за п. «г» ч. 2 ст. 161 КК РФ на 2 (два) роки 6 (шість) місяців, за ч. 2 ст. 159 КК РФ на 2 (два) роки за кожне, на підставі ч. 3 ст. 69 КК РФ за сукупністю скоєних злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, засуджено до позбавлення волі на 7 (сім) років 6 (шість) місяців із відбуттям покарання у виправній колонії суворого режиму, та вироком Преображенського районного суду м.Москви від 19.07.2017 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 162 КК Російської Федерації, та на підставі ч.5 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, частково приєднано покарання за попереднім вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з відбуванням покарання у виправній колонії суворого режиму (а.с.4-18).

Вирок набрав законної сили 01.08.2017 року.

ОСОБА_1 висловив бажання бути переданим в Україну, що підтверджується його особистою заявою від 27.11.2017 року (а.с.20).

Відповідно до довідки про відбуття строку покарання ОСОБА_1, відбув строк покарання 2 роки 7 місяців, початок строку 19 липня 2017 року, кінець строку 27 квітня 2025 року, станом на 28 листопада 2017 року невідбутий строк покарання становить 7 років 5 місяців (а.с.23).

Відповідно до ч.3 ст. 609 КПК України, Міністерство юстиції України в разі прийняття рішення щодо прийняття громадянина України, засудженого судом іноземної держави, для подальшого відбування покарання на території України звертається до суду з клопотанням про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 КПК України, клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України.

Відповідно до діючого Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати:

- за ч.2 ст.190 КК України, як шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому, санкція за вказаний злочин передбачає покарання у виді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

- за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), санкція за цей злочин передбачає покарання у виді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двухсотсорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років;

- за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, санкція статті за цей злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років;

- за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), санкція статті за цей злочин передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

За своїм характером покарання не повинне посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинне вважати обов’язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину.

Відповідно до ч.3 ст.603 КПК України, при розгляді клопотання Міністерства юстиції України про виконання вироку суду іноземної держави суд не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Згідно п.2 ч. 4 ст. 610 КПК України при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім таких випадків: якщо строк покарання,призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком суду іноземної держави.

Отже, оскільки мінімальний строк покарання за ч. 2 ст. 186 КК України становить 4 роки позбавлення волі, а строк покарання, призначений ОСОБА_4 вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року за відповідне кримінальне правопорушення є меншим, суд вважає необхідним визначити покарання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України на рівні, який був встановлений вироком суду іноземної держави.

Крім того, слід зазначити, що об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України полягає у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу. При цьому до небезпечного для життя та здоров’я насильства слід відносити і насильство із застосуванням спеціальних знарядь, зброї тощо.

Таким чином діяння ОСОБА_1 по епізодам, викладених у вироках іноземної держави, а саме за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя за ч. 1 ст.162 КК РФ та за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя із застосуванням предмету, використовуваного в якості зброї за ч. 2 ст. 162 КК РФ, відповідно до положень Кримінального кодексу України слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 187 КК України, оскільки інкриміновані діянні охоплюються об’єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України і додаткової кваліфікації не потребують.

З урахуванням наведеного, суд вважає можливим привести у відповідність із законодавством України вирок Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року та вирок Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року, та вважати ОСОБА_1 засудженим:

- за вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05 квітня 2016 року за ст.190 ч.2 КК України до 2-х років позбавлення волі, за ст. 186 ч.1 КК України до 1 року 6-ти місяців позбавлення волі, за ст. 186 ч.2 КК України з врахуванням п. 2 ч. 4 ст. 610 КПК України до 2-х років шести місяців позбавлення волі, за ст. 187 ч.1 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом часткового складання призначених покарань вважати ОСОБА_1 засудженим до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі;

- за вироком Преображенського районного суду м. Москви від 19 липня 2017 року за ст. 187 ч. 1 КК України до 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, до призначеного покарання частково приєднати покарання, призначене вироком Симоновського районного суду м. Москви та вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у виді 10-ти років позбавлення волі. Строк відбування покарання відраховувати з 19 липня 2017 року, зарахувати у строк покарання, відбуте покарання за вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05 квітня 2016 року з 28 квітня 2015 року до 19 липня 2017 року.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій засудженому належить відбувати покарання, чинним законодавством України не передбачено.

На підставі викладеного, ст.9 Конституції України, Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 р), та керуючись ст.ст.602, 603, 609, 610 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироків суду Російської Федерації відносно ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України задовольнити.

Привести вирок Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 засуджено за ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 161, п. «г» ч. 2 ст. 161, ч. 2 ст. 159, ч. 3 ст. 69 КК Російської Федерації до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі та вирок Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року, відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за ч. 2 ст. 162, ч. 5 ст. 69 КК Російської Федерації до 10-ти років позбавлення волі у відповідність із законодавством України.

Визначити, що відповідальність за злочини, у вчиненні яких ОСОБА_1 визнано винним за вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року передбачена ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187 КК України та вироком Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року, передбачена ч. 1 ст. 187 КК України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 засудженим за ч.2 ст.190, ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, 70 ч. 1 КК України (вирок Симоновського районного суду м. Москви від 05.04.2016 року) до 7-ми років 6-ти місяців позбавлення волі.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 засудженим за ч.1 ст.187 КК України, (вирок Преображенського районного суду м. Москви від 19.07.2017 року) до 5-ти років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, до призначеного покарання частково приєднати покарання, призначене вироком Симоновського районного суду м. Москви та вважати ОСОБА_1 засудженим до остаточного покарання у виді 10-ти років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 відраховувати з 19 липня 2017 року, зарахувати у строк покарання, відбуте покарання за вироком Симоновського районного суду м. Москви від 05 квітня 2016 року, з 28 квітня 2015 року до 19 липня 2017 року.

Копію ухвали суду надіслати до Міністерства юстиції України для подальшого інформування держави винесення вироку та Державної пенітенціарної служби України, для організації прийняття засудженого ОСОБА_1 в Україну.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з моменту її вручення.

Суддя: М.М. Старікова